моєму братові Івану
Хотіли б мати справжнього Ви друга,
Як то бувало у книжках Дюма?
Коли навколо заздрість і напруга,
Коли кохання сповиває туга,
А серце друга б'ється не дарма.
Коли в обличчя смерті - помах шпаги;
Навпіл останню крихту на війні.
Коли не шкода крові і відваги,
Від ворогів не боячись зневаги,
Розділить горе, як і радість він.
І стане друг молодший другу сином,
Асканіо як для Челліні був,
Чи д'Артаньян Атосу, та невпинно
Ці почуття міцніють з часу плином,-
Так дружбу Фаріа Дантес здобув.
Хай перешкоди й труднощі навколо,
Сен-Люк протягне руку де Бюссі.
І з другом - смерті не страшна Вам доля,
Як в дружбі Коконаса і Ла Моля,
Бо з ним - розійдуться і гори всі!
... і жоден ворог не страшний, коли такий друг стоїть за спиною. Люблю Дюма, ціную справжню дружбу, захоплююсь міцними стосунками між рідними.
Круто написали!!!
Oleg Kolibaba відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую дуже-дуже. Приємно розділяти захоплення великим письменником! Нехай справжні почуття не згасають!!!
Дякую, п.Наталю, Ви додали наснаги французькому натхненню 
