Гра в кохання виснажлива,
Ти легко блефуєш дивлячись в очі.
Де той сором, примітивна скромність,
Що змусила мене зіграти у кохання.
В танго ми палаючі тіла
Твоя легкість жорстоко підступна.
Як зараз виконати втрату себе?
Так красиво як у нашому танго.
Від наших поглядів згорали серця.
Життя перетворювалося у політ,
А звичайного дотику було замало,
Щоб бути втраченими для світу.
Вже сам продовжу цей політ
Залишивши наші танці, ігри.
На землях нікому непотрібного часу,
Тільки спогади у снах мені потрібні.
Щоб знати, що десь існує
Серце схоже на моє, гаряче й прозоре,
Хто так само дивиться на світ
Будучи палієм чужих життів.
