1
Життя, як у казці вона уявляла,
Азартній долі довіряла...
Радість і гроші недовго мала,
Душу за дозу б продала.
Поради нічиєї не просила,
Голку- другом оголосила...
Бо накопичений біль отрута знімала,
Фантазія реалью ставала.
Та за хвилини ілюзія зникала,
Невимовна спрага знову вбивала...
Сила і воля її покидали,
Кінець близько - чи ти не знала?
2
Стоїть могила без ім"я,
Забрала у холодні нетрі земля...
Одиноко свічка палає,
Загублену душу зігріває...
Рідні більше її не шукають,
Бо втрачена назавжиди - знають...
Одиноко свічка згасає,
Так і людина у прірві вмерає...
Кожен шлях сам вибирає,
Тільки на долю все нарікає...
10.08.06