Хто останнім помре з поетів цього сайту,
Ну наприклад зареєстрованих на 1.0-.2011 року,
Скільки різних їх переливаються усіма кольорами райдуг,
Так на зовні показують барвами свідомість свого потоку.
Чи хтось буде з них українцями на всю країну відомими?
Щоб хтось інший сказав: я з ним спілкувався, він мені писав вірші.
Так багато запитань без відповіді і у світі стали в цьому хто ми,
І чому одні захоплюються іншими, а іншим байдуже переживання у душі.
Скільки у рядки свої народжують, вигадують щось в казку мріями,
Щоб красиво це було в метафорах і образах - та це лише слова.
Наче всі невдахи, що життя наповнюють несправжніми подіями,
Ніби у повторах, дежа-вю, я десь це чув, хоч кажуть що ця музика нова.
Я втомився, вибачте мене, це убиває все в мені і так щемить до болі,
Ну звичайно хто із нас назветься першим, хоч ніколи він не буде і святим,
Всякий грає тут свої й йому чи їй здається головні написані для них ці ролі,
Я ж не можу бачити такі ваші різноманітні в кожного свої власне світи.
Може просто стало мені сумно, сумно мені стало просто може,
Від кохання до якого я торкаюся лише рядками своїх слів,
Що ми зробимо в житті корисного всі разом чи окремо кожен,
Щоб в реальність перейшло все кольорове що ми бачимо в ночі самотніх снів.
