Я повинна тобі про все написати...
Вибач, що так - та інакше не можу!
Звичайно, чесніше було би сказати,
Та я не люблю, як залишитись просиш.
А ще не люблю твій в полоску піджак!
І голос до відчаю тихий по телефону!
В квартирі твоїй постійний бардак,
Що навіть не можна дійти до балкону!
Я не люблю, як несміло заварюєш каву!
І вічно печальну твою інтонацію...
До чого це кажу тобі так лукаво -
На прощальну з тобою це схоже нотацію.
Прощай!
Не журися!
Ти іншу знайди!
Видно, я просто тобі не підходжу...
Не злись на мене, просто я мушу піти.
(Прости що листом - та інакше не можу.)
