Я розбудив в собі Бога.Він дикий.
Раніше все було в'яло,ліниво,бо я знайшов собі людину.
Насправді ми були нещасливі,бо знали яким буде кінець.
Я бажав одягнутись у нормальні стосунки,побачив криваві шрами на спині поезії.
Прощання із нею було наче під дозою морфію,болезаспокійливо.
Потім чи до я ненавидів її шалено.
Насправді ми були більше ніж творчість дорівнює митець.
Моя короткочасна мрія про стосунки віддалась у нещадне болото.
Вони нас розділили,розламали,переселили на два багряних озера.
Як на мене вони інженери,байдужі хірурги,егоїстичні бізнесмени.
Вони підняли із моїх глибин навіженість.
Я воскресив свою музу,і пальцями ламкими б'ю в клавіші інструменту.
Ридає,рже й реве моя печаль-цей чорний,гріховний рояль.
Шум в голові,в очах потемніло,легені наповнює стужа.
Під рвучі ритми мого серця кров все ллється.Скажена.
Мені здається я падаю вниз у своїй творчій нестямі.
Стоявши на кручі із музою,позбувся всіх стереотипів.
Ми були більшим ніж серце і мозок.
Ми жили в одному тілі,і хоча часто дорікали один одному в нас був один власник.
Любов.
Були,є,і буде-уже не існує.
Я бог.З маленької букви.Звучить моє нове ім'я велично.
Я створюю свій перший шедевр.
Торкання до клавіш слабшають,і музика потроху стихає.
Бо Бог помер.
А ВИ ЗНАЄТЕ ДРУГУ ЧАСТИНУ ФРАЗИ НІЦШЕ? Так от, друга частина каже, що "Бог помер, але ми самі його вбили", терпіти не можу цієї фрази, і не думаю, що Бога можна вбити, однак ваш таки Його вбиває
