* * *
Ниточка від бабиного літа,
наче теплий спомин промайне.
Подихом легесенького вітру
ти в любов приманюєш мене.
Не зустрілись, не наговорились,
заважають справи і плітки,
а вже павутиною покрились
нами неперейдені роки.
Не шукай у відстані провини,
в пересудах правди теж нема.
Бабиного літа теплі днини
нас ведуть в кохання крадькома.
Ще душа у осені див просить,
почуттів ще пломінь не погас,
ще туманить зір, ще пахнуть роси,
і на зустріч доля кличе нас.
Не плітки, ти серденько послухай,
що словами з’єднує місток.
Ми давно з тобою відчайдухи,
не розлучить нас уже ніхто.
