Ти по собі залишив поцілунок,
Який розквіт безмовним докором провини
на моїх губах.
Ти по собі залишив нетерпіння,
Яке м"ятно-млосним подихом заплуталось
у моїм волоссі.
Ти після мук очікувань і прагнення
відкрити і обняти маленький ще невідомий світ,
під моїм ім"ям,-
Здійснився мрією хмільних бажань весни,
Обняв турботою, любив серця безмежністю,
з трепетом беріг.
Та потім на коротку мить спізнився...
Пробив опівніч невблаганно сумнівів годинник:
"Він зрадив!!! Зрадив! Зра..."
Кипіла кров на вогнищі образ.
Солодке заборонене вино зі смаком зради
З букетом відчаю і помсти...
Й мене сп"янило.
Холодна розчарованість безцеремонно
Взяла немов плюшеву іграшку - моє серце
хижими руками.
Я розгубила кришталеві черевички,
Які ти ніжністю свого кохання приміряв...
Я розгубила їх.
Чужі байдужі губи дощем голодних поцілунків -
Не зігріли, а болем ностальгії за тобою
Обпекли.
Та руйнівна опівніч, була актрисою в театрі міражів.
Спізнився ти тільки на мить... Я ненадовго теж...
Лиш на дві вічності.
Ти по собі залишив океан кохання,
Яке заповнило мене тепер по самі вінця.
Любов не вміла я оберегти.
А невідомий світ - мене, який ти з таким трепетом
Відкрив для себе. Ніхто, крім тебе зрозуміти
Вже не зміг.
Відчуєш? Я писатиму тобі довгі листи,
Пером самотності на аркушах німої ночі.
Трикутником
Сторінки ці я кластиму в конверту -
Своїх спізнілих вибачень і сподівань.
І надсилатиму.
Лиш на одну адресу: " Коханому. До серця."
Побачиш підпис: "Попелюшка. Назавжди твоя."
Якщо кохаєш.
Ти відпишеш.
Поцілунком...
майстерно..ніколи не подобались вірші без рими , але Ваші - дуже проникливі , то ж браво!
Uliana0711 відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дуже приємно, що своїм "неримованим" змогла вас зацікавити В мене і римовані є, але інколи почуття настільки переповнюють, що їх висловлення класичним стилем унеможливлюється.
слова, що виходять із серця першими - найголовніші; роздуми - прерогатива голови. Я сказав: "Дуже мило". Ні, це сказало моє серце. Ви відповідаєте, що потрібно коментувати головою. Ви хочете, щоб поет став критиком
Улянко! У Вас чудова фантазія, Ви відчуваєте потрібність метафор, він Вас віє пост-модерном, я називатиму Вас новатором.
Навіщо ще щось, як висловлювався Шопенгауер
Uliana0711 відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
А в житті в кінці історії "три крапочки" з надією ставляться 
В мене і римовані є, але інколи почуття настільки переповнюють, що їх висловлення класичним стилем унеможливлюється.
Мені так бракує критики 
Ну чому тут всі такі доброзичливі?
