Роки, мов гроші, в сумочку складала.
Колись збирала марки і значки.
Ще було ваучер на долари міняла,
Цукерки їла з назвою «Рачки».
Життя жіноче, взагалі кумедна штука,
У когось штиль, а в інших- б’є фонтан.
А тут, щось посереднє, як наука,
То теорема, то самообман.
Якісь ідеї, благородство і сімейність,
Із року в рік новий пріоритет.
Чомусь гординя не дала смиренність,
Їй пасували міні-юбка і жакет.
Життя тихіше із роками не ставало,
Бо звикла, як то кажуть:-За рога!
У грудях серце клекотіло і палало,
Тому кому змогла, допомогла.
Попереду життя і тиха зрілість,
Доклала в сумочку іще одненький рік.
А зараз головне здоров’я і стабільність,
Тож загадала те, що і торік.
Той скарб, що в сумку кожен рік складала,
А це повірте добрих шість частин!
Вонаб із радістю легенько обміняла,
На свій маленький, ювелірний магазин.
9.01.24. Олександр Степан.
