Прокинулась ранком,
Поглянула в небо
Побачила вічність
Побачила страх.
Закрила ти очі
Й сльоза покотилась
І впала на землю
Й там зупинилась.
А ти усміхнулась
Повірила в себе
згадала минула
Й далі пішла
Ти це заслужила
Саме це створила
сама в цьому винна
Отаке-то життя!
Згадаєш, як було
як була ти не хвора
як раділа ,сміялась
і ти не боялась.
Але не цінила того, що вже мала.
Спотворила ти те, що було дано!
Ти не здаєшся
Ти далі живеш
Ти встанеш, всміхнешся
і далі підеш!
Не знаєш, що буд
не думаєш ти.
ти цінуєш вже те,
Що спотворила ти!
Ти знаєш, що в світі ти не одна.
що поряд є мама, бабуся й сестра
ти знаєш, що люблять тебе попри все.
І не залишать тебе ніколи й ніде!
Життя справедливе
І вірно все в нім
Просто повинні
платити за все в нім.
За своє зухвальство
Зневагу, брехню
За слово, за вчинок
І за думку свою.
Але щоб не сталось
Іти до кінця.
Боротись, боротись
за своє життя!