Перемога, перемога у літерах, в підсвідомості, за лаштунками.
Пліч о пліч, чи без них. Без пліч та їх облич.
Перемога, неподалік, у кольоровому вбранні,
За сотнями вітрин, не в цьому рішення іти.
Іти на апогей, чи повертатися в античний світ.
У тому є нове, і крок зумовлює на те.
Ми не раби. Ми ще не ми. Ми як коли.
Ще марнотратство і його пляшки. Вітають вниз.
Пташки, за край, хай буде так. Хай знають як і хто є хто.
Чи знак, чи хрест, по вірі все, знайде собі в кінці-кінців кінець.
Вже прапор над рейхстагом. Вже там очолив свій і твій гофтаг.
І завдяки і протиріч і кожен день з'являються рубці.
У перемоги є кінець. У нереальному фінал. Хай буде так,
Хай відвертає страх. Він ще один сигнал.
Що не назад і не вперед, а саме тут, в цей самий час.
Узяти верх над ним, без зловживань.
