мій ранок. він прекрасний. щоб там не казали інші. свіжий, літній вітерець розвіває фіранки. ніжні промені пробираються через вікно. запалюючи кімнату. білим, яскравим кольором… вони повільно підкрадаються до нас. впевнено зігріваючи кімнату. намагаючись нас розбудити. але вони спізнились, я вже не сплю. а тихо…, зовсім тихо споглядаю за тобою. ти ще спиш. ти ще в країні снів. так близько і водночас так далеко від мене. рівномірний подих. вдих-видих. вдих-видих. ти так мило сопеш… жмуришся. ледь помітно посміхаєшся. посміхаюсь у відповідь. зовсім легенько проводжу пальцями по твоїй щоці. по губах. тобі сниться щось хороше. я знаю це. колись ти сказав, що біля мене тобі сняться тільки кольорові та щасливі сни… і ці слова – це все, що мені треба. я просто знаю, що ти кажеш правду.
