|
Чи то сон розбудив серед ночі,
А чи магії жарти за край,
Лиш розплющив я заспані очі -
Тут приїхав на бал сам Мамай.
Прискакав здалекА на гнідому,
У багатий і пишний загал,
Щоб у вихорі вальсу, свідомо,
Спантеличити віденський бал.
Найдостойнішу і найгарнішу
Складно даму для танцю знайти,
Щоб сімейну заповнити нішу -
Необхідно дійти до мети.
А Венера Мілоська зібрала,
Все вбрання у тендітний кулак,
І очей несміливих піала,
Відвела та уздрів це козак.
Бо раніше не бачив ніколи,
Під тканиною хвилі краси,
Наче списом у душу вкололи,
Ніби в серці озвались баси.
Обійняв крізь тканину він тіло,
Ніжний стан закував полон рук,
Від бажання нутро все кипіло,
Під оркестру відточений звук.
На вустах поцілунків узори,
Малював так майстерно, як міг,
Усі шати легкі і прозорі,
Покотилися просто до ніг…
Пролунали опівночі дзвони,
І розвіялась вмить пристрасть чар,
Закінчилися бальні сезони,
Але в душах залишився жар.
Повернув Мамай кобзу за плечі,
Лиш підкови цок-цок, дзень-дзелень,
А коли наступав темний вечір,
Про Венеру виводив пісень!
13.12.2024
ID:
1028964
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 20.12.2024 21:49:30
© дата внесення змiн: 20.12.2024 21:49:30
автор: Інна Рубан-Оленіч
Вкажіть причину вашої скарги
|
