Чому заплакана верба
Питала липа у тополі
Просте, відказувала та,
Росте на березі в неволі.
В тінистім березі ріки
Себе корінням привязала
І сонце променем ярким
В ту гущу тіні не сягало
Ріка у повінь баранцем
Водою вербу обмивала
Крива й не видалась лицем
За синім небом сумувала
Росла в кропиві й буряні
Й ніколи плоду не давала
І тільки листом по воді
Про себе вістку посилала
А коли вітер дув - зате
Ти дуба шелест відчувала
Знала на пагорбі росте,
З ним поряд вирости бажала
Легко сміятися в житті
Природа - вроду дарувала
Верба ж сміялася в душі
На люди сльози проливала
2017 рік
