Вірую в Бога одного,
Немає більше богів,
Научаюсь Письма Святого,
Визнаю хрещення на відпущення гріхів.
Нікого судити не маю права,
Божий суд настане,
Не похитна Його слава,
Кожний перед Ним постане.
І кожному воздасьться по його ділам,
Але й мовчати я не маю права,
Буде покараня і моїм словам,
Але не тільки та книга научає, де золота оправа.
Та й по-правді я вас вчити не буду,
Бо самому требе вчителя мені,
Просто кілька прикладів наведу,
А висновки робіть самі.
О, Боже, Всевишній, прости,
Але мушу людям розповісти
Історію землі святої,
Які за ню точилися двобої
І скільки крові пролилося,
А все із того почалося,
Що Святий Дух зійшов з небес
І сталось чудо із чудес:
Цар царів народився,
Божий Син на світ з’явився,
Хоч він сили і не мав,
Але Ірода злякав,
Бо ж не хотів той владу ділити,
Накав всіх новонародженних убити.
Не розумію тих людей,
Що підняли руку на дітей.
Син, Маріє твій, залишився в живих,
А що робити матерям отих…
Бо ж було вбито понад триста дитят,
Нівчому не виних малят.
А Ісус на землі жив і Бога прославляв,
Нічого поганого здавалося не робив,
Але в царську не ласку попав
І своєю кров’ю заплатив.
Розп’ятий був за нас – людей
І як в Біблії писалось,
Не повір б ні один фарисей,
Що таке диво сталось:
«На сороковий день воскрес…
І піднявся до небес…
Прийде знову, суд творити…»
А доти будем житти.
Та ні щоб житти й процвітати,
За святу землю стали воювати.
У хрестові походи ходити,
Щоб святу землю кров’ю облити.
Царі ходили й воювали,
Папи римські їх посилали
І не боялися гріхів,
На всіх ж бо хватить індульгенціїв.
І в наш, мирний час, там кров пролилась,
Знову земля кров’ю освятилась,
Як же сталось, що на землі святі
Між собою билися святі.
Кажуть, віру захищали,
На шматки один одного рвали.
На що ж ти Боже дивився,
Що святий о так опустився?
Яка різниця, як Тебе називаємо,
Мови різні і по-різному звучиш,
Лиш твою славу прославляємо?
Відповідай! Чому мовчиш?
А поки Ти мовчав, святі відповідали,
О ті, що на шматки один одного рвали,
Казали, віру захищали,
Напевно, знову владу розділяли.
Все мало влади і грошей.
О, Милосердний, нас прости.
Вірую Боже я ще в людей,
Вірую віруєш в них ще і Ти.
ID:
394428
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 22.01.2013 00:02:19
© дата внесення змiн: 22.01.2013 00:02:19
автор: Назар Йордовський
Вкажіть причину вашої скарги
|
