Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Наталя Данилюк: Спориші - ВІРШ |
![]() |
![]() UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
![]()
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Микола Шевченко, 20.10.2014 - 23:28
Сьогодні все післяобіддя і до цього часу працюю над піснею. Майже є вже мінус. Виконавиця щось давно не приходила. А Ви знаєте - не буду вам "морочити голову" - нормально все лягає. Обвітрені скроні - випихаються з розміру. СТОП!!!!!!Тільки-що я зрозумів, як буде краще до моєї мелодії - "і сонце цілує крізь шибку, твої ледь обвітрені скроні!" Оцього ЛЕДЬ не вистачало ![]() ![]() Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Чудово! ![]() ![]() Микола Шевченко, 19.10.2014 - 10:48
Класний, реально, вірш. Тягне на "народну" пісню, на кшталт "Ясени". Я спробую... треба тільки куплетам форми надати якось... Що мене тут бентежить? Алогізм першого, так-би мовити, ознайомлювального катрену - в ньому "наше", а в наступних трьох - "моє". Трохи, на мою думку, некомфортно сприймається "БЛІДІ твої скроні" - вирізняється з контексту. Скроні бліді-спина обпалена - (далі жатрую) - прямо Боярський якийсь в капелюсі! А от останній катрен - мегавдалий, бравіссімогідний, навіть, як кажуть в Одесі "на мінуточку", шедевральний! Але пісня може вийти ![]() Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
![]() ![]() ![]() ![]() Ліоліна, 17.06.2012 - 15:17
ті дзвінкі зоряниці-дукати розсипала ніч біля твоєї хати, а ти назбирала їх у долоньки й розсипала віршами ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() Ninel`, 15.06.2012 - 13:41
Наталочко,гарно,як завжди і образ,і метафори...http://roslmed.net.ua/uploads/posts/2009-11/1257843428_sporysh.jpg ![]() Наталія Ярема, 14.06.2012 - 12:50
Додаю в обране! Останній рядочок просто неймовірно гарний і сумний... ![]() Борода, 14.06.2012 - 09:41
![]() ![]() ![]() ![]() ![]() Вмієш ти, Наталочко, душу розтривожити! Дуже гарно! Спориші, спориші. Ви із трунком розлуки і смутку проникаєте в щирі вірші, затуляєте цвіт незабудки від жорстоких вітрів самоти, від холодних дощів невиправних, а над вами, як в древні роки, чи то пісня, чи плач Ярославни! ![]() ![]() ![]() Анатолійович, 13.06.2012 - 23:45
![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() Дощ, 13.06.2012 - 21:57
Оті неймовірні спориші такі благодатні для душі... Навіть на занедбаному подвір"ї... ![]() ![]() ![]() ![]() Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую,Оленко! ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую,моя дорогенька! ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Вікторе,щиро вдячна! ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() Валя Савелюк, 13.06.2012 - 20:55
ТАКІ ПРЕКРАСНІ вАШІ СПОРИШІ!... ТАКА ПІСНЯ БУЛА Б НЕПЕРЕВЕРШЕНО-ЛІРИЧНА.. ГЕНІАЛЬНО І ЩЕ РАЗ -- ГЕНІАЛЬНО! паралелі які!... образи!і як в фіналі усе до купоньки зведено... чудо ВАШЕ! ![]() ![]() Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() Адель Станіславська, 13.06.2012 - 20:54
Ой, перепрошую... Писала на російській розкладці клавіатури, аж тепер побачила... ![]() Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
З ким не буває! ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() |
|
![]() |