О світи моя зоре, ясно світи!
Гори душа свічею у щирім слові .
Будуй до мільйон сердець - щастя мости!
Лети у той рай, де світ добра, любові.
Життя іде його не зупинити,
У нього є пристань - різні пори року.
Прийшли у гості свій слід залишити,
Пізнати Бога і суть життя високу.
Посадити дуб - вишневий садочок,
Посіяти маленьке зерно на ріллі.
А у квітнику під вікном квіточок,
Щоб зранку до ночі співали солов'ї.
Гори життя - єдина блаженна мить!
І запалюй ікорку священний вогонь.
Хай в дуба, клена, верби лист шелестить!
Відчує душа земне тепло у долонь.
Лови життя у сонці золотому!
Пий у веселці нектар з келиха краси!.
Збирай зорецвіт в небі голубому,
Коли у смарагдах квітне земля з роси.
Усміхайся грозам, дощу і вітру!...
Не бійся холодних зим і хуртовини!.
Малюй в уяві у барвах палітру,
Іди по світу з усмішкою дитини .
Хай розтане крига зими у серці!...
Зійде ясне сонечко весни у душі.
Черпай жменями воду у джерельці!
Слухай матінку природу у тишині!...
Люби життя, бо воно неповторне!...
Слухай шум бистрих рік та дзвінкий водограй.
Буває кольорове, сіре, чорне,
З Богом іди у життя і твори свій рай!
М. ЧАЙКІВЧАНКА.
