Люблю у церкві слухати я тишу,
Коли у ній немає прихожан
Вона голубкою злітає з виші
І обіймає обережно стан…
Зі мною тиша думає і плаче,
Молитися ми любимо удвох.
У душу дивиться мою неначе
Небесним поглядом і теплим Бог…
По церкві легкою піду ходою,
Вдихну криштального повітря смак.
Знов відчуваю я себе собою.
Молитва серця тане на вустах…
Послухаю знов олтарю мовчання…
Напевне й зараз моляться у нім
Святі і їхніх молитов звучання
Церковна тиша огортає в німб…
І сонця промені тут м’яко ллються,
Лікують справно з тишею разом.
Я знаю – миті ці мені даються,
Пройти щоб будні без душевних втом.
