...на останній сторінці
списаного цікавістю зошита
я позичаю місця для
твого існування
к о р о т к о т р и в а л о г о
снігу солодко розталого води
стікають між пальців
ловлю на ходу
подихи л і т а
крізь сито просіюю
с л о в о за с л о в о м
скапуючи розпеченим оловом
на папір падає
п і р я
р а й с ь к и х птахів
ти в і д л і т а є ш ...
Я тебе там і не шукала, Я про голуба на фотці..Я вже його бачила..тільки фото не таке було..
Poetka відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
А голуб був ніжним дуже, і нікуди він не відлетів, їх виводять і вони "ручні", живуть у клітці...
Цей голуб більше за всіх мріє щоб полетіти, але є невільником...
Оооо..Я знаю цього голуба..привіт йому
І передай ЛГ хай зав'яже на бантик стрічкою зошит і сховає десь далеко-далеко..він не повернеться..то по ньому нехай плачуть талі сніги і та стрічка, яка змушена тримати собою-в собі списані сторінки..
Poetka відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую Іваночко!!!
Але не завжди варто шукати автора у його творі, тут якраз цей випадок.
сподобалося!
Спасибі!
