Не так вже й просто кохати,
Коли тебе зневажає любов.
Волосся хочеться рвати,
Бо шалена пульсує кров.
Не так вже й просто сказати,
Як серце болить коли сам.
Зриваєшся й хочеш тікати,
Щоб не дати волю сльозам.
Не такі вже й яскраві очі,
Бо спіткала страшна їх біда.
Не сплять ні хвилини, ні ночі.
Їм і часу на це не шкода.
Не сказав ще ніхто як погано
Відчувати вбитим себе.
Для цього ж наче й зарано,
Але я згадаю тебе.
Ніхто не спитав у сліпого,
Як бути коли ти один?
В житті забагато такого,
Коли маєш кілька годин.
Не так вже й просто радіти,
Коли маєш дірку в душі.
Усе має свої ліміти
І навіть мої вірші.
