Знав би хтось як важко мені,
як я хвилююся в нутрі,
серце мається бентежно,
а я поводжусь обережно.
Хочеться забути про страх,
та він нагадує про себе-жах.
Завжди думаю ,що буде далі,
та марно,немає нікого у залі.
Я запуталась сама у собі,
і так важко на душі.
Хто я -незнаю
чого від життя я чекаю.
Запитань таких ще багато
коли і у мене буде всято.
Відповіді на це також немає
так як не скажеш,що життя безкрає.
Все це складно дуже,
не кожен зрозуміти зможе.
Остання надія-це час
він лікує і змінює нас.
