…А он, мятежный, просит бури,
Как будто в бурях есть покой.
М.Ю.Лермонтов
Чомусь моє єство радіє
Тоді, як небо хмарами затяте,
Не там де краєм голубіє,
А де все чорне та кудлате.
Я вже не раз питав його,
Кого всі богом називають,
Де б спокою знайти свого,
Можливо там, де ангели літають.
Та він мовчить, а що казати,
На все не може бути слів.
За що мені допомагати?
Адже я сам цього хотів.
