Душа - безсмертна і нетлінна.
Я перед нею на коліна
Стаю, і до землі вклоняюсь.
Усім єством своїм я каюсь.
Прости, нещасна моя душе,
Що тебе тіло моє душить.
Прости за те, що посадила
В "тюрму прокляту" й ледь не вбила
Тебе. Я знаю: тобі сумно.
Пробач мене ти нерозумну.
Я не подумала про тебе,
Задовольняючи потреби
Брутального, сліпого тіла.
Прости, прости, я не хотіла...
Прости, що тіло осквернило
Єство твоє і ледь не вбило...
Та ж ти -безсмертна, ти ж це знаєш;
Заради мене ти страдаєш.
Прости за те, що помилилась.
Прости, недовго ще лишилось...
