Мені далеко вже не хочеться горіти в пеклі болю, давно слова розвіялись в пітьмі , придушеною "волею двобою" кожен із нас зазнав поразки на землі.
Всі чудеса цього пригніченого світу давно вже перестали вірити у нас, та істину стараємось відкрити , яка придушено говорить в повсякчас.
- Ми любимо , радієм , живемо?Хіба це щастя, - задумався мудрець, спустивши голову донизу, - Та ні це лише сарказм , - пригнічено повторював раз-у-раз.
Ми люди, та легко нас зламати, немов ту квітку на Землі.
- Не залишай, прошу тебе , не треба , - просив мудрець, - Нехай ще квітка квітне в пустому полі на фоні зламаних людських сердець.
