А я пішла б на ті стежки-дороги,
Межею там, де за садком город,
Завжди стерня здирала мої ноги,
Але там все було з одних чеснот.
Я ще повірю в казку про циганів,
Про рукавичку, колобка, про все,
Там серце враз боліти перестане:
Від зайчика гостинці хтось несе.
Я так живу, то мрією з чеканням,
То безнадія вщент зруйнує шлях,
Альфа й Омега - перша і остання,
І серед Вічності зорі надійний дах.
У цьому світі хто я - подорожній?
Так перейду скрізь спалені мости,
Несу свій хрест і вчора,і сьогодні,
Дай, Боже, щоб достойно донести.
Колись для мене квітнули блавати,
Все різнобарв'я з ранньої весни,
На жаль, вже не чекає рідна хата,
Хоча й тепер в мої приходить сни.
Галина Грицина.
