Вичах чай. Чого чекаю?
Час чалапати мені.
Горобців злякаю зграю,
що дрімає на кущі.
Пташенята з переляку
розлетяться увсебіч,
їх було десяток гаком…
Та хіба у тому річ?
У кишені є насіння
на сніданок чи обід.
Снігу свіжого рипіння –
оберіг од семи бід.
Вітрюган штовхає в спину,
а бува, в лице задме,
небо скоро стане синім,
бо світає де-не-де.
Може все інакше буде,
це фантазія моя,
ранній ранок сплять ще люди
та далеко просинь дня.
15.12.24р.
