Я мабуть, не дійду, серед поля впаду.
Довго йшла я , та безперестану..
І можливо, я тут тихий спокій знайду,
Як ромашкою білою стану.
Будуть літні дощі, буде радість в душі.
Буде сонце мене цілувати.
На зеленій межі, явори сторожі
Будуть небо моє чатувати.
Так багато доріг доля стелить до ніг,
Ти шукаєш непройдену стежку .
А коли на моріг білий випаде сніг,
Ти сплетеш своїх років мережку.
Були ночі і дні, і веселі й сумні,
І гіркі, і солодкі, й холодні.
І горіли в вогні, та найкращі мені,
Ті, які означають - сьогодні!
... А, таки я дійду, перебуду біду.
Все на світі зі мною бувало...
Може, саме тепер своє щастя знайду,
Що на мене піввіку чекало!
