Зриває вітер цвіт з квіток,
Милується роботою.
І блідим став без них садок,
До них проймалася турботою.
Зів"яли й впали пелюстки,
Краса пропала.
Лишились тільки колючки,
Так сумно стало.
Засумував тут і вітерець.
Чому ж ти плачеш?
Адже цьому ти був творець,
Жалієш ти, одначе?