Стихнуть голоси і звуки,
Довжина мине шляхів,
В віковічняться розлуки,
За пилюкою років.
Згасне полум’я сучасне,
Й випарується немов,
Спомин в пам’яті погасне,
Про живу колись любов.
Час не йтиме вже повільно,
В вирі бутності подій,
Не почуєшся знов вільно,
Між похованих надій.
Плавно битимуть удари,
Доки спиняться усе ж,
Підготують тілу тари,
Не хвилюйся й не бентеж.
Звільниш світ, і сам звільнишся,
До логічного дійшов,
І нікому не приснишся,
З чим до вічності пішов?
Станеш попелом назавше,
Без якоїсь там ціни,
Головою тут наклавши,
Винний може й без вини…
13 травня 2007
