Широке море, чорні гори
Самотній птах в височині
Веди мене прекрасна зоре
В ті любі чарівні краї
Я мандрівник, я бачив світ
Жбурляв усюди камінці у воду
І до самотності вже звик
хай втратив все - знайшов свободу
Зелене поле
Струмок під вербою тече
Життя моє, щаслива доле
Підстав мандрівнику своє плече
Втомився я з поневірянь
Але не думай що сумую
Заплющу очі й тихо посиджу
А потім далі помандрую
Піду я знову між степами
Через високі кручі, полонини
Повз ліс, глибокими ярами
Туди, де материнська пісня лине
Там мене ждуть
І виглядають на дорогу
Вони надію бережуть
І кличуть до батьківського порогу
Й так солодко і терпко на душі
Що легко млієш з кожним кроком
Що присвятив би світові усі вірші
І знову покохав красуню чорнооку
З останніх сил, поборюючи втому
Омивши ноги у росі
Ввійшов до батьківсього дому
Звідки колись пішов у світ