Отам, де лиш вітер і сонце,
Отам, де лиш небо і сніг,
Там безліч вільних доріг,
Там час зупиняє свій біг.
І мчати не треба кудись,
Поспішати, не дивлячись ввись,
Тонути в дрібницях життя.
Там відчуєш вічність буття.
Там відчуєш, хто ти такий.
Пульс там відчуєш Земний.
І повернешся потім назад,
Подавлений чимсь невідомим,
Неначе зіткнувся з всесильним,
Грандіозним, тобі не знайомим.
Хоч бачив лиш сонце і вітер,
Хоч бачив лиш небо і сніг.
Там безліч вільних доріг…
А з часом потягне туди,
Знову потягне туди!
Де сонце лиш світить у небі,
Де вітер лиш віє сніги…
