Затуманила мене дівчина,
Чорні очі в неї, як смола:
Довгі коси – губи, як малина,
Поцілунок - як жива вода.
Розцвіла троянда серед ночі,
І ніхто не бачив.., вранці – Ба!
Неземна краса втішає очі…
Ох, літа мої, мої літа!
Доле, доле - ось який дарунок:
Повертаєш молодість мені?..
В душу мою вкраплюєш цей трунок:
Я живу… і знову на коні.
Ах, любове, що мене гукає...,
І манить красою за поріг:
Осінь моя в літо заглядає,
Я ж спішу допоки час не збіг.