Все, що ми робимо пишуть на плівку,
ніщо не проходе буз спалахів кадру.
Кожен крок твій і кожна мандрівка,
всі чисто деталі життєвого мандру.
Усе зберігають ментальні альбоми,
архіви думок і спогадів теки..
хапають ритмічні бурхливі судоми
від спогаду голосу й вогнища спеки.
Моменти минають, на те є плин часу,
здіймаються в небо твоїх слів феєрверки.
Покаже нам доля кумедну гримасу,
що час пакувати усе по конвертах.
Свято скінчиться і вогнище згасне..
Я знаю, так треба, нічого не вдію.
Я сяду під небо вечірнє й прекрасне,
від кадриків пам'яті душу зігрію.
