UA | FR | RU
Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Олекса Удайко: В РЕАНІМАЦІЇ - ВІРШ |
|
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Павло Коваленко, 05.09.2020 - 23:51
Доброго здоров'я Вам, шановний Олексо! На Ваше запрошення "покритикувати" "В реанімації" іду з великою повагою до Вас і Вашої творчості. Тож вибачайте, якщо попаду впросак, бо ж я не ахти який спец в філології чи поетиці.Стосовно зауважень Юрія Пивоварова щодо наголосів, то нічого не маю проти їх переносів, адже вважаю, що мова - як жива істота, постійно оновлює щось в собі в процесі життя людей. Мені впало в око кілька слів, зокрема слово койки здалося русизмом, адже в українській мові "койка" - це підвісне ліжко з парусини тощо. Ще в рядку "...Тут кожну мить зітхання, стогін, зойки..." одні однорідні члени речення - в множиині, а "стогін" в однині, тим більше зітхання там (в реанімації), мабуть, не такі часті. Я б напмсав би цей рядок без зітхання ось так: "...тут кожну мить лиш стогони і зойки...". Строчку "...Тут кожна мить і виразно, і колько..." після зауважень щодо ритмічного наголосу в слові "виразка" можна б записати так: "...тут кожна мить виразно так і колько..." У стовпичку "Тут час і тлін обнявшись ходять, разом - життя і смерть ведуть нерівмий бій, жаління свідка піднімає й разить, вагу схиляє в незбагненний бік." - я б замінив "слово "ходять" на йдуть, викинувши таким чином один склад і комами виділив би "обнявшись": "...тут час і тлін, обнявшись, ідуть разом, життя і смерть ведуть нерівмий бій, жаління свідка спрмймають, як образу, вагу схиляє в незбагненний бік. ...Хоча твір звучить загалом і так зрозуміло й довершено, Так точно і буває з більшістю, хто потрапляє в реанімацію. Тож дякую Вам за вірш, а мої слова не сприймайте за критику, а краще сприймайте, як враження читача.  
Олекса Удайко відповів на коментар Павло Коваленко, 06.09.2020 - 08:53
Дякую, Павле, за такий просторий коментар! Критику Ващу сприймаю як поради і ніколи на те не ображаюсь. Бо зі сторони краще видно...тут кожну мить лиш стогони і зойки... "...тут кожна мить виразно так і колько..." Що ж до останнього зауваження, певно, не можна погодитись, бо брак одного складу порушує ритм рядка (скрізь 5-стопний ямб). Іще... Коли я писав цей вірш 12 років тому, під рукою, звісно, не було ні інтернету, ні словників. Та вже коли той "балаган" покинув, зі здивуванням знайшов, що слово-русизм "койка" існує і в нашій мові як синонім слова "ліжко", відтак залишив, як було. Та мені й самому те слово не зовсім подобається! Одначе, що стосується лікарняного ліжка,то більше підходить саме "койка" як односпальне ліжко (ще й з панцеррною сіткою)... Кажуть і зараз, в пандемію ковіда: койко-місце, а не ліжко-місце в лікарні. 
Павло Коваленко відповів на коментар Олекса Удайко, 07.09.2020 - 08:45
Доброго дня, шановний Олексо! Почну с останнього. "Койко-місце" дійсно завжди актуально і часто звучить у вжитку, що свідчить про те, що народна мова живе своїм життям і завжди збагачується словами, запозиченими особливо з російської, оскільки медперсонал в переважній більшості закладів "язикомовний".Стосовно дотримання 5-стопного ямбу, то скажу так: ритм вірша підтримується не лише кількістю складів, а й паузами, позначеними комами, тире тощо, як на мою думку. Відсутність одного чи наявність зайвого складу навіть акцентує увагу на певному рядку вірша при читання чи прослуховуванні. У Вашому вірші, до речі, в другому (останній рядок) і в останньому (передостанній рядок) теж більша кількість складів, що не впливає на ритміку читання. Дякую за увагу. Бувайте здорові і не потрапляйте більше ніколи туди (в реанімацію)!
Олекса Удайко відповів на коментар Павло Коваленко, 07.09.2020 - 10:45
Дякую, Павле, за акценти, особливо останній, позаяк там була випадкова "очеп'ятка". А щодо ритміки скажу: правий був Котляревський, коли писав:Всякому городу - нрав і права, Всякий по-своєму сходить з ума!   Будьмо!
Павло Коваленко відповів на коментар Олекса Удайко, 07.09.2020 - 22:14
Дякую й Вам за відвертісь. А щодо іншого скажу так: перероюляти щось гірше, аніж заново зробити.   
Олекса Удайко відповів на коментар Павло Коваленко, 07.09.2020 - 22:48
Це так! Та буває, що старі речі краще обновити, ніж носити китайський ширпотреб...
Supergirl102, 04.09.2020 - 09:49
Дивно, що "критикани" не прискіпувалися до того Вашого "мною перероблено і доповнено" в анонсі. Вірш сподобався, шкода, що хтось поставив менше ніж 5 від читача  
Олекса Удайко відповів на коментар Supergirl102, 05.09.2020 - 10:41
Буває! Певно, біда у нечестивців!
Ніна-Марія, 04.09.2020 - 09:25
Олексо, вражена... Так передати це, може людина, яка не дай Боже, побувала в отих тенетах... Хай здоровиться Вам!   
Олекса Удайко відповів на коментар Ніна-Марія, 05.09.2020 - 10:39
Дякую щиро, Ніно! Цьому віршеві - 12 років!
Малиновый Рай, 03.09.2020 - 22:16
Був там двічі.Навіть в одному з творів написав:"А хірург словно папа с мамой в добром смысле родил меня",Ваша поезія ,як я вже казав ,завжди на висоті,думаю що тут критикувати нічого.А до Вас у мене прохання такого ж плану,я прошу вас як сильнішого продивитись і оцінити "по заслугам"мій вірш "В цей зимовий не лагідний вечір".Я зробив спробу перекласти "Оренбургский пуховий платок" і зробити його в українському стилі і мені дуже важливо щоб він виглядав достойно.Тому й звертаюсь до вас .Будь ласка,я чекаю.
Олекса Удайко відповів на коментар Малиновый Рай, 05.09.2020 - 10:34
Це так! Але краще туди не потрапляти... Киньте посилання, друже! Матиму нагоду - подивлюся! Юрій Пивоваров, 03.09.2020 - 22:08
Олексо, добрий день!Ви запросили авторів Клубу висловити критичні зауваження про Ваш вірш. Користуючись цією нагодою, повідомляю Вам про похибки, які я помітив в обговорюваному тексті: Нормативний наголос у множині: «серцЯ»; У вірші: «І штучні сЕрця…». Нормативний наголос: «вирАзно»; У вірші: «…і вИразно, і колко». Йдеться про слово «виразно» в значенні: «неприховано», «явно», «чітко», «відверто». Якщо тлумачити слово «вИразно» від слова «вИразка», тобто: «вражаючи», «пошкоджуючи», то я не знайшов у Інтернеті такого нормативного українського слова. Окрім того, Інтернет не підказав мені українського слова «колкий». Натомість, надав такі дані: «КОЛЮ́ЧИЙ (який може колоти, колотися), КІЛКИ́Й [КОЛЬКИ́Й>, КУСЮ́ЧИЙ розм.» Слово у множині: «ниткИ»; в родовому відмінку: «нитОк»; У вірші: «…з незримих нИток…». Інших помітних вад тексту я зараз не бачу. При цьому зауважу, що не маю мовознавчої освітньої підготовки. Тому, висловлюю лише власне оціночне судження, свою суб’єктивну думку. З повагою, Юрій. Олекса Удайко відповів на коментар Юрій Пивоваров, 05.09.2020 - 10:30
Дякую! Переннос наголосу у поетиці допустимий (заради ритміки), та якщо надто часто - з цим треба щось )робити. Ще раз дякую за пристрасне прочитання вірша, колего...
Микола Холодов, 03.09.2020 - 19:24
Мені знайомі чудово зображені Вами картини перебуванняв реанімації. Я свого часу, слава Богу, отримав спасенну длань. А от один з моїх родичів,на жаль, ні.  Ваш вірш чудовий.
Олекса Удайко відповів на коментар Микола Холодов, 03.09.2020 - 20:22
Хто цього не пережив і не відчувЮ,той і не жив, друже миколо!
Олекса Удайко відповів на коментар Оксана Квитка, 06.09.2020 - 19:46
Тре... інколи, але то не горе, що...
Білоозерянська Чайка, 03.09.2020 - 16:28
Пане Олексо, дуже складний іспит життя пройдено. Поезія про наболіле... Головне, вибралися звідти. 
|
|
|
|||||||||||||||||||||||||||||||
Венсеремос!