І знов надходить ніч з піснями і віршами,
Заходить до кімнати, жартує, п’є мій чай.
Улаштувавшись в кріслі, питає: «Ти не з нами?
У тебе гості в домі, як личить зустрічай!
Як день, нам розкажи,що в нього за новини?
Та прожени цей сон!Він довгий та нудний.
Ще чаю завари із м’яти і малини
І меду запашного в піалочку налий.»
І гомін до світанку триває, мов нарада,
А засіріє день, так мовить ніч мені:
«Ти, все чомусь мовчиш, мабуть ти нам не рада.
Нам час уже іти.»І зникне в далині.
Я у обіймах сну бентежуся й міркую:
«Образила гостей. Чом не приходять в день?»
Подумаю й крізь сон про все це пошкодую,
Та ранком біля ліжка знайду букет пісень.
