Довго саван чорний хмари ткали в небі —
Янгол-охоронець розпускав його...
Та не спиниться земних подій перебіг:
На сади і хати падає вогонь.
Янголу на поміч полетів мій лебідь.
І сестри́ моєї. Брáтова лебідка...
Щоб трикляті хмари втримати щосил,
Лиш би злісна темінь вже навіки зблідла,
Лиш би дощ вогня́ний стріхи не зросив.
Ген, лазур небесна прозирає зрідка!
Вітре, добрий, сильний, віднеси-но попіл,
Що лани вкриває, у ворожий край.
Начарую замість згарищ барвний пóкій,
Літники посію та звелю: "Зростай!" —
Щоб життя і доли уквітчали поспіль.
Гаптувати треба полотно новеньке
І не рік, не п'ять — а кілька поколінь.
Матіоли, айстри, кохія, вербена,
Чорнобривці, сонях, м'ята, острогін —
Все на плахті долі поєднає Ненька.
* покій — у значенні "тихе, мирне життя"
* літник — у значенні "однорічна декоративна садова рослина"
* поспіль — у значенні "не минаючи жодного місця; суцільно"
