Отам, де лиш вітер і сонце…

Отам,  де  лиш  вітер  і  сонце,  
Отам,  де  лиш  небо  і  сніг,  
Там  безліч  вільних  доріг,  
Там  час  зупиняє  свій  біг.
І  мчати  не  треба  кудись,  
Поспішати,  не  дивлячись  ввись,  
Тонути  в  дрібницях  життя.
Там  відчуєш  вічність  буття.
Там  відчуєш,  хто  ти  такий.
Пульс  там  відчуєш  Земний.
І  повернешся  потім  назад,  
Подавлений  чимсь  невідомим,  
Неначе  зіткнувся  з  всесильним,  
Грандіозним,  тобі  не  знайомим.
Хоч  бачив  лиш  сонце  і  вітер,  
Хоч  бачив  лиш  небо  і  сніг.
Там  безліч  вільних  доріг…
А  з  часом  потягне  туди,  
Знову  потягне  туди!
Де  сонце  лиш  світить  у  небі,  
Де  вітер  лиш  віє  сніги…

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323609
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 20.03.2012
автор: Анатолій Штанько