моєму братові Івану
Хотіли б мати справжнього Ви друга,
Як то бувало у книжках Дюма?
Коли навколо заздрість і напруга,
Коли кохання сповиває туга,
А серце друга б'ється не дарма.
Коли в обличчя смерті - помах шпаги;
Навпіл останню крихту на війні.
Коли не шкода крові і відваги,
Від ворогів не боячись зневаги,
Розділить горе, як і радість він.
І стане друг молодший другу сином,
Асканіо як для Челліні був,
Чи д'Артаньян Атосу, та невпинно
Ці почуття міцніють з часу плином,-
Так дружбу Фаріа Дантес здобув.
Хай перешкоди й труднощі навколо,
Сен-Люк протягне руку де Бюссі.
І з другом - смерті не страшна Вам доля,
Як в дружбі Коконаса і Ла Моля,
Бо з ним - розійдуться і гори всі!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432848
Рубрика: Присвячення
дата надходження 21.06.2013
автор: Oleg Kolibaba