| Сторінки (39/3802): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
Розпинають Україну
Америка й раша,
Не спиняють і руїни
Наміри ті вражі.
Удвох тепер розпинають
Ржавими цвяхАми,
Навіть серця не минають
Ці сучасні хами.
Вона ж кровію стікає,
Але не здається,
Тож з боліт лукавий каїн
Уже не сміється,
А покликав на підмогу
Купленого Трампа,
«Узаконить» аби море*,
Південь, Схід «відтяпать».
Повні гніву Трампа очі
Злим вогнем палають,
Світ кошмарять дні і ночі.
Всюди «Я», – волають.
Розпинають Україну…
Вона ж… тихо плаче,
Знає вдачу їх зміїну,
Ненаситні пащі….
То їм вдячності замало,
То не так одягся
Українець.
Світ дурманять.
Європо, отямся!
Роздивися та гарненько,
Хто твоя родина.
Чи не вона твоя ненька
У лиху годину?!
Розпинають Україну
Росія і Штати,
Крають душу їй чаїну,
Щоб на горло стати.
Та немає в світі сили,
Щоб її зламала,
Вона ж прапор жовто-синій
Впевнено тримає!
27.03.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036664
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.03.2025
Тікають дні у далеч історичну,
А з ними – свідком і суддею – час.
Там будні сіро-білі, десь незвичні,
Із полиновим присмаком причасть.
Історія, немов примхлива пані,
Бува, що й неможливого чека.
Летять тоді урізнобіч всі плани,
Коли життя хвилюється ріка.
Життя людське – не дійство театральне,
Де все сплановано: і ролі, і фінал.
Історія ж бува й мечем каральним,
Коли народи знищує війна.
У світі все свої закони має,
Хоча у нім – дрібні піщинки ми,
Та є та сила, що в руці тримає
Бажання залишатися людьми.
23.03.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036652
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.03.2025
Іще ‘дин день війни, важких звитяг,
Гарячих сліз і молитов до Бога,
Але стоїть наш український стяг
Над полем, не засіяним ганьбою.
Стоїть на зло московії і тим,
Хто на Вкраїну зуби й кігті гострить,
Вона ж у ранах свіжих, непростих
Уперто шлях до Перемоги мостить.
Нерівний бій, але ж вона стоїть!
Навколо, мов хорти оскаженілі,
Держави, що впродовж кількох століть
На неї посягають-сатаніють.
Ці сторінки життя хоча й гіркі,
Та дух її не слабне ні на йоту,
У нім – безсмертний досвід козаків,
Що боронили волю для народу!
10.03.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036579
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2025
Я з тих, кому болять народу рани,
Бо є зерням його, хоч і дрібним,
Про помсту мрію п»тіну-тирану,
Що вкинув нас у полум’я війни.
За кожну смерть, а чи крові краплину,
За поруйновані і Південь, і Донбас,
За матінку згвалтовану й дитину
Настане, вірю, кари Божий час.
Господь не кине, знаю, Україну –
Укаже їй до Перемоги путь,
А ми змайструєм р!ші домовину,
Аби позбутися московських пут!
25.03.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036413
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2025
Коли літа твої тобі не в радість
І ти сиріткою – поміж рідні,
Або ще й зрада жалить, а чи заздрість,
Думки про долю мучать день при дні.
Чому так є й чия у цім провина,
І як цього позбутися в житті,
Коли біди тебе збива лавина,
То чи не краще жити в самоті?
Та світ, на жаль, холодний, хамовитий,
Де тісно щедрості і доброті,
Й неясно, хто для нього покровитель:
Антихристи чи ангели святі.
Хоча й дрібна у світі ти личина,
Змінить життя під силу лиш тобі,
У іншім світі потім відпочинеш.
Отож, борись, не жив щоб між рабів!
19.02.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036110
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2025
Літа мої за полудень прямують,
А я блукаю знову у думках
І біль в собі з останніх сил тамую,
Бо невідомість тисне і ляка.
Чому війна прийщла на землю нашу?
За що вона гвалтує-нищить нас?
Пів світу підкупила уже раша,
Тож крапки в ній іще не ставить час.
Душа також поранена війною,
Бо ж надто вже хвилює мене це,
Озвалася у косах сивиною.
Розмалювала зморшками лице…
22.02.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036046
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2025
Дорогі мої друзі! Усі, хто долю пов'язав зі словом, для кого вірші - полюс у житті! Ми всі звичайні й надто різні люди, характерами також не святі, та День Поезії єднає нас в родину, якій болять всі рани у душі, де кожен вірш плекає, мов дитину, тож цим уже ми люди не чужі. Вітаю всіх-усіх із нашим Святом! Здоров'я, миру й віршів пребагато!
Про роль поета мовлено немало,
Та нагадати хочеться усім:
На пульсі світу руку він тримає
І молиться любові і красі.
Є люди особливого гатунку,
Готові словом людство підкорить,
Життя покласти задля порятунку,
Хоч долі всім написані згори.
Ці люди, кажуть, обрані Всевишнім
І діють за вказівкою перста,
Їх не бува вчорашніх чи колишніх,
Бо Правдою освячені уста.
Поет – співець, якого слово вічне,
Воно – його надійна зброя й стяг,
Бо сила в нім захована магічна,
Що кличе до небачених звитяг.
Поет є нервом у свого народу,
Що генерує дії й відчуття,
Він загадкою є і для природи,
Бо проживає не одне життя.
Когось поетом величають люди,
Когось назвуть упевнено «пророк»,
І той, і той у душах гідність будять,
Отримавши запевнення зірок!
21.03.2025.
© Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035973
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2025
Гортає час пожовклі сторінки́
Історії моєї України,
А там в шерензі – непрості віки,
Що мали все: піднесення й руїни.
У сивині натомлених століть,
Мов привиди, козацтво українське,
Таке тверде, неначе моноліт,
Бо кращі з кращих входили до війська.
Вони плекали нації кістяк,
Де вчилась демократії й Європа.
Не кожен міг назватися «козак» –
Ці люди особливу мали пробу.
При згадці їх тремтіла і Москва,
Тож довго план виношувала, підлий,
Доки, її повіривши словам,
Впустила Січ у душу дику гідру.
Та дух козацький вижити поміг –
Озвався геном в серці українськім.
Він переконливо і твердо застеріг:
Кордони бережіть надійним військом.
27.02.202
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035867
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2025
Коли літа у сивині давно
І почуття, здається, вже заснули,
Й кохання першого забулося вино,
Чи залишилося у далечі минулій,
Та це не так. Допоки ми живі
Й красу душею здатні відчувати,
Неспокій ще живе в душі й крові,
Вони примусять серденько співати.
І ти уже, немов крилатий птах,
Летиш туди, куди душа покличе,
Зникає і невпевненості страх,
І щастя випромінює обличчя.
Повір, заради цього варто жить,
Аби відчути смак людського щастя.
Воно ж навчить собою дорожить,
Тож пий його, немов святе причастя.
18.02.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035808
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2025
То не білі янголята
Над землею плинуть,
То синочки-журавлята
В висі соколиній.
Плинуть-линуть над землею,
Крилом небо ранять,
Заколисують озера
Ввечері і зрану.
Там червона калинонька
Маревом умита,
Біля неї дівчинонька
Сльозою залита.
А на призьбі сидить… мати –
Сина виглядає.
Не хтять оченьки дрімати,
Серденько ридає:
«Ой синочки-журавлята,
Вернітесь на землю,
Спонукала війна клята
Покинуть озера.
Чому ж ви до небокраю
Так рано злетіли?
Хто ж ворога покарає
За смерті, катівні?»
Як почули журавлята
Голос материнський,
Не лишили в біді матір,
А небесним військом
Орду вражу звоювали –
Очистили землю.
За Урал скоріш погнали,
Посіяли зерна
Оновленої держави,
Де мир і свобода,
В людей душі не іржаві,
Добре жить народу!»
25.02.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035624
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.03.2025
«Україно-ненько, –
Стогоном слова, –
Щастя в тебе жменька,
Ніби й не вдова,
В долю сиротини
Ти колись вдяглась,
Чи лиха година
В тебе упряглась?
Україно-мати,
З далини віків,
Чуються гармати
Вільних козаків.
Вмієш і співати,
Й добре працювать,
Тебе ж грабувати
Йшла за раттю рать!
Україно рідна,
Мила ти для всіх,
Захистила гідність.
В чому ж маєш гріх?
Діти – не байстрята –
Волю йдуть кувать.
Не того ти «братом»
Стала називать!»
25.02.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демидеико
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035394
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2025
Не мінним полем я іду – життям,
Аби до фінішу свого дістатись,
Стрічаються і радість від звитяг,
І біль невдач, і виклики повстати.
Іду не рік, не два – іду давно,
Хоча мій щлях устелений камінням,
Впиваюсь іноді терпким вином,
Та виживаю, завдяки умінню.
Іду туди, куди покликав рок,
Звернуть не можу, бо перечить доля.
А мо’, це шлях у вічність, до зірок,
Адже путі Господні невідомі?
Іду під градом і рясним дощем,
Вітри долаю й білі хуртовини,
Несу в собі за Україну щем,
Бо ж розпинають на хресті, невинну.
Для нас важкі окови вже кують
«Брати» вчорашні, дикі, окаянні,
Вони й тепер нам волі не дають,
Як і оті, що із-за океану.
А я іду! Попри усе, іду
У ногу зі знекровленим народом
І зневажаю у душі орду,
Пишаючись патріотичним плодом!
Моя Вкраїна – гордо це звучить,
Отож не маю права я на зраду.
«О Боже наш Великий, не мовчи,
Озвися із небес каральним «градом».
У тебе мусим захисту шукать,
Аби Ти пояснив чужому війську:
Людина на Землі – це не шакал,
Не смій вбивати плем’я УКРАЇНСЬКЕ!»
25.02.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035310
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.03.2025
Лине слово «Україна»
По світоньку всюди,
Бо боронять до загину
Землю її люди.
Вона ж у них особлива –
Квітуча, багата,
Жиє тільки нещасливо –
«Вату» має в хаті.
А та «вата» – лихі люди –
Легко землю зрадять,
Їм і боляче не буде,
Що попрана правда.
Ні любить вони не здатні,
Ані боронити,
Почуття також їх – «ватні»,
Жиють, як ті гниди:
До снаги крові нап’ються,
Доки мають сили,
Над любов’ю посміються
Відданого сина.
Чи то ген чужий наживи
Керує вже ними,
Чи і душі теж фальшиві –
Росією снили.
Болять рани українські,
Та не всім у світі,
Кровію стікає військо,
А в нім – наші діти…
Коли ж, світе, ти прозрієш,
Збагнеш, ЩО є ПРАВДА,
Може ж, тоді зрозумієш,
Коли й тебе зрадять?!
25.02.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034921
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.03.2025
Коли літа уп’ються сивиною
І домалюють зморщечок іще,
Скрипить перо, поранене війною,
А серце розпирають біль і шем.
Надворі двадцять перше вже століття,
«Старлінки», інтернети служать нам,
Криваве місить Землю лихоліття:
Ламає долі без жалю війна.
«Чому так мало між людьми любові,
Немає в душах місця для добра?
Воно ж зі злом сьогодні у двобої,
Аж хвилі стогнуть сивого Дніпра».
Кричить душа: «Терпіти ж скільки, Боже?
За що караєш, Отче, так нарід?
Коли вже Україні допоможеш?
Спини війну і вбережи наш рід!»
25.02.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034848
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.03.2025
Портрети…
Одна стою…
Бесідую німо з Богом…
Про тих, хто упав в бою,
Закривши наш край собою.
Їх погляд
Ясний, палкий,
Із тінями териконів,
Де вражої слід руки,
Де попраний світ законів.
Якщо ти
Ще не зачах,
І є України сином,
Читай в тих ясних очах,
Як став він… у двадцять сивим.
А там –
Незбагненний біль
За доленьку України,
Хай помстою у тобі
Озвуться земля й руїни.
Спинися ж,
Не поспішай,
Надпий з тих очей любові,
Щоб ти уже іншим став,
Знайшов ту свою дорогу,
Де Правда кричить з хреста
І кличе до ПЕРЕМОГИ!
26.02.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034687
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.03.2025
(28 лютого 2025 року у філармонійному залі міста Чернігів відбувся ювілейний концерт, присвячений 15-ій річниці з дня заснування колективу Чернігівська капела бандуристів ім. Остапа Вересая. Цей колектив давно очолюють Заслужена артистка України Борщ Раїса Миколаївна та Заслужений працівник культури України Микола Митрофанович Борщ. Враження були настільки глибокі, що мимоволі вилились віршем прямо в залі філармонії).
Чи є у світі ще такий народ,
Де ледь не кожен вільний патріот,
Що землю любить, працю і… пісні?
Відповідаю: «Більш немає! Ні!»
Чи є у світі ще така краса,
Котра чарує сині небеса,
Коли в полоні очі і серця?
Відповідаю: «Це все – від Творця!»
Чи є у світі ще така земля,
Що так уміє душі свеселять,
Де рік і водопадів дивограй?
Відповідаю: «Це наш рідний край!»
Чи є у світі ще такі пісні,
Яким радіють зіроньки ясні,
Народжені з великої любові?
Відповідаю: «Це – дарунок Бога!»
Виходить, унікальний ми народ,
Що має особливу із щедрод:
Стрічає з піснею і бомби, і ракети.
Це наші воїни і піснярі-поети.
28.02.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034592
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.03.2025
(Сьогодні Чернігів попрощався із Пономаренко Ніною Михайлівною, мамою загиблого героя-атовця Пономаренка Дмитра Олександровича).
Ідуть з життя матусі тих героїв,
Хто в повен зріст устав супроти зла,
Воно ж хотіло світ цей перекроїть,
А мати хрест утрати понесла.
Плече її під ношею стомилось,
Ніхто не верне рідне їй дитя…
Чому над нею доля поглумилась
І вкоротила матінці життя?
«О МАТІНКО, – їй хочеться сказати, –
Ти також стала жертвою війни:
Кровинку віддала, дорожчу злата,
Хоч за тобою не було вини.
Не споришем собі стежину слала,
Тому й недовго йшла ти по землі,
Під горем, як билиночка, зламалась,
Радійте, недруги, оті, що у кремлі».
Злетіла в рай душа й цієї мами,
Хоч мало, так же мало прожила,
Стелила шлях у небо молитвами,
Доки не стало сили у крила.
«У вічному боргу ми перед Вами,
МАМО!»
25.02.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034205
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.02.2025
Кому потрібна ще одна війна, –
Запитую себе я знову й знову, –
Ціляє у живі серця вона,
Де місце для найвищої любові
До неньки і до матері-землі,
Де слід ти залишив і пуповину,
Тож боронити їх сам Бог звелів,
Аби не відчував пізніш провину.
О, де ж знайти для молитов слова,
Аби спинити війни на планеті,
Щоб не ридали мати і вдова,
І крила мали сироти для злету!
Війна і люди – смерті і життя,
Що поряд ходять не одне століття,
Тож попри все, навіки це затям:
Війна – це біль і сльози і жахіття!
23.02.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034033
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.02.2025
В полоні зла сьогодні вся планета,
Воно ж чумою стало для людей.
На всіх материках його тенета.
Цей шлях в нікуди людство заведе,
Адже усюди біль, вогонь, зневага.
Диктують сильні правила життя.
Сприймають і жахіття, як розваги,
Забувши про гріхи і каяття.
«І все ж на все – свій час, і час розплати, –
Думки за ешелоном – ешелон, –
За біль чужий усі сповна заплатять,
Адже існує вічності закон!»
19.02.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033874
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.02.2025
Вона була геть не така, як всі…
Душа дісталась надто їй чутлива.
Сніги вже зарясніли у косі,
Та чи була вона в житті щаслива?
Хоч за плечима вже десятки літ,
Відповісти їй важко на питання.
Кажуть, кохання цей тримає світ,
Та чи було воно – оте кохання?
Непросто відшукати ті часи,
Коли в тім не розгледіла тирана,
Який її у дім свій запросив…
А може, вже і пам’ять її в ранах?..
Несміло той поріг переступила,
Вдягла покірно заміжжя ярмо,
Сльозою часто й подушку кропила,
Коли душа страждала від розмов.
Пізнавши біль і зрадженого серця,
Й згвалтованої матами душі,
Печаллю сині залились озерця,
Зронила тихо: «Ми із ним чужі,,,»
І почалась в ній боротьба за себе…
Учора ще покірна і свята,
Тепер підтримки попросила в неба,
Отож була і та, і вже не та.
Цього від себе жінка не чекала:
Дух невідомий нею володів.
Ніщо тепер її вже не лякало,
Покласти мала край своїй біді.
Вона пізнала істину життя:
Себе змінить – найважча зі звитяг,
Тож тільки смілі щастя досягають,
І ті, котрі часу дарма не гають.
25.12.2024
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033627
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.02.2025
Найважчу ношу має в світі мати,
Хоча є берегинею для роду,
Народжена ж для того, щоб страждати.
На жаль, цю роль їй відвела природа.
31.07.2024.
Душа червива здатна лиш на зло,
У цьому світ давно переконався,
Не будь захисником їй чи послом,
Краще в безсиллі сам собі зізнайся.
Щоб істину буття свого збагнуть,
Твори добро, щоб силу мав для злету,
Саме у цім і є найвища суть:
Лиш на добрі тримається планета.
22.08.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033460
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.02.2025
Хто у житті кохав хоч раз,
В обіймах тіло мліло,
П’янів від найніжніших фраз,
В кім серце шаленіло,
Той особливий смак пізнав –
Себе відчув щасливим.
В тім поселилася весна,
Чи юний ти, чи сивий.
Кохання – дивне почуття –
Це нагорода Божа,
Що кличе душу до звитяг
І серденько тривожить.
Із ним крилатий ти стаєш,
А чи рабом довіку,
Готовий і життя своє,
І все віддать без ліку.
Кохання й розум – два крила,
Політ аби тримати.
Ця істина і є, й була.
Не смій же їх ламати!
14.02.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033277
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.02.2025
Думок торкнуся чарівним ключем,
Аби повідати про наболіле,
У сніп зібрати материнський щем
За тими, хто упав за Україну.
І вимальовує мій мозок раз-у-раз
Війни сумні, закровлені картини
І найнайпотаємнішу із фраз:
Навіть Герой для матері – дитина.
Це той шматочок серця і душі,
Де слід і пережитого, й кохання,
І його друзі теж їй не чужі,
Котрі ділили з нею розставання.
У спогади думки знов загорну,
Аби на самоті їх розібрати:
Чому і хто дозволив цю війну?
Чи не за те, що брат ішов на брата?!*
8.02.2025.
-----------------------
* – Восени 976 року розгорілася міжусобна війна між Володимиром і легітимними синами Святослава, яку підняв київський воєвода Свенельд. Син воєводи Лют був убитий слугами Олега, за що той підбурив князя Ярополка піти війною проти брата.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032919
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.02.2025
Ходить осінь по діброві,
В лісі чути її крок,
Зодягає все в обнови,
Не забула й про пеньок.
Зелені йому надбала,
Щоб святковим стіл зробить,
Мох, як слід, розфарбувала,
Заховала в нім гриби.
Заплела берізкам коси,
Золотаві і легкі,
Трави викупала в росах
І приспала їжаків.
Щедро білок пригостила
Жолудями із дубів.
Осінь – справжня господиня!
Чи здається так тобі?
14.06.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032727
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.02.2025
Плаче осені сопілка,
Додає жалю й струна,
Тож душі від цього гірко:
Нищить мій народ війна.
Дикі витівки тирана
Мусим зупинити ми,
Матерів серця – у ранах
Щовесни і щозими.
Літечка – в хустинах чорних,
Осені – в жалобі теж,
Бо ж війна не від учора –
Горечку немає меж.
Все ж стоїть! Стоїть країна,
Хоч і кровію стіка:
Схід і захід – у руїнах…
Чом же доленька така?
Може, небо запитати,
Де шукати нам одвіт,
Не карА чом супостата
Ні Всевишній, ані світ?
Та настане час розплати –
Упаде московський стяг,
Вирок винесемо кату –
Він – у орків на хрестах!
19.01.2025
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032640
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.02.2025
Народний герой України з Полтавщини Іван Андрійович Банк (21.06.1986. – 12.09.2022.)
Він знав життя таким, як воно є –
Воно ж для нього не було святковим:
Селянський син Героєм постає,
Бо пів життя він проживе військовим.
У Вільному Степу* прийшов у світ.
Там небо фіксувало хлопця кроки.
У травах росяних залишив слід,
А потім – непрості життя уроки.
Віддавши юність службі строковій,
Він гартував характер, дух і тіло:
Сержантом став в десантно-штурмовій,
І Косова земля під ним двигтіла.
Він землю рідну понад все любив,
Тож присвятив себе військовій справі.
І гідність українця не зганьбив:
В Донбас летів гасить війни заграви.
Його знав ДАП** і Київ, і Херсон,
Де кожен день ходив по лезу бритви.
Про себе забував… Утратив сон,
Та берегла матусина молитва.
Мав позивний «Банкір» і відчайдух:
На квадроциклі мчав по міннім полю:
Свій танк провів, зневаживши орду,
Аби бійці не втрапили в неволю.
І руки, й серце в нього золоті,
І посмішку Іван мав особливу…
Загинув на Херсонщині святій…
(Життя забрала мінометна злива).
Додому на щиті він повернувсь…
Постав у камені бійцем із автоматом…
Він зненавидів ще живим війну,
Тепер їх душі в небі – він і мати.
Спокійний, добрий, щедрий і меткий,
Він дарував себе постійно людям,
Залишився і в пам’яті таким.
Народ свого Героя не забуде!
7.02.2025.
-----------------
* – село на Полтавщині.
** – Донецький аеропорт.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032573
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.02.2025
Осінь пізня впліта сиві хмари деревам у коси,
Он стернею блука одинокий зарюмсаний птах.
Утирає крилом із очей він непрохані сльози,
Пригадавши, як добре жилось йому в стиглих житах.
Сірим смутком його налились розхвильовані груди,
Бо згадалось, як він від краси польової хмелів.
Днів тих райських ніколи-ніколи вже він не забуде,
Тож не раз поклонився оцій багатющій землі.
Осінь пізня йому стеле роси під ноги холодні,
Ну, а потім зима кине жмут йому випробувань.
Стріне ніч не одну він у білому полі голодним,
І про це, й про сніги не дозволить собі забувать.
Та хоч як би не тяжко суворі ті дні пережити,
Його гріє надія, що прийде – не зрадить весна,
Відігріє усе, і нове знов підніметься жито
У краю, де несе свої води красуня Десна.
15.06.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032406
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.02.2025
У світ вона прийшла не так давно,
А кликали чомусь «бабуся Маша».
Не всім, бач, мати статус цей данО.
Вона ж для всіх – своя. А отже – «наша».
Трудилась, ніби бджілонька. щодня –
Старань, бажання їй не позичати.
Але так і залишилась… одна,
Хоч заздрили красі її дівчата.
Служила людям більше – не собі.
Від того мала немаленьку втіху.
Ніяких не боялася робіт,
Бо ж не була ледащом, дурносміхом.
Та щастя загубилося в путі,
Хоча душа в ній не була іржава.
Їй не послала доленька сватів,
Тому що рідні під хрестом держали,
А мо', що долю вишила хрестом,
Де чорне у червоне заплелося?
А мо', помітив Бог її перстом?
Тримав, поки заінилось волосся.
Вони тепер із самотою вдвох
Працюють, сплять, день завтрашній планують…
Невже забув про неї навіть Бог?
Я ж її знаю і тому шаную.
24.09.2023.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032345
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.02.2025
Коли людина заздрістю хворіє,
Не піддається лікуванню це,
Бо льодяні душа там і лице,
І добре слово серця не зігріє.
Коли людина мстивістю хворіє,
Це найнайнебезпечніша з хвороб.
Без особливих це відомо проб.
В ненависті душа її зотліє.
10.06.2024.
А життя твоє – дивний спалах
Що у всесвіті лиш єдиний,
Він осяє тебе і… спалить…
Й ти – зола уже – не людина…
14.06.2024.
Ми у всесвіті – лиш мурахи,
Котрі світ цей собі будують,
Піддаються біді і страху,
Та духовно завжди бідують.
14.06.2024.
Хоча не був ти і не є святим,
Свою любов даруй уміло людям,
Коли у серці сонце засвітив,
Тепліш від того всій планеті буде.
17.06.2024.
З нас кожен-кожен має шанс на щастя,
Устигни ж скористатися лиш ним,
Бо іншого може не бути шансу,
Аби фінал життя не був сумним.
3.07.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032251
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.02.2025
Любов – це та незрима павутина,
Що часто робить вибір і без нас.
І хто те знає, хто у цьому винен –
Сама людина, місце, а чи час?
18.01.2024.
Немає вищого судді, аніж сумління.
Від нього ні втекти, ні підкупить.
А коли зрадив друзів чи країну,
Цей гріх ніхто не може відмолить.
30.01.2024.
Усе біжить-спішить у цьому світі,
Повільно й тихо тільки час тече,
Зате він знає, де й кого зустріти,
Аби підставив той своє плече.
30.01.2024.
Перш ніж в ряди борців ставать,
Зваж, чи до цього ти готовий,
Чи викинув чужі слова
Із рідної для тебе мови?
Чи ще розгублений стоїш
І приміряєшся: а може ж?
Тоді залиш думки свої,
Доки себе вже переможеш!
1.02.2024.
Лягає час на полотно життя,
Розписуючи повороти долі,
Де місце є для горя і звитяг,
І лиш йому усе-усе відоме.
24.04.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031964
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2025
Коли літа одягнуться в печаль,
Тому що вже екватор перетнули
І що немає вірного плеча,
Й тебе тривога раптом сколихнула,
Цій слабкості піддатися не смій –
Буття твоє – випробувань когорта,
Розмотуй до кінця життя сувій,
Бо свій фінал зустріти маєш гордо.
В полоні снів, надій, розчарувань,
Що здатні наскрізь покалічить душу,
Знайди у глибині її слова,
Яким твоє життя не є байдужим.
Найголовніше звідси витіка:
Людиною поміж людьми лишайся.
Єдина й вірна істина така:
Живи, аби тобою рід пишався.
18.01.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031752
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.01.2025
О краю мій, коханий дивний раю,
У пам’яті твоїй мій перший крок,
Там небеса купаються в загравах,
Віночки місяць випліта з зірок.
Це там лишилося моє гніздечко,
Ізвідки полетіла я в світи,,
Там пахнуть особливо жито й гречка
І замовкають збуджені вітри.
О краю мій, моєму серцю милий –
Поміж полів загублене село –
Прапрадіди мої там сплять в могилах,
Мого натхнення сиве джерело.
Залюблена в красу твою казкову
Несу її через усе життя,
У чистих росах скупана ранкових
Вона ставала свідком всіх звитяг.
О краю мій, до тебе я вертаю
Не раз – не два у думах навісних,
Це над тобою і у снах літаю,
Й навідуюсь на цвинтар щовесни.
У час незгод, чи інших негараздів
Підмогу знов шукаю у тобі,
Адже мене не зрадив ти ні разу,
Моїм щитом ставав у боротьбі.
О краю мій, єдиний, незабутній,
Сутність буття ти допоміг збагнуть,
Козацький дух живе в тобі могутній,
Тож гідне жниво й земляки зберуть.
Де широчінь полів твоїх багатих,
Де неба синь долають журавлі,
Там найрідніша в світі отча хата,
Котру любити сам Господь звелів.
23.01.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031690
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.01.2025
(24. 01. 2025. Україна повернула 757 тіл загиблих захисників) .
Додому повернулись на щиті
757 героїв наших…
Не вирвались живими від катів,
Відвідали всі кола пекла в раші.
Це ті нащадки славних козаків,
Яких ніхто в житті не зміг зламати.
Міцнів їх дух впродовж кількох віків,
Вчив боронити землю, діток, матір.
Пройшовши все, чим ворог «пригостив»,
Вони лишились вірні Україні.
Тому ані забуть, ані простить
Це Чингісхана дикім поколінню.
Повернено – 757…
Число проймає серце гострим болем…
Озвалось сивиною у косі…
Їх душі були сповнені любові,
Тепер знайшли свій прихисток у… Бога!
24.01.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031621
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.01.2025
Вона була, як всі. Десь особлива,
І сильна, і безсила водночас,
Красива і щаслива, й нещаслива:
Сховала сина – боронив Донбас…
Чому ж була? Вона така й сьогодні.
В душі – без дна криниця доброти.
Болить їй надто горе всенародне,
Тож молиться щоразу до святих.
Не нерви має жінка, а канати,
Тримать себе навчилася в руках,
І хоч гримлять усюди канонади,
Її уже нічого не ляка.
Давно вона всі виплакала сльози,
Душа закам’яніла, та жива.
Сипнула срібла їй війна у коси,
Та ще міцна життєва тятива.
Вона не має права буть слабкою,
Тож волонтером стала для бійців,
Де кров тече неспинною рікою,
Тож Перемога і в її руці.
20.12.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031373
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.01.2025
Лягає час у коси сивиною –
Такою парадигма* є буття.
Та зрозумієш, що таке життя
Тоді лиш, як зустрінешся з війною…
Дві неньки стрілись на одній стежині,
Хвилює очі щедра сивина…
Гвалтує землю їхню ще війна,
Тож долі обзиваються ожинно.
А чи була їх зустріч випадкова –
Тих матерів, що втратили синів?
Загинув кожен на… своїй війні…
Не вернуться додому вже ніколи.
Один упав на полі України,
Боронячи її від м..калів…
Загинув інший… у чужій землі,
Де не лунала пісня солов’їна..
Дві матері, та схожі їхні долі,
Хоч рана в ерці кожному – своя,
Не так тепер їм сонечко сія,
Адже несуть свою житєву втому.
«Чи пам’ята земля Афганістану
Безвусого радянського бійця?
Кому війна була потрібна ця?» –
Думки з душі матуся знов дістане.
Розмову їхню слухав тихий вечір,
Не поспіщав утерти сльози Бог.
Важкі хрести їм випали обом,
Тому й зігнулися жіночі плечі..
Тож, чи була та зустріч випадкова?
Питань, мабуть, уже не виника,
Адже згадала кожна про синка,
Й знов перед сном помолиться іконі…
20.01.2025.
-----------------------------------------------
*Парадигма — ідея, що служить основою для створення світу буття.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031315
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.01.2025
Хто винен був у тім,
Що плакали й святі
З ікон, адже народ страждав безвинний.
Він у своїм житті
Російських мав катів,
Тож гиб, не заслуживши й домовини.
Чом скарана земля
Іудами з кремля,
Що геноцид народу влаштували?
Нам рани ще болять
Дорослих і малят,
Яких мо..овські знищили шакали.
Де відшукать слова
Про непрості жнива,
Коли косила смерть людей голодних?
Хоч правда убива,
Не можна забувать
Ті найчорніші дні страждань народних.
В синцях від боротьби
Під небом голубим
Лежить земля під кодом «Україна».
Там люди – не раби,
А землі – для сівби,
В садах пісні лунають солов’їні.
12.01.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демидеико
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030962
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.01.2025
Планета наша так ще не жила,
Щоб полум’я війни горіло всюди,
Сьогодні стогне і моя земля,
Бо ж гинуть найвірніші її люди.
А світ цього спинити не схотів,
Хоч бачив: Україна вмилась в кров’ю,
Заплакали в усіх церквах святі
За тими, хто втрачав життя, здоров’я.
Поклали найдорожче на олтар
Сини і донечки в ім’я свободи,
І сум пекучий душу огорта,
Що далі буде із моїм народом?
Здається, світ в полоні божевіль
Летить у прірву, де лиш зло і холод,
Працює люд простий, неначе віл,
А має сірі злигодні і голод.
Важка реальність нашої війни,
Де сльози й кров, печалі чорний морок,
Серця заполонили полини:
Допоки буде мучити нас ворог?!
14.01.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030881
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.01.2025
Вона чекала сина із війни,
Щодня молитву посилала небу,
До нього було ближче з полонин,
Душа ж у цьому бачила потребу.
Такого легіня зростила! І… сама…
Тож і любов сильнішу мала вдвічі.
Коли ж війни покликала сурмА*,
Подався син у батальйон Да Вінчі.**
Він виростав серед краси Карпат,
Де знали волю гори і смереки,
Тоді вже зрозумів: мо@каль – не брат
І що війна – для людства небезпека.
А матінка лишилася одна –
Жила у рідній хаті… з самотою:
«Кому потрібна клята ця війна,
Котра мене зробила сиротою?»
Вона чекала сина, як ніхто,
Молилася Всевишньому і зорям,
Слова свої скріпляючи хрестом,
Аби минуло хату її горе.
Воно ж не забарилось: у вікно
Пташина стукнула (невже це звістка),
У душу ніби хлюпнули багном:
«Так і не дочекалась я невістки…»
Лице її зробилось крейдянИм,
Коли озвався голос в телефоні:
«Ваш син… згубився на стежках війни,
Тепер він, очевидно, у полоні…»
Вона не впала… «Отже, він живий, –
Майнула перша думка блискавично, –
А може, десь поранений кровить?»
І план собі намітила незвичний…
А згодом ненька опинилась там,
Де між землею й небом смерть гуляє,
Де плавляться характери й метал.
Її ж солдати «мама» називають,
Бо бачать у ній рідне, те своє,
Що залишилося за кілометри,
І в душах їхніх затишно стає,
Бо й тут рятує мати їх від смерті.
Вона ж із ними всюди й… «на нулі»,
Свої рахунки має з ворогами,
Уже й заслуги має немалі,
І вірить, повінчає сина в храмі
З тією, кого доля обере,
Та покищо у неї справ багато:
До зустрічі із сином не помре,
Весілля дітям справить в рідній хаті.
Й радітиме за них той перевал,
Що був для них далеким, але й рідним,
Де Івасюк про руту заспівав,
Де в людях проросли любов і гідність.
12.12.2024.
* – 1. Старовинний духовий музичний інструмент прямої видовженої форми, який використовували перев. як сигнальний.
** – Батальйон Да Вінчі — це бойовий підрозділ ЗСУ.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030732
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.01.2025
Гортає час постійно сторінки
Історії моєї України,
А там – у пасмах сивини – віки,
Де і доба Козацька, і Руїна.
Усе сплелось в мереживі подій:
Повстання, війни, злети і падіння,
Князі мінялись, межі володінь,
Дніпра ж трималось кожне покоління.
Він бачив хмари половецьких стріл
І воям рани обмивав водою,
Монголів довелось також зустріть,
Коли на захід ті ішли ордою.
Чув довгий стогін матері-землі,
Коли дітей та не нагодувала,
Знав, що той план народжений в кремлі,
Та знову нація подивувала,
Коли зустріла вже нову орду,
Зрадів: народ став сильним і великим,
Тож кожен воїн свій зайняв редут,
Щоб Україну вберегти від лиха.
Знов пишеться історія вогнем,
Підписується кров’ю і хрестами,
Та добре знає наш Дніпро одне:
Устане сонце миру все ж над нами!
3.01.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030560
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.01.2025
У найкривавішій із воєн
На нашій змученій землі
І смерть, і ангели – між воїв
В строю єдинім – «на нулі».
А понад ними – їхні долі,
Розп’яті часом на хресті.
Війна іде за нашу волю
Під тихе: «Господи, прости!»
І хочеться повірить, Боже,
Що чуєш наші молитви,
Що Україна переможе
І буде жити без Москви!
23.12.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030510
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.01.2025
Посади вищої в родині не бува,
Аніж присутність мудрої в ній неньки,
Лиш доброти потрібні їй слова
Й поваги від усіх, хоча би жменьку.
Її красу уміймо оцінить,
Оту душевну, на пожертву здатну,
Лице її в віночку з сивини,
Готовність за дітей себе віддати.
Не сміймо ж її словом дорікнуть
За те, що мама чимось не сучасна,
Адже вона ту створює броню,
Що не дозволить стати нам нещасним.
Ім’я матусі є й було святим,
Стоїть воно одразу після Бога,
З її молитвою рушаєм у світи
І підкоряємо життя дороги.
1.01.2025.
© Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030426
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.01.2025
У сни мої приходиш ти не часто,
Хоч Господа молю про це завжди.
Тремтить на вістрі часу наше щастя,
Адже воюєш ти проти орди.
Пригадую хвилини розставання.
За свідків – з неба зорі золоті.
Зізнався ти мені тоді в коханні
Й на схід у чорне пекло полетів.
Повільно плинуть дні тепер і ночі…
Давно від тебе не було дзвінка…
Сльозами затуманилися очі,
Бо невідомість також їх ляка.
Кричати хочеться в такі хвилини:
«Спинись, росіє, досить вже смертей!
Життя дається тільки раз людині,
Запам’ятай це правило святе!»
29.12.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030357
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.01.2025
Москва впаде,
Вона таки впаде –
Світ не простить їй варварства такого.
Настане день.
Той історичний день,
Після якого їй не встать ніколи.
Москва – це кат,
Повторюю стократ,
Бо дії небезпечні її всюди.
Їй не звикать
Мерзоті потакать,
Тож, де вона, страждають добрі люди.
Впаде Москва,
Це вироку слова,
Що апеляціям не піддається,
В майбунє шлях
Він двері відкрива –
Й цьому радіє українське серце.
Москва – це біль,
Той нескінченний біль,
Яким вона народи наділяє.
Собі ж рабів
Завжди шука рабів –
Об Україну зуби поламає.
Москва впаде,
Про це вже світ гуде,
Піднятись їй завадить Україна.
Свій мур зведе,
Яких нема ніде,
Й росія перетвориться в руїну.
2.01.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030126
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.01.2025
Не перший рік війна у нас триває
З росією, де гине кращий цвіт,
На жаль, на неї очі закриває
Глухий непередбачуваний світ.
Він різний: десь голодний, а десь ситий,
Вогонь війни гасить не поспіша,
Хоч мав би стати справедливим ситом,
Та зачерствіла до біди душа.
Слова турботи шле нам співчутливі,
Коли згоряють у вогні життя,
Москва ж ракетні посилає зливи
І топче гідність, волю, почуття.
О Боже, поможи сліпим прозріти,
Щоб менше було сліз і сивини,
Адже твої щоденно гинуть діти,
Тож війни всюди-всюди зупини,
24.12.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030066
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.01.2025
Переметами-снігопадами
Заявила таки зима,
Ранки дишуть не листопадово,
Під снігами дріма земля.
Вікна хвастають візерунками
На холодному хатнім склі.
Миколай спішить з подарунками
До дітей на баскім коні.
Над хатинами дим клубочиться,
Тож сивіє над ними вись.
Скоро-скоро вже день доточиться,
Бо він темряви притомивсь.
7.12.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030000
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.01.2025
Усе життя ти був російськомовним,
Можливо, і моя у цім вина,
Упертим виріс, руки мав невтомні,
Багато що змінила враз війна.
Служили ми в Нацгвардії обоє:
Об’єкт важливий мали захищать,
Здавалось, не забуті ніби Богом,
Але впилась неспокоєм душа.
Коли війська ворожі захопили
І північ України, і АЕС.
Хто непокірний був, того убили,
Чекати не доводилось чудес.
Отож ми опинилися в полоні:
Чоловіки і навіть ми – жінки,
Кусав ти губи, від крові солоні,
Хоч мав такі ще молоді роки.
В очах твоїх не бачила я страху,
Бо світлом пролилась твоя любов,
Ти схожим був тепер з безкрилим птахом…
Чи доля відреклась від нас обох?
І раптом що це? Пісня зазвучала
Та наша, українська, про рушник,
Вона над москалями познущалась…
А в ній – про сад весняний запашний,
Про матір, що малятко сповивала,
Народжене воно не для війни,
Про той рушник, що серцем вишивала
І у дорогу провела із ним.
Я слухала чарівний голос сина,
Що українською упевнено співав,
Мого це роду колос недостиглий…
Скільки ж тепла було в його словах!
Війна іще іде за Україну…
З полону повернулась я… сама…
Диктує серце: «Ні, він не загинув…»
Ця віра у житті мене трима…
29.12.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029918
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.01.2025
«Хіба це йде не третя світова
На землях найбагатших українських? –
Мій мозок викарбовує слова, –
Не однієї ж тут країни військо.
Зійшлися сили тут добра і зла,
Де на кону – життя стоїть людини,
Гадюкою росія заповзла,
Чекала таки слушної години.
Все підкоривши волі роковій,
Міста і села без жалю стирає –
Будує «мир» свій на людській крові,
Їй темні сили світу помагають.
Щодень, щоніч сирен у нас виття,
Для них – ні свят, ні вихідних немає,
У когось під загрозою життя,
Комусь безжально доленьку ламає.
І все ж це Третя світова війна
Під Каїна гучні аплодисменти,
Тож ні для кого це не таїна,
Що гинуь люди з різних континентів».
31.12.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029865
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.01.2025
Давно мої не юні вже літа
І не одну подолано вершину,
Керує мною істина свята
Тебе любити, рідна Україно.
Навколо світ такий, яким він є:
Не прагне перейматись болем нашим,
Адже йому болить лише своє
Тому і не встає супроти раші.
З москвою ти в нерівній боротьбі,
Та не згинаєш зболені коліна,
Служить не маю права я собі,
Допоки стогнеш, нене Україно.
Пройшла тернистий ти до волі шлях,
Та іншої мети в житті не мала.
Тебе чекала не одна із плах,
Але ти їх уміло обминала.
Ходу твою нікому не спинить
І іншої дороги теж не треба,
Твоя надія – донечки й сини,
Готові все віддать за волю й тебе !
30.12.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029633
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.12.2024
Є особлива магія у світі –
Уміння словом душі об'єднать,
Та так, щоб через сором не згоріти
І докорів сумління не зазнать.
7.08.2023.
Душа, котра байдужістю хворіє,
Теплом своїм нікого не зігріє,
Не приголубить і в похмурий час.
На жаль, таких багато серед нас.
23.08.2023.
Найвища цінність для людини – воля.
Так є, було і буде так віки.
Її ж боронять і чоловіки,
Й жінки, що берегинями є роду.
31.08.2023.
Все має старт і має свій фінал:
І день, і ніч, й життя сувора казка,
І зболена утратами війна,
Де зло таки отримає поразку.
4.09.2023.
Нам кожен раз стає суддею час,
Гартує і характери, і звички.
Поки іще горітиме свіча,
Торкнеться рук і ніг, і навіть личка.
25.09.2023.
Коли літа притомляться в путі,
Для них любов – то чудодійні ліки,
Які найбільше помічні в житті,
Якої б статі ти не був чи віку.
26.10.2023.
Ми світ пізнаємо через страждання,
Де зло з добром у вічній боротьбі.
Не всім болять і сум наш, і ридання.
Ми ж несемо, мов кару, їх в собі.
6.12.2023.
© Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029493
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.12.2024
Дорога до волі торується болем
Людей небайдужих до їх майбуття,
Котрі до землі вдосталь мають любові
Й готові за неї покласти життя.
Таких не лякають арешти, катівні
І куля ворожа їх не зупиня,
Хоч знають: життя лиш одне і безцінне,
Так само, як їхня праотча земля.
Свій вибір зробили давно патріоти:
Їх смерть не лякає – неволя ляка,
Бо доля землі, як і доля народу,
Завжди має бути у вільних руках.
26.12.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029427
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.12.2024
Чернігове, коханий зелен-граде,
Не можу я про тебе не співать:
В усі часи ти воював за правду
Зі зброєю в руках – не на словах.
Ти ворога стрічав, як і годиться,
Мечем-вогнем – не хлібом частував.
Тобі служили вірно і дзвіниці,
Коли момент критичний наставав.
Вдягнувся ти у скверів дивну казку,
Де храми загубили власний вік,
А сонечко тепло дарує й ласку,
Де не стиха людей рясний потік.
Чернігове, дозволь краси напитись
З долонь твоєї тихої Десни
І славі предків низько поклонитись
За кожен день життя мого ясний!
23.12.2024.
© Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029351
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.12.2024
Летять літа, летять
Крізь гуркіт громовиці,
Закохані в життя,
Їм спокій тільки сниться.
Летять літа у даль
Казково-волошкову,
Де сонце і вода,
Й місточки веселкові.
Летять літа, де дзвін
Розсипали дзвіниці,
Де край живе без війн,
Лиш спалахи зірниці.
Летять літа, де вись
Схилилася над світом,
Щоб нагадать колись
Про осінь і про літо.
Летять літа крізь сни,
Де місяць гне підкову,
Де подихи весни
І запахи бузкові.
Летять літа, де зим
Біліють перевесла,
Дитинства де азИ
У пам’яті воскресли.
Летять літа…
7.12.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029308
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.12.2024
Чи не з твоєї мовчазної згоди
Твій цар почав із Києвом війну,
Улаштувавши геноцид народу,
На нього переклавши і вину?
Чи не твої сини ідуть вмирати,
Й загарбника ім’я взяли собі,
А донедавна ж був іще ти «братом»,
Тепер стрічаєш тисячі гробів?
Життя – випробування для народу,
Чи здатен він зізнатися собі,
Що вірним був корінню свого роду?
Кого ж ти захищаєш в боротьбі?
Народ – господар і землі, і долі –
Так є й було, і буде так завжди:
Найбільший скарб для нього – власна воля,
Без неї не уникнути біди!
Коли ж народ царю покірно служить
І обирає рабства кандали,
За втраченим без боротьби не тужить,
Коли дітей майбутнє не болить,
Такий народ приречений страждати –
У цім переконався світ не раз:
За волю не спішить життя віддати,
Боїться навіть цих високих фраз.
Коли дає народ на війни згоду,
Його чекає тільки ешафот,
Чи ж варто величать його народом,
Коли найбільшу втратить з нагород,
Що волею назветься, світлим завтра,
Котрі для нього – ціль і оберіг,
Тоді серця людські згорять, як ватра,
Бо ж не позбутись рабства – то є гріх!
20.12.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029159
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.12.2024
Вона – звичайна жінка України,
Котра життя пізнала справжню суть,
Жало відчула на собі зміїне,
Й як бомби землю рідну їй трясуть.
Вона була і є зерням народу,
Тож п’є сьогодні з ним його біду.
А мо’, то гени кличуть її роду,
Щоби надійний зайняла редут.
Лягає час на скроні сивиною,
І болем упивається душа,
Поранена повзучою війною,
Надії ж на добро не полиша.
19.12.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029090
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.12.2024
(Митцям-борцям за волю України, що загинули в часи сталінських репресій у 20-30р.р. двадцятого століття. Ввійшли в нашу історію як представники Розстріляного відродження)
О, скільки ж їх не вийшло з поля бою,
Де волю рятували, як могли,
Повінчані зі словом і любов’ю
Вони не вбули рабства кандали.
Це ті, кому боліла Україна,
Тож їй служили словом і життям,
Перед Кремлем не стали на коліна –
Зерном були добірним – не сміттям.
Пройшовши Зауралля й Сандармохи*,
Дух Українця кожен з них зберіг,
За свій народ ніс у душі тривогу,
Але не повернувся із доріг.
Це ті митці, що словом засівали
Душ українських широченний лан,
Ймена катів народу називали,
Що для москви виконували план.
Вони – сторожові театру й мови,
І нації надійні вартові,
Їх імена уписані… їх кров’ю
В історії сторіночки нові.
21.12.2024.
* – Сандармох — урочище в Росії, де за тиждень вбили понад 200 українців, а 3 листопада 1937 року представники НКВС розстріляли найбільше представників української інтелігенції: серед них були Лесь Курбас, Валер'ян Підмогильний, Микола Куліш та Микола…
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демидеико
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029030
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.12.2024
Лягла й мені вже осінь на плече,
Нагадуючи про літа солідні,
Котрі, немов журавлики, ключем
Летять туди, де мрії заповітні.
Ще в коси не навідалась зима,
Хоча краса жіноча ледь прив’яла,
Але життя прожито не дарма,
Здавалося, мудрішою ставала.
Пізнаючи буття свого азИ,
Терпіла біль падінь і злетів радість,
Відчула й смак солоної сльози,
Коли зустріла у дорозі зраду.
І хоч літа свій не збавляють біг,
Душа не поспішає ще старіти,
А пам’ять отчий стереже поріг,
Що вмів холодну душу обігріти.
21.12.2024
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029012
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.12.2024
Почавши вірш новий писати,
Не знаю, де в фіналі буду,
Кого й що буду прославляти,
Про кого, взагалі, забуду.
Мене ж вестиме рідне слово,
Що з глибини душі полине,
Бо моя муза служить мові,
Землі й народу України.
29.05.2023.
© Ганна Верес Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028970
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.12.2024
Щодень п’ю чари рідної землі,
Що Господом дарована мені.
П’ю чари ті і не впиваюсь ними
Із пралісами й далями ясними.
Дивуюсь і молюся цій красі,
Як перший промінь скаче по росі,
Як посмішки йому шлють сонні квіти,
Радіючи і дню новому, й літу.
Вслухаюся в зозулине «ку-ку»,
Що підкорило простір у гайку,
І відчуваю: я жива людина,
Якщо радіти вмію світлій днині.
25.11.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028946
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.12.2024
1.Дзвенить Звенигори земля
І чути дзвін той іздаля.
То наш святий Кобзар Тарас
Пророчий подає нам глас:
Приспів:
– Зберіться ж, люди, як брати,
І йдіть до спільної мети:
Землею вмійте дорожить,
Бо тут і вам, і внукам жить!
2.Цвітуть Карпати і Донбас,
Весь світ почув тепер про нас,
Про наші землі і людей –
Таких немає більш ніде.
Приспів.
Зберімось, люди, як брати,
Дійдем до спільної мети,
Землею будем дорожить,
Бо тут і нам, і внукам жить.
19.08.2012.
-----------------------------------
* Звенигора — гідрологічний заказник місцевого значення. Об'єкт розташований на території Звенигородського району Черкаської області, село Гудзівка. ІСТОРИЧНО ЦЯ ЗЕМЛЯ ПОВ'ЯЗАНА З ЖИТТЯМ ТАРАСА ГРИГОРОВИЧА ШЕВЧЕНКА.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028749
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.12.2024
У кожного своя стезя життєва.
Хтось долею її колись нарік.
Зарубки ж на своїм життєвім древі
Відведений для нас лишає вік.
26.05.2023.
Людина – це таке створіння,
Яке завжди комфорт шука.
Коли ж такого не зустріне,
Тоді тікає драпака.
29.05.2023.
Хто волю утрачав в житті хоч раз,
Той, певне, більш за все її цінує
І пам'ятає наймудрішу з фраз:
Без волі хто живе, життя марнує.
12.07.2023.
У кожного із нас своя дорога
І свій бокал життєвого вина.
Один для всіх лишень суддя. Він строгий,
Тож вирок справедливий буде нам.
7.08.2023.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028621
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.12.2024
Дзвенять вітрила часу над Землею,
Котра завжди є джерелом життя,
Народжує нових Дідон*, Енеїв**
І мітить шлях у завтра-майбуття.
Тремтять, гудуть вірила ті, бо ж війни
Розхитують планети вертикаль:
Слабкого ставить сильний на коліна,
Чи виступає в ролі павука.
Століттями живе Земля у війнах,
Не видно їм перЕдиху, кінця,
Усі народи хочуть жити вільно,
Втрачаючи не одного бійця.
Сьогодні вмита кров’ю Україна,
На черзі – Африка, Корея, Схід Близький,
Аби позбутись рабства і свавілля
За волю вони борються віки.
4.12.2024.
-----------------------------------------------
* – Дідо́на (лат. Dydo, род. відм. Dydonis) — легендарна засновниця Карфагена, первісно – одне з фінікійських божеств у IX ст. до н. е.
** – Ене́й (грец. Αινείας, лат. Aeneas) — герой античної міфології, син Анхіса й Афродіти; після Гектора найславетніший герой Трої, володар дарданців.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028599
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.12.2024
О, де ж ви, де, гаранти милі наші,
Не сором вам дивитись в очі нам?
Чого вартують підписи всі ваші?
Хіба не через вас у нас війна?
«Гарант» росія – пекло влаштувала –
Шахедним поливає нас дощем.
Для них у вас деталі купувала.
Не мучить за країну нашу щем?
Зібралося питань до вас немало:
До ніг чому нас кинули кремлю,
Забравши зброю? Чим спинить навалу?
За що ж ви гідність продали свою?
Подачки ваші надто вже мізерні.
Ця допомога – більше на словах.
Ми ж утрачаєм ті найкращі зерна,
З яких країна б виросла нова.
Напрошується висновок єдиний:
Не вірити нікому – лиш собі –
І турбуватись про свою людину,
Яка не підведе у боротьбі.
2.12.2024.
----------------------------------------
* – США, Великобританія, Франція і Росія у грудні 1994 року були підписантами Будапештського меморандуму. На випадок посягання на територію України любою державою світу ці держави гарантували нам безпеку в обмін на здачу ядерної зброї.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028416
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.12.2024
Коли літа твої тобі не в радість
І сонцеокий гасне день в очах,
Коли пізнав смаки і зла, і зради,
І здасться, що й душею вже зачах,
О, то вже крах… Не смій йому піддатись.
Круг рятівний в твоїх таки руках.
У пам’яті своїй знайди ті дати,
Де ти у віці юнки-юнака.
Й душа твоя ураз помолодіє,
І стане енергійнішим твій крок,
Й поселиться в тобі твоя надія
Знайти тут щастя – не поміж зірок.
28.11.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028296
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.12.2024
Зросла я в землях Українських
Під спів надривний солов’їв,
Де рідна мова – гідне військо,
Надійна зброя для послів.
Я з тих країв, де сад вишневий
Чарує неба синьовись,
Медами пахне день липневий,
Осінній – золотом заливсь.
Для мене слово УКРАЇНА –
Тепла й натхнення джерело,
Де я, звичайна й королівна,
Живу під ангела крилом.
Для мене слово УКРАЇНКА –
Мій код і вічний позивний,
Звучить упевнено і дзвінко
І серед вибухів війни.
Пишаюсь йменням УКРАЇНКА,
Й нема моєї в тім вини,
Що я історії є свідком,
Борцем за мир проти війни!
9.12.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028228
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2024
Ув осінь простелила доля стежечку,
Аби не заблукала я в путі,
У коси срібла кинула мережечку,
Та щастям обділила у житті.
О доле, сивоока моя доленько,
Чим же не догодила я тобі,
Чи не тому, що полюбила воленьку,
Себе шукала часто в боротьбі?
А мо’, тому, що кланятись не навчена,
До вигоди не збудувала міст,
Ішла життям завжди на повен зріст,
Для мене це велике має значення.
30.11.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028151
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.12.2024
Іскриться час на скронях сивиною,
У зморшках – пережитого тавро.
Душа ж її поранена війною,
Що йде за волю нашу і Дніпро.
Вона – військова, мати й медикиня,
Змагається зі смертю за життя
Того, хто спокій і тепло покинув
Заради України майбуття.
Удома ж залишила двох синочків
На неньку й батька. Що ж, їм не звикать!
Ростуть міцні, в любові, мов дубочки.
Вже по чотири рочки «козакам».
Їх татуся улітку… поховала
(Не повернувсь коханий із «нуля»).
Той серпень під Бахмутом був кривавим:
Горіли люди, хати і земля.
Тоді і поклялась біля могили,
Що зможе його гідно замінить,
Хоч розуміла: може ж і загинуть –
Законів не існує для війни.
Засвоїла усі ази медсправи.
Ніщо вже не лякає тут її,
Хоч смерть літає всюди: зліва й справа –
І кожен побратим їй став своїм.
Їй – двадцять сім, та вигляда на… сорок –
Своє клеймо поставила війна.
За це ніколи не пектиме сором,
Ще й кажуть, до лиця їй сивина.
О, скільки ж їх, дочасно посивілих,
І тих, кого їх ангел не вберіг,
Замучених, але душею вільних,
Загублених серед війни доріг!..
28.11.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028107
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.12.2024
Забрели ми з тобою в осінь,
Особливий за нами слід.
Доля срібла сипнула в коси,
І в твоєму волоссі – сніг.
Ти такий не один у світі,
Та для мене – один навік.
Вже крилаті онуки й діти,
Ми ж літам загубили лік.
Чи то доля пожартувала,
Що обоє – у сивині:
Ключ від щастя не заховала –
Посміхнулась тобі й мені.
Хоч на скронях квітує осінь,
В душах наших весни розмай,
Серце ласки постійно просить
З атрибутами усіма:
Поряд тебе щоб просинатись
І вуста твої цілувать,
У обіймах щораз купатись
І без продиху пить слова
Про твої почуття високі,
Адресовані лиш мені,
Щоб забути війну, жорстокість,
Щастям кожен аби хмелів.
Як же мало для щастя треба
Тим, хто пив полини життя –
Сонцеоке і мирне небо
Й незахмарені почуття!
12.08.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028030
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2024
Крізь часу плин і далечінь широт
Летять думки під гуркіт громовиці
Про те, як нам позбутися ординців,
До помсти їм закликати народ
За кожен дім, зруйнований ущент,
За муки неньки і її дитяти,
За руки, ноги, що боєць утратив,
За кожну рану і дочасну смерть.
Кипить, гримить, вогнем горить війна,
Тож згарища руді на кожнім кроці,
Де тисячі у кров’янім потоці...
Дай, Боже, щоб закінчилась вона!
30.11.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027938
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.12.2024
То не з золота намисто –
Зорі миє ніч в воді.
День липневий притомився –
Спить в космічній бороді.
Трави кутаються в роси –
Ті ж іскряться і горять.
Горді мають вони пози,
Здатні тишу підкорять.
Місяць теж не забарився –
Виплив у човні своїм,
У скупій росі умився,
Слухав трелі солов’їв.
Обізвався: «Ви ж співайте, –
Не шкодуйте голосів,
І радійте, і кохайте,
Тіште серденька усім.
Ще до осені далеко –
Розкошує скрізь краса.
День настане, то лелеки,
Будуть небо колисать!»
Зорі слухали ту мову,
Що з його лилася вуст.
«Моє слово – не полова,» –
Мовив, підкрутивши вус.
25.11.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027859
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.12.2024
Душа поета чиста і чутлива,
Тож гріх у неї кидати сміттям,
Хоч долю часто має нещасливу,
Але завжди закохана в життя.
Комусь вона не зовсім зрозуміла,
Когось дратує фанатизм думок,
Можливо, десь вони занадто смілі,
Все ж не накинути на них замок.
Когось бісить зізнання у любові
До рідної землі і до людей,
Чи та молитва, що іде до Бога,
І по життю упевнено веде.
Когось наївність зайва розчарує,
Котра допомагає в світі жить,
Тоді вогонь життя у ній вирує,
Хоч іноді вона триває мить.
Поети справжні мають добрі душі,
І біль чужий болить їм так, як свій,
І доля власної землі їм не байдужа,
Тож їх слова звучать, як заповіт:
Якщо ти є й ім’я твоє – людина,
Якщо ти не якийсь глитай-павук,
Збуди в собі того громадянина,
Який врятує свій народ від мук!
27.11.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027743
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2024
Лежить село, загорнене у сутінь,
Мов у старе, геть зношене рядно,
Пливуть думки: чи ж люди там присутні?
Жоднісіньке ж не світиться вікно…
Мов тіні, хат розламані макети.
Людські їх не тривожать голоси.
Тополі, мов надрубані багнети,
Під ними – хащі, вогкі від роси…
Колись поля житами тут рясніли,
Ставки кишіли рибою й гусьми…
Невже уже село відгомоніло,
Тепер забуте Богом і людьми?
Хрести ще цвинтар стережуть й могили…
У них – чиясь дружина, чоловік…
Були комусь ці люди дорогими,
Тепер іржа сховала їхній вік.
Здається, що й життя тут зупинилось,
Та це не так: природа ж бо жива.
Весна навідується – не втомилась…
Все життєдайним соком напува.
8.11.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027726
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2024
Давно з нас кожен склав собі ціну,
Хоч не завжди вона є об’єктивна,
Та чи під силу визнати вину
Оту свою, де думка суб’єктивна?
Напевне, ні. Своє сильніш болить,
І хочемо цього ми чи не хочем,
Себе умієм часто відбілить,
А чи закрити на дещицю очі.
Така, на жаль, є істина буття:
Корисливість жила й живе у людях,
Бо це продукт не одного життя,
Коли людське чомусь в людині блудить.
27.11.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027679
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.12.2024
Навколо погустішала імла –
Подався день до вечора у гості,
Ще зорі не світили в високості,
А ніч уже його підстерегла.
Простягши руки ніченьці навстріч,
Осінній вечір надто був гостинний,
Тож запалив для неї кілька свіч,
Всі інші приберіг їй для хустини.
1.12.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027664
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.12.2024
Світ знову перед викликом стоїть,
Занурений у сльози по коліна,
І серед закривавлених століть
Вогнем палає горда Україна.
Окрадена, обдурена не раз,
Обпечена вогнем війни і зради.
В нім не один згорів іконостас,
І хрест піднявся на могилі Правди.
Але народ втомився жить у лжі
І Правду таки зможе відкопати,
Хоча, здається, сили на межі,
Та вже не кине він святу лопату.
І хай вітри історії гудуть
І божеволіє ворожа зграя,
Хрести на Правді всі-усі впадуть,
І сам Господь ординців покарає!
27.11.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027589
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2024
Село ще не спить. Сіє небо смеркання.
Смакує травиця несмілу росу.
Між гіллям бринить тихе вітру зітхання.
Вербиця у річечці миє косу.
Усе, як і завше. Все так, як годиться.
Не сипало небо зірок по воді.
Спішить до малят у гшіздо своє птиця.
Хмарини вдяглия у шалі руді.
Земля у обіймах тепла і вологи,
Напившися сонця за день досхочу,
Відпустить усі на спочинок тривоги,
Аби на собі ласку ночі відчуть.
Силкується місяць прорвать оборону,
Щокатий і круглий, неначе діжа,
А випливе – всядеться груші на крону,
Й моя посміхнеться до нього душа.
24.11.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027524
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2024
Слово – то не дрібниця –
Зброя та ще й важка,
В нього своя бійниця,
Вивірена в віках.
Нею не варто гратись –
Гостра ж бо, мов кинжал,
Що покара за зраду,
Як заблука душа.
Іноді є й набоєм,
Як патріот – митець.
Слово – зерно й любові,
Що усьому – вінець.
А як любові зерна
Висходяться в душі,
Кланятимусь доземно
Небу я за вірші.
25.03.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027467
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.11.2024
Не ті ми стали, що були раніш,
Чи то змінились виклики обставин?
А мо’, тому, що біля горла ніж?
Тож, як ти землю у біді зоставиш?
Ні, ми не ті, засвідчує земля,
Бо ж до межі тепер ми надто близько,
Та біль, хоч і болить, але зціля,
Як первісточка мамина колиска.
Не ті, свідкує строгий часоплин,
Переступать навчились через себе,
Вже не лякає дійсності полин
Під жовто-синім неспокійним небом.
Ні, ми не ті!
16.11.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027448
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.11.2024
Яке то щастя, коли ти… кохаєш!
Яким гірким його буває слід!
Тоді себе думками ти шмагаєш
І розумієш, що таке є світ.
Там кольорів для всього вистачає,
Щоб передати повноту життя,
Коли схід сонця вперше зустрічаєш,
Коли й останнє мовиш каяття.
12.08.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027392
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2024
Смутком осінь розбавляє дні,
Пеленає маревом світанки,
Ночі стали довгі і нудні,
Вітер з гіллям грає в колисанки.
Відтужили жури-журавлі,
Слід лишивши в душах небайдужих…
«Чи ж не мало сили у крилі
Для польоту, сірокрилий друже?» –
Лине запитання клину вслід,
І холонуть і думки, і тіло.
Але так влаштовано цей світ,
Щоби птахи до тепла летіли.
27.11.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027388
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2024
А щастя не завжди бува крилатим,
Яке людину підійма до хмар.
Його дарує небо нам без плати.
Якщо впіймав, міцніш його тримай!
А є й земне, котре не помічаєм,
Насичене турботами сім’ї.
Хоч є за що, бува, й не величають
Тебе ані сторонні, ні свої.
Його ж тоді цінуєш, як втрачаєш,
І докори ковтаєш в самоті,
Коли нема з ким поділитись чаєм,
Хоч діти й внуки в тебе «золоті».
А ти один, як перст, час коротаєш
У світі сірих днів і безнадій.
Альбом життєвий втисячне гортаєш,
Відшукуючи залишки подій,
Котрі колись буденністю здавались.
Позбутись їх хотілося не раз.
Тепер лиш страх, щоб крила не зламались
Тих спогадів звичайних без прикрас.
26.11.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027324
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2024
Плаче свічка в вікні,
В листопадову ніч, холодну,
За тими, хто упав голодний
Не в бою, не в війні… О. ні!
Пам’ятай!
Плач у свічки – німий,
Та не чути його не можна,
Чи ти бідний, чи ти заможний,
Доки дихаємо ще ми,
Пам’ятай!
То не просто свіча –
Свідок тих лихоліть далеких,
Як утрапив народ у пекло
І дітей своїх утрачав.
Пам’ятай!
То є пам’ять про все:
Як забрали і хліб, і волю
Як стогнала земля від болю…
То Союзу гниле лице…
Пам’ятай!
Стогне ніч за вікном –
Біль болить їй іще тридцятих,
Як забули тоді про святість…
Та ж нагадує знов і знов:
Пам’ятай!
23.11.2023.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027322
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2024
Тривожить час подіями сумними
І кожна з них війни вогнем цвіте…
Чи про таке ми мріяли, чи снили,
Адже життя завжди було святе?
Війна внесла жорстокі корективи:
Життя стає не вартим і гроша,
Коли в бійця нема альтернативи,
І він назустріч смерті вируша.
Звучить непереконливо? Можливо.
На жаль, таке на фронті теж бува,
Адже війна збирає чорне жниво…
А мо’, це дійсно, Третя світова?
Вона усім свої змішала карти,
А козирі заховані в Кремлі.
І час кипить між фінішем і стартом,
Пливуть з казни доляри і рублі…
За тисячі вже діб перевалило,
Помножених на тисячі життів –
Товче війна своє смертельне жниво,
Полите кров’ю нашою й «братів»..
24.11.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027291
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2024
Покотилось літечко ув осінь,
Сколихнуло зойком синю вись –
То за краєм журавлі голосять,
Де краси і щастя напились.
Поспішають у далекий ірій,
Сльози втерши сірими крильми,
Несучи в серцях пташиних віру,
Що повернуться після зими.
22.11.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027290
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2024
Смертельне мливо
Тривожить час подіями сумними
І кожна з них війни вогнем цвіте…
Чи про таке ми мріяли, чи снили,
Адже життя завжди було святе?
Війна внесла жорстокі корективи:
Життя стає не вартим і гроша,
Коли в бійця нема альтернативи,
І він назустріч смерті вируша.
Звучить непереконливо? Можливо.
На жаль, таке на фронті теж бува,
Адже війна збирає чорне жниво…
А мо’, це дійсно, Третя світова?
Вона усім свої змішала карти,
А козирі заховані в Кремлі.
І час кипить між фінішем і стартом,
Пливуть з казни доляри і рублі…
За тисячі вже діб перевалило,
Помножених на тисячі життів –
Товче війна своє смертельне жниво,
Полите кров’ю нашою й «братів»..
24.11.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027232
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2024
Пам’ятай!
Плаче свічка в вікні,
В листопадову ніч, холодну,
За тими, хто упав голодний
Не в бою, не в війні… О. ні!
Пам’ятай!
Плач у свічки – німий,
Та не чути його не можна,
Чи ти бідний, чи ти заможний,
Доки дихаємо ще ми,
Пам’ятай!
То не просто свіча –
Свідок тих лихоліть далеких,
Як утрапив народ у пекло
І дітей своїх утрачав.
Пам’ятай!
То є пам’ять про все:
Як забрали і хліб, і волю
Як стогнала земля від болю…
То Союзу гниле лице…
Пам’ятай!
Стогне ніч за вікном –
Біль болить їй іще тридцятих,
Як забули тоді про святість…
Та ж нагадує знов і знов:
Пам’ятай!
23.11.2023.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027139
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2024
Частинка життя
Лягла й мені осіння шаль на плечі,
Сійнула в коси снігу-сивини,
Але душа ще рветься до малечі,
І в цім немає, мабуть, дивини,
Бо стільки літ дивилась в очі дітям,
Де вдосталь було сонця й доброти,
І в душу поверталось тепле літо,
Коли ми мандрували у світи,
Де все-усе нове і загадкове,
Що кликало в невидимий політ,
П’яніли весни на кущах бузкових,
Вдягались вишні в білосніжний цвіт.
І хоч наука не була легкою,
Та скільки ж відкривала таємниць!
Пливуть-пливуть знов спогади рікою,
Під супровід небесних зоряниць.
10.11.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027083
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2024
Про світ
Ніколи ідеальним світ не був,
Та й іншим теж ніколи вже не буде,
Адже на совісті поставлене табу,
Тому завжди страждають чесні люди.
Кого вжалило заздрощів жало,
Того до дна душі той біль дістане,
Не випадково ж все це відбулось,
Бо рід людський тепер в тяжкому стані.
Він подивує нас іще не раз,
Бо не в пошані доброта і чесність,
І прямота людських правдивих фраз,
І не здивує душ невдячних черствість.
Чому ж світ про емпатію* забув?
Хвороб немало має він хронічних:
Наглюки, ж як гребли, так і гребуть,
Невже хворіти цим він буде вічно?
6.11.2024.
--------------------------
* – Емпа́тія (англ. empathy від (грец. patho) — співпереживання) — розуміння стосунків, почуттів, психічних станів іншої особи в формі співпереживання.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027067
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2024
Любов до краю одягну у слово
Там, де Дніпро купає хвилі чисті,
Їх несучи поміж полів, лісів,
Краса Карпат казково-урочиста,
Де сонце личко умива в росі,
То все мій край, близький, до болю рідний,
Де особливий і гостинний люд,
Що уставав не раз за волю й гідність,
Умів гасить ворожу дику лють.
Отож любов свою дарую краю,
Де мого роду праведна земля,
Де сонцеокі сяють водограї
І Боже небо світлом звеселя.
Любов свою я одягну у слово,
Правдиве й щире – інше – не моє –
І поведу про суть життя розмову,
Воно мені наснаги додає.
Я Кобзаревим словом упивалась,
Франко і Стус – мої учителі,
Тож вистояла гідно – не зламалась,
Завжди служила людям і землі.
І хай шиплять-зміяться пересуди,
Не збавлю я твердої вже ходи
Не одного і слово це розбудить,
Ковточком стане свіжої води!
7.11.2024.,
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026989
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2024
Аби не втрапити у забуття
Красунею я не була ніколи.
Не пишуть і митці з таких ікони,
Та і в мені таки, мабуть, щось є,
Якщо є той, кому ім’я моє
І рідне, й дороге, як власна тінь,
Хоч поряд кращі є жінки – круті.
Думки щораз рясніють зорепадом:
Вже недалеко стріча й з листопадом,
Хоч доля в косах сивину снує,
Душа ж лишень добрішою стає,
Бо є кому себе подарувати,
Адже дружина я, бабуся, мати.
В кількох іпостасях іду життям,
Та чи не втраплю потім в забуття?
5.11.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026868
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2024
Їх п’ятеро було…
Із сім’ї Уляни та Василя Горевичів, що на Тернопіллі, пішли захищати Україну п’ятеро синів. Один із них – Олександр Горевич – загинув у Російсько-Українській війні у січні 2024 року.
Їх пятеро було у цій родині,
І всі – сини, міцні, немов дуби,
Коли ж прийшла війни лиха година,
Покликала усіх до боротьби.
Синами вірними були вони й народу,
Й землі, що змалу виростила їх.
Міцніло древо дружного їх роду,
Адже всі сім’ї мали вже свої.
На фронті всі були в одній команді,
Гадали, що гуртом обдурять смерть…
Та ж полювала вже на… Олександра,
Пославши із хвороб солдату тест.
Та він не склав його – замало сили,
Змагатись довго захисник не зміг…
А мамі віщий сон приснивсь про сина,
Неначе проваливсь під ним поріг…
Струна у серці мами обірвалась,
Гаряче небо впало їй до ніг…
І сонце… покотилось… Заховалось…
Її синочок у борні поліг.
Земля, здалося, ніби захиталась
Від стогону з матусиних грудей,
І мати в неба, змучена, спитала:
«Скількох тобі потрібно ще людей?»
Воно ж мовчить… Війна смертями дише…
Чотири сини ще боронять схід,
Аби настала в Україні тиша
І назавжди забув про війни світ.
17.11.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026802
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2024
Моя зброя
Я з тих, кому літа не на заваді,
Аби вести за волю боротьбу,
Дивитись в очі найгіркішій правді,
На інше все поставила табу.
Саме слова – моя надійна зброя,
Що іноді гостріша за багнет,
Тож не дозволить повторитись Трої,
У час війни вона – мій вогнемет.
Правдиве слово – надсучасне військо,
Котре ворожі скошує ряди,
Своїх перевіряє на вкраїнськість,
Рятує землю рідну від біди.
У арсеналі маю слів немало,
Аби їх скористати так, як слід,
Боротись буду, доки не зламаюсь,
Щоби на краще цей змінити світ.
13.11.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026722
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2024
А дні летять
Іще ‘дин день змахнув своїм крилом
Та й полетів у далі історичні.
Таке, бач, звичне дійство відбулось,
А може, і не зовсім воно звичне,
Бо кожен день – сторіночка життя,
Нова, нічим не схожа на учора,
Де все було: і плин буття, й звитяг,
І буднів каравани сіро-чорні.
Такою, бач, є формула життя:
На вістря часу нижуться події…
А дні летять. Крилаті, то й летять,
Для кожного лишаючи надії.
5.11.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026562
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2024
Історія – це непроста наука
Історія – сувора надто пані –
Нікому вона зла не пробача:
У горло зраді вчепиться зубами,
Всьому стає суддею, зазвичай.
А все тому, що час їй вірно служить…
Його ж ні зупинить, ані купить.
Він не дозволить істину спаплюжить,
Тупого сміло назива тупим.
Історія – це непроста наука
Для світу, націй, кожної з держав.
Вона нагадує народам і про муки,
Які прикрила давності іржа.
2.11.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026557
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2024
Спинись!
https://l.facebook.com/l.php?u=https%3A%2F%2Fyoutu.be%2FWebPC0QkUwk%3Fsi%3DCdcndXEvDqdv-ELk%26fbclid%3DIwZXh0bgNhZW0CMTAAAR0QohhbaG_epO51vnCjDBAFlOJVDOEZKewEalmw_-2ognBVtBkU47_OXpQ_aem_P63mF3Mi3QRjoIDw7aIPkg&h=AT2vFQAU2_kcjw2rbMvoQdIxMhlckOK-rxPzNHPGTuUdnDwL5VMS79jfx-ru3X-gWEwVoceNfGASTepEPd8H3IZ2Kxb6ie7-NlByt64O47Y5uFIs64chXrneZvaT4vBdh8_D&__tn__=-UK-R&c[0]=AT3JrjELxNt539Ng-PQOI1FQsqRi28HbaQFgEc_-AZZHI_FLbeu4PnfMF2cFS7nG7Rg09qoF0nhybnuomNYVQvle9aaYJG2tkiizuDNO-_YQ3wuLYkNyK0xykUcP8wpDbQUIkHDbsbgSakH68B8zQTIwXHT9EisS8Su6PLgpggcbuQIUN3M
Коли земля застигне у печалі
За тими, хто за волю уставав,
В молитву закарбуй свої слова
І пом’яни хвилиною мовчання…
Спинись на мить, мій друже-українцю.
Чи сивий ти, чи надто молодий,
Наповни душу вдячністю по вінця
Й хвилину цю в мовчанні проведи.
Про тих згадай, хто волю врятували
Твою й мою у ратному бою
Від дикої російської навали,
За нас поклавши голову свою.
Ніщо так не цінується, як воля,
Цю істину навік запам’ятай,
Вони ж кували Україні долю
І день, і ніч, у будень і в святА.
Тож зупинись, віддай полеглим шану,
Адже вони загинули за нас,
Добро творити людям поспішали…
Схилився перед ними навіть час…
2.11.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026473
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2024
Війна – це тест
Чим завинило місячне дитя
Перед кремлівським іродом жорстоким,
Що поплатилося своїм життям,
Хоч не було дитині… навіть року?
А той солдат, що вибившись із сил,
Плекав надію вижити у герці,
Беззбройний, в ранах… Це чи не посил,
Щоб милосердя розтопило серце?
Але серця у ворогів мовчать,
Отож стріляють в наших полонених,
Вбиваючи і воїна, й дівча…
А мо’, не кров пульсує в їхніх венах?
Війна для всіх – це історичний тест.
У ній задіяні держави, зброя, люди,
Та прийде час, коли Господній перст
Мечем каральним московитам буде!
6.11.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026390
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2024
Історія – це непроста наука
Історія – сувора надто пані –
Нікому вона зла не пробача:
У горло зраді вчепиться зубами,
Всьому стає суддею, зазвичай.
А все тому, що час їй вірно служить…
Його ж ні зупинить, ані купить.
Він не дозволить істину спаплюжить,
Тупого сміло назива тупим.
Історія – це непроста наука
Для світу, націй, кожної з держав.
Вона нагадує народам і про муки,
Які прикрила давності іржа.
2.11.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026329
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2024
Осінні кольори
Пофарбувала осінь коси
У найтепліші кольори:
У жовторизі абрикоса,
Та ще зелені явори.
Ще трави пружні у долині –
По груди в роси забрели.
Клини вгорі лелечі плинуть –
Розлука з краєм їм болить.
Упало у озерце небо –
Хмарки, мов лебеді, пливуть.
Така в природи є потреба –
Картину малювать нову.
16.08.2022.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026257
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2024
Нехитра загадка
Купався ранок у сріблястих росах,
Коли із сонцем викотився день,
Він з вітром розплітає вербам коси,
Десь тихо час інкогніто бреде.
Він будить все, коли стрічає весни,
Дарує літу з кольорів розмай.
Осіннім сонцем жовте листя пестить,
Доки заволодіє ним зима.
Така нехитра загадка природи,
Але чи її легко розгадать:
Чого не роблять, не спитавши броду?
Коли твердою може буть вода?
14.07.2023.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026178
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2024
Міні-вірші
Як дорого цінується людьми
Та доброта, що із зерна любові!
Та чи над цим замислюємось ми,
Що цей дарунок адресний від Бога!
27.04.2023.
Кому з дитинства правда люба,
Той з нею буде й доживать,
Хоч зна: вона для нього – згуба,
Все ж правди вимовить слова.
28.04.2023.
Хто із неправдою вживеться,
Той і себе не поважа,
В народі брехуном він звется,
Продажна в нього і душа.
29.04.2023.
Є слово, як сонце, що гріє в віконце,
А є, як кинжал. Рану він залиша.
Одне – зігріває, а інше – вбиває…
Ніколи зі словом не слід поспішать.
29.04.2023.
Ця війна для нас теж фільтрація,
Щоб зерно збереглося нації,
Така в світі існує потреба,
І сприяє цьому Боже небо!
29.04.2023.
В житті найбільш цінується добро –
Інфляціям воно не піддається
І не купляється за злото-серебро,
Й ніколи і ніким не продається.
21.05.2023.
Хто відчував свободи смак хоч раз,
Ніколи не поступиться вже нею.
Запам'ятати це давно пора,
Хоч рухатись доводиться стернею,
Бо воля дістається лиш в борні
І платиться за неї тільки кров'ю,
Гартується, як сталь, вона в вогні,
Освячується Богом і любов'ю.
26.05.2023.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026090
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.11.2024
Україні допоможе Бог!
Мандрує день у вечір темносиній,
Несе утому в ночі таїну,
А мати сина жде-чекає сина,
Благає світ закінчити війну.
Коса її від горя посивіла,
У зморщечках його глибокий слід –
Помчав синок війні назустріч сміло…
Її благання мусить чути світ…
Немає міри, біль матусі змірять
І до Вітчизни рідної любов,
Саме вона тримає в жінці віру,
Що Україні допоможе Бог!
27.10.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026037
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2024