Я мало кому в житті казав слово «пробач»!
Це кричу тобі, та я й не напартачив.
Відстояв лиш честь свою і своїх друзів,
Реагент життя виявив хто шість, а хто краще тузів.
Так мало бути – спина до спини брат, навіки буде братом!
А той хитро-добрий кат, залишиться лиш катом!
Тобі було погано, а мені???... та я ж мужик.
Бути горою моя карма, в Адама виріс кадик.
Я мало кому в житті казав слово «пробач».
Ця суєта суєт не дасть вічності – дасть пустий калач.
Ти ж знаєш, я хочу пирога, та ще зверху з вишнею,
Солодкого як мед, не тонкого, а пишного.
Як буду мати, віддам все, не залишу крихти.
Уявляю лежу в гробу, серця ритми мої стихли…
Віддам все і вся до останнього вірша!
Це ж мої сини усі, зберегли а лиш би…
