Застарілі акорди
Закарбовані в памяті,
Пристрасть і вірність
В одному образі.
Забуваю про розум
І його можливості,
Віддаюсь спокусі
Від безвиході.
Залишаю серце
І мені не боляче,
Бо воно відверте,
Навіть не говорячи.
Без сліду і без подиху
Зникаєш, не знаходжу я,
Збиваюсь уже з обліку,
Тих днів, де вже є тільки – ти, і я.
Збалансована вічністю,
Та життя не теорія,
Залишаюсь прохожою,
Не моя територія…