*****
Хто помер, вже не воскресне.
Хто живе, не проживе,
Як помре, життя чудесне
Вдруге. Доки ще живе,
Має жити гідно, чесно
На цім світі, щоб жилось
Дійсно завсігди* чудесно,
Щоб, що прагне, все збулось.
А того лише бажати
Не достатньо, ні, повір.
Всіх зусиль слід докладати
Долі злій наперекір.
Слід старанно працювати,
Як би важко не було,
Щоби долю добру мати
Доленьці лихій на зло.
Той, хто тільки ледарює,
Не отримає того,
Що бажа, той, хто працює
З часом матиме його.
Так, із часом, як не зразу.
Варто лиш як слід робить.
І тобі одного разу
Все-таки поталанить.
Будеш мати результати,
На які ти так чекав
В час, коли, щоб успіх мати,
Важко-тяжко працював.
Та й тоді працюй чудово –
Протягом життя всього,
Щоб, на лишенько, раптово
Не утратити того,
А щоб навпаки, здобути
Все, чого так прагнеш ти,
Щоб цілком щасливим бути,
Досягнувши висоти.
*За́всігди – розм. Завжди
Євген Ковальчук, 16. 10. 2020
ID:
1001391
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 22.12.2023 22:02:04
© дата внесення змiн: 22.12.2023 22:02:04
автор: Євген Ковальчук
Вкажіть причину вашої скарги
|
