Добро...,
а що ти знаєш про нього?
Воно...,
так хочеться,щоб жило у серці кожного..
У серці крижанім,як у Кая,
або ж у Прометея,
який дарує любові вогонь.
Від нього все потопає,
увсебіч і всесторонь.
У космічнім просторі,
де так ясно світять зорі
на небі літньому вночі,
є Матерія Добра,
що при палаючій свічі
в моєму храмі ожила.
Храмі віри і надії,
грішної вдачі людей;
в скупченні мрій та їдей...
Мені,невіруючій в бога,
здавалося б протиставляється добро,
та вічні пошуки і тривога
в цей світ жорстокий мене привело.
Космічне дитя..
Навіщо мені віра в богів?
Навіщо згуба людська оця?
Я вибираю тунелі життів,
я обираю особистість без лиця.
Щоб не дивилися земні на зовнішність,
вбачаючи в мені
лише нутро душі.
Матерія Добра...
Це щось таке,що неможливо обійняти
руками й думкою людською,
варто лише зрозуміти,
варто лише просто бути собою!
Мені так набридли пластмасові образи,
скоректовані риси лиця,
розмови за спинами
й душ глибинна пуща...
Я дякую Матерії за добро
й думки,які несуться удаль,
вириваючи з коренем зло
забуваю біль та печаль.
Добро...,
а що ти знаєш про нього?
Воно...,
так хочеться,щоб жило у серці кожного..
