Величаються парадом.
Бомби сиплять, наче градом,
Смерть і жах лиш сіють всюди,
Утікають звідти люди.
Та у палиці два боки.
Люди плачуть, терплять поки
Їм терпець не увірветься
Й помста в серці відізветься
За усі оті руїни,
Що нема вже батьківщини,
За утоплених, убитих,
Мокрих, змучених, розбитих;
За украдене дитинство
І за людське оте свинство
Їх знайдуть в метро, в готелях,
Щоби виспались, як стелять.
Тож, покайся, гегемоне!
«Хай знамено те червоне»
Не мандрує в землях інших
Й не приносить смерті більше.
Бо, що сієш, те і вродить.
Помста он, по світу бродить.
Завтра глянь і – навернеться:
Страхом, смертю відізветься.
