Хай, неначебто вода,
В світі цім стече біда
Вся у темне небуття
На усе людське життя,
А натомість щастя хай,
Завіта, якого вкрай
Всі бажають на землі, –
І дорослі, і малі,
Та не на коротку мить,
А допоки ми всі жить
Будемо на світі цім,
Бо й для цього ми на нім
Всі із вами живемо,
Навіть хай і помремо
Ми колись усі умить
В неочікувану мить,
Як життя навік мине,
Бо дано нам лиш одне
В цьому світі, де всі ми
Народилися людьми.
Та допоки ми життя
Маємо, хай почуття
Світлі лиш, також – думки,
Ніби гарнії квітки,
Кожну мить у нас цвітуть
І шляхом життя ведуть,
Мов дітей своїх батьки,
Щоб жилось нам залюбки
В цьому світі, доки час
Наш, мов свічка, не погас.
Євген Ковальчук, 08. 04. 2021
