Що зі мною?
Я не знаю.
В себе часто я питаю.
Що ти робиш?Схаменися!
Іди вперед і посміхнися.
Що ти кажеш?Зупинися!
Та вже пізно щось зробити.
життя вже не змінити...
Хоча воно і не важке,
доволі світле й непросте.
Чому ж так важко промовчати,
В собі те слово приховати,.
Все стається так спонтанно,
щось не зроблено,а щось здоланно.
Хоч зробити щось?!Зроби!
Хоч кричати?!Закричи!
Не тримай життя в собі,
поринь у нього і в глибинні,
волю дай йому,тоді
стане легше на душі.
Кажуть люди:"Час лікує!"
А я не вірю цій брехні!
Він трішечки лиш біль вгамує,
залишить якось в самоті.
Люди плачуть і страждають,
серденько часто їх болить,
та ні...вони не знають,
що ангел їхній..він...не спить!
Помираючи хтось каже:"Пробач мені мої образи!"
А хтось блага"Допоможи!"
Зроби, матусю,щось зроби!
Намагаються встигати,
в останню мить намалювати,
сім'ю свою і свій будинок,
той чарівний відпочинок.
Раптом впав із ручки олівець.
Здавалось ніби все...Кінець...
Огорнула тиша всіх,
чути кроків стукіт,
не міг лиш ангел все заснути.
Блукала,плакала з душею,
прощатись важко було з нею!
Та ангел завжди поряд був,
відразу гостю-смерть відчув!
Вручив у руки подарунок...
вона...продовжила малюнок:)
́
