Сонце з ніжністю обіймає земні простори,
Вітер тихенько пестить осінній світлий день,
Місто золотіє куполами історії,
Закохано йде на побачення вересень.
Ще майорять чорнобривці в смарагдових косах,
Ледь, ледь, торкаються шовкових кіс опали,
Ще вітри не голосять на полях стоголосі
Та ще плаття дерев під ноги нам не спали .
Південь кличе до гостини на "бархатний "сезон,
Де хвиля хвилю лазурну переганяє,
Ще лине з шовковиць шпаків голосистих тридзвон
І синє море, білі чайки колихає...
Над горами спалахнули блискавок заграви,
В серці струни смутком, все ж таки та й заграли,
Втамовується спраглий день теплими дощами,
Бо хмари надвечір сонце з неба забрали...
