Хтось скаже:
Перший процілунок, наче ранок,
Що мором томним тілом ляже
Це наче вийшло сонце на свій ганок,
Щоб знов тепла прясти самотню пряжу.
Хоть скажи:
Поцілунок перший наче літо,
І ніжешся в незнаних почуттях
Здається серце те тільки зігріте,
Що відчувало це не тільки в снах.
Я згодна- почуття незнані досі
На голову звалились наче сніг.
Та тільки от навряд чи ти попросила,
Того, що після нього падаєш із ніг.
Передчуття у голові курличуть,
Що буде потім? Як же бути далі?
І серце розуму уже не кличе,
І розум вже і сам летить у долі.
У висках гроза гримить громами
По шкірі пробігає ток;
Туман безумства килимами,
Нас зв`яже безліччю ниток,