| Сторінки (38/3715): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
Розчахнутий навпіл в знемозі лежить
Наш світ, де добро й зло в двобої.
А може, не хоче добру він служить,
Чи не вистачає любові?
Чи трапивсь такий серед людства розлом
І в нації нашій теж гордій,
А чи метастази, запущені злом,
Та стільки, що знищити годі?
Не ‘дне покоління страждання пило,
Бажаючи світ збудити,
Але ж нахабнішало, більшало зло,
Народжуючи бандитів.
Тож стогне земля від насаджених бід,
Залита сльозами й кров’ю,
Але не програє вже злу в боротьбі,
І мир запанує знову!
8.02.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009020
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2024
У день березневий,
Як землі умилися
Дощем невеселим і першим теплом,
В містечку козацькім
Дівча народилося…
Народ проживав черговий перелом…
Селян обдирала
Там влада до ниточки
Господаря слали в холодний Сибір…
Була милосердною
Доля до Ліночки.
Той жах умістило дівча у собі.
Це і тридцять третій,
Геть голодом змучений,
Не все про репресії дикі знав світ.
Війна…
Та не стала
Поетом прирученим,
Талант, попри все це, у Ліни розквіт.
Сьогодні вона
Еталоном є совісті …
Хоч доля тепер була ой, не проста…
І стала народу
Свого вона гордістю,
Адже Україна для неї свята.
В народження день,
Що сьогодні святкується,
Вітає її Україна і світ.
Здоров’я і миру!
Всі плани хай збудуться!
І муза ще служить хоча б до ста літ!
19.03.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008916
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2024
А час біжить дорогою життя,
Де не було й немає світлофорів,
І ти для нього є лише дитям,
Безвольним десь, а десь, можливо, й хворим.
Ніхто ще часу плин не обігнав
Ніколи навіть думкою німою.
Переч, кричи і можеш постогнать,
Дискусію вести про це зі мною,
Але це так. І іншого нема.
Це явище назвали – аксіома,
Бо ж може час і плани поламать,
Коли слугою стане для фантома.*
1.02.2024.
--------------------------------------
* – привид, здатний поселитися в живых людях інаводить страх на оточуючих.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008825
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.03.2024
Коли весна у дивному двобої
З зимою таки виграє війну,
Засіє все теплом вона й любов’ю,
Аби було в нас менше полину.
Простеле й килими, густі, зелені,
Загляне в душі стомлених людей.
Одягне в листя і берези, й клени,
Доточить світла в березневий день.
Сполохає ліси пташиним співом,
Запросить на гостини первоцвіт.
Долини зашумують синьопінно –
То проліски здивують білий світ.
Така весна стрічається не часто.
Чи то сам Бог її до нас привів
У сукенці просторій і квітчастій.
Той слід розквіт кульбабками в траві.
24.01.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008791
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.03.2024
Лягає осінь інеєм у коси,
Журбою закосичились думки,
І хоч вони в людини безголосі,
Та скільки в них життєвого таки!
В них і дитяча півсвята наївність,
І першого кохання дивний код,
І почуття нестримного чарівність,
І загадковий зрілості акорд!
Там на майбутнє плани ясночолі,
Бо жити не можливо днем одним.
Живу ж поміж людьми не відучора.
Як добре нам жилося без війни!
І все ж війна – завжди випробування
Для націй і для кожного з людей,
Для влади і для дружби, і кохання.
Все ж до очищення народ вона веде!
2.03.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008725
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2024
Не вітри в степах завили –
Гудуть, не втихають –
То козацькії могили
Про Вкраїну дбають.
Обізвались до народу:
«Ворог не дрімає.
Суне сила зла зі сходу –
Дикі басурмани.
Синів, доньок убивають
І малечу мучать…
Тіла навіть не ховають…
Не одна вже Буча…»
Кобзар кричить: «Діти мої,
В цю лиху годину
Борітеся із москвою,
Як одна родина!
Борітеся й поборете –
Бог вам допоможе,
Вражу силу підкорите –
Станете заможні!»
Вітри ті слова розносять –
Народ будоражать:
«Утріть з очей свої сльози –
Виганяйте рашу,
Аби землі українські
Вам жита родили!
Най міцніє ваше військо,
Множаться родини!»
28.02.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008600
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.03.2024
Не раз вмирала
Ти й воскресала,
Чи сам Господь то вдихав життя,
Бо ж сила духу
Вже не згасала –
Вела тебе знов у майбуття.
Ти стогін чула
Дерев сибірських,
Ним рятувалась від холодів.
Сини заснули
В багні балтійськім,
У чорні хустки запнула вдів.
Тебе вбивали,
А ти вставала,
Голодна й квола, але жива…
В кайданки волю
Твою вдягали,
Аби забула свої й слова.
Пірнула в рабство
В московскім ханстві,
Норильськ* пізнала і Воркуту.
Назвало хамство
Те рабство «братством»,
Щоб задурманить тебе святу.
О Україно,
Скількох згноїли
Синочків рідних у чужині,
А ти любов’ю
Нових поїла
І вкотре рабству сказала: «Ні!»
13.02.2024
----------------------------------
*– 26 травня 1953 року в Норильському таборі спалахнуло повстання політичних в’язнів – найбільший і наймасовіший бунт в історії ГУЛАГу.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008500
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.03.2024
Коли закінчиться війна
І радістю наллються груди,
Окрилить наш народ вона,
Любов у кожнім серці збудить.
Зрадіють і степи, й ліси,
Луги небачено розквітнуть,
Осліпне небо від краси,
Як річку сонечко освітить.
Коли закінчиться війна,
То з хлібом-сіллю стрінем воїв,
Всім найміцнішого вина
Наллєм і вип’єм за здоров’я.
Героїв на своїх руках
Нестимем, не відчувши втоми,
Їх імена святі в віках
Упишем золотом потому.
Коли закінчиться війна,
Зрадіє, мов дитя, планета.
Росія відповість сповна,
Для цього є всі аргументи.
Насієм жита у полях
І відбудуємо руїни.
Розквітне матінка-земля
З Ім’ям величним Україна!
Коли закінчиться війна,
Ми будем плакати й сміятись.
Назве по імені вона
І зрадника, і ухилянта.
І кожна праведна сім’я
В молитві славитиме Бога,
Щоб Він завжди за мир стояв,
Благословляючи любов’ю!
24.01.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008434
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2024
Душа не існує сама по собі,
Бо ж сила її – в любові,
Коли себе знайде вона в боротьбі,
Для неї це – перша зброя.
Відлунням земля проростає в душі,
В якій ген лишився роду,
Тож землі своїми не стануть чужі.
Така вже у нас порода.
Аби пояснити такий феномен,
Що землю й людей єднає,
Знай, рідна земля найтепліша й для жмень,
За неї й сини вмирають.
2.02.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008342
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2024
Іду життям, неначе полем мінним,
Безпечним і не зовсім водночас.
На скроні ліг непроханий ще іній –
Він сивиною бачиться в очах.
Іду й несу крило своє підбите,
Вмістивши у розкриту п’ятірню.
В душі звучить до Господа молитва,
А на устах – прокляття за війну.
Іду повільно, ледве шкандибаю,
Бо ж вік і час підводять вже ходу.
Та не про себе я – про інших дбаю,
Міркую, як здолати нам орду.
Йду не одна – живих нас ще мільйони
Отих, котрі готові до розп’ять.
Надії мало маєм на ООНи –
Тож вчепимось зубами в кожну п’ядь.*
Перед ведуть синочки наші й доньки,
Керують ними до землі любов
І ті, хто вчора простягав долоньки.
За ними – правда, ми. Над нами ж – Бог!
1.02.2024.
-----------------------------------------------
*— давня міра довжини, що дорівнювала відстані між кінцями розтягнутих великого і вказівного пальців або великого пальця і мізинця. 1 п'ядь = 17,78 см
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008244
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.03.2024
Я знаю біль і зрадженого серця,
І смак сльози, що витікає з віч,
І що творили дикуни-чеченці,
І тишу напівмертвих потойбіч.
Я чула стогін поля, що горіло,
Зерняти плач, що зникло назавжди,
Як голосили птахи в нім і звірі,
Не знаючи, тікати їм куди.
Я сльози бачила в очах у побратимів,
Котрі допомогти не мали сил,
І знаю: гріх росії – непростимий,
Бо ж донечка загинула чи син.
Стрічала у житті я бід немало,
Приміряла й на себе не одну,
Найбільша ж, коли ворог дух ламає –
Вбиває на очах твою рідню…
Таке словами ні, не передати,
Адже холоне в скронях тепла кров.
Такого ні забуть, ні відридати,
Адже в тобі згвалтована любов…
4.02.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008171
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.03.2024
Заходився будувати
Кум якось хатину –
Планував і двір, і хату,
Хлів, криницю з тином.
Рік минає, другий, третій –
Вже стоси паперу:
Хата, стіни, вже й портрети,
Меблі і етери.
Все продумав до дрібничок
( Голова ж для чого)
Вже позбувсь шкідливих звичок.
Кум зайшов до нього.
Запитав куму: «Ну, де він?»
Та: «А, он. Будує.
Не цікавлять інші теми.
Обізвусь – лютує».
«Аби щось побудувати,
Куме, гроші треба,
Про це варто пам’ятати.
Ні гроша ж у тебе!»
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008166
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.03.2024
Горем-болем по Вкраїні
Війна покотилась,
Де сліди її – руїни,
Ніщо не світилось.
Дзвони журно задзвеніли
Люди з молитвами…
Весни людям не весніли –
Сльозами вмивали.
Та не щезла в душах віра
В святу Перемогу:
Прийде кара бузувірам*
Від Господа Бога.
І весна запахне квітом,
Засяє зірками,
Сповістивши всьому світу,
Як билась віками
За воленьку Україна,
Як синів ховала,
Та не впала на коліна.
– Слава їй!
– Так, слава!
16.02.2024.
--------------------
*– зла, жорстока людина.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008082
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.03.2024
Свій кожен день я словом вишиваю,
Високим, гордим, іноді гучним.
Тонким і мудрим Господа благаю,
Аби фінал наблизив нам війни,
І освятив щляхи до Перемоги,
Котра би принесла жаданий мир,
Поставив ворогам перестороги:
Таким не місце жити між людьми.
Мене ж ціна хвилює Перемоги,
Бо ж зависока й так вона для нас,
Та іншої не маємо дороги,
Як через Крим і Таврію в Донбас.
15.02.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007874
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2024
Із кратера настирливих думок
Одну я дістаю, найбільш важливу:
Як глибоко уріс у нас совок
І як руйнує він життєве мливо!
Іде війна на всіх-усіх фронтах,
Найважча з них – це боротьба з собою.
Ще плутаєм свої й чужі свята,
Повінчані частіше із журбою.
Коли ж уже закінчиться війна?
І коли скажемо ми світові: нарешті!
О, скільки ж лиха принесла вона!
А може, це нам історичні тести!?
9.02.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007779
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.03.2024
Хіба не жінка – джерело любові,
Перед якою на колінах світ,
Де поряд ходять гідність із ганьбою
Не день – не два, а тисячі вже літ?
Хіба не жінка послана богами,
Аби його від згуби вберегти,
Ув’язнений він вічними гріхами,
Де між собою чубляться брати?
Хіба не жінка – світу будівнича,
Котра дарує кров свою – дітей,
І їм на допомогу Бога кличе,
Де кожне слово щире і святе?
Хіба не жінка – роду берегиня,
Готова навести усюди лад.
Їй завдяки і світ цей не загине –
Його тримає син її – Атлант!
20.02.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007686
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.03.2024
Добридень, мамочко, голубко моя мила,
Люблю тебе я, рідна, і село.
Для мене саме ти цей світ відкрила,
І жити в нім так затишно було!
Наш двір, матусю, в квітах пам’ятаю.
Мені в нас пахли навіть полини.
Частенько в снах додому прилітаю.
Як добре нам жилося до війни!
Краси такої, як у нас, ніде не стрів я,
Може, тому, що все в диму, вогні.
Тут запах відчувається росії,
Точніше тіл, загублених в війні.
Сьогодні, мамо, ми іще б’ємося,
Хоча снарядів для арти… катма.
Уже і в мене сивина в волоссі.
Чи то сніжку підкинула зима?
Ще маємо патрони й автомати.
Для себе теж останній збережу.
Нема коли нам «на нулі» дрімати,
Та не збирається ніхто з нас за межу.
Ми ще зустрінемося із тобою, мамо.
Я вірю в це і ти у це повір.
Нас віра в Перемогу всіх тримає,
І кожен з побратимів тут, як звір.
Свій стяг орді ми не дамо топтати,
Адже багато важить він для нас.
Нам Україна – друга наша мати.
Благослови на бій нас у цей час!
15.02.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007601
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.03.2024
Наближається 5 березня – день народження видатного українського письменника-байкаря Леоніда Івановича Глібова (5.03.1827 – 10.11.1893).
Йому присвячені ці віршовані рядочки.
Він Українцем був і залишивсь.
Землі своєї болем упивався.
Тут під хрестами рід його спочив,
Тож у думках додому повертався.
Йому земля ця надто дорога,
Бо рідна і душі його, і оку.
Це тут зробила перший крок нога,
І звідси він пішов у світ широкий.
Він бачив світ таким, яким він є:
З його жорстокістю, байдужістю й любов'ю,
Де кожному болить лише своє,
Де люди, мов вовки, поміж собою.
Він світ сприймав таким, яким він є,
Де інтелект і совість – не в пошані:
Хто сильний, той слабого заклює
І ближньому добра не побажає.
Йому хотілось виполоти світ
Не сапкою, а мудрістю і словом.
Немало сил віддав цьому і літ,
Аби на Божі повернуть основи.
Розвінчуючи зло серед людей,
Він корчував його тверде коріння.
Бачив, давно світ не туди іде,
Знав, перед Богом люди усі рівні.
Але ж… Але на все впливає світ:
То заздрощів отрутою напоїть,
То підлістю зупинить чийсь політ,
То вижне жито на чужому полі.
Не керувала ним ніколи злість,
І був не над, а поряд із народом.
Ні, не романтик він, а реаліст,
Тож славу заслужив у нагороду.
Шлях у безсмертя вибрав він крутий,
Хоч небагато Бог йому відміряв.
Чернігів його тіло приютив,
Де волею звучала його ліра.
29.09.2023.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007503
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.03.2024
Зустрівся з чоловіком. Ветераном.
Шрами не всі сховала сивина.
Мені здалось, у серці в нього рана.
– Війна? – питаю.
– Так, друже. Війна, –
Повів свою він мову гарячково, –
Це стан, коли в тобі проснеться звір.
Не попадайся на шляху такому.
Я знаю це. А ти мені повір.
Людиною не просто там лишитись,
Бо або ти, або тебе вони.
І ти, і вороги ще хочуть жити.
Законів не існує у війни.
Чи бачив ти війни вогнисті очі,
Котрі не тільки блискають – горять,
Коли без сну минають дні і ночі,
І так і по пів місяця підряд?
А знаєш, як страждати може серце,
Коли упав твій вірний побратим,
А поряд з ним – нога його… у берці…
Тоді усім ти молишся святим…
А знаєш, як співати може серце,
Коли ти вийшов з бою… не один,
Зборовши разом ворога у герці,
Думками лине кожен до родин.
О, ти не знаєш, як це – просто бути,
А над тобою неба синява,
І ноги твої дишуть, вже розбуті?
Таке не передати на словах.
О, ти багато дечого не знаєш,
Якщо не побував там, на «нулі»,
Бо ж тільки там ціну життя пізнаєш,
Тепло і запах рідної землі.
Із повені думок меланхолійних
Я дістаю цей монолог важкий –
Його почути мають покоління,
Як здобували волю вояки.
18.02.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007395
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.03.2024
Клітинкою кожною час відчуваю,
Що капле на мене прозорим дощем
І ниву життєву мою засіває.
Війна ж поселила у серденьку щем.
З нас кожен свою обирає дорогу
І мітить для себе сучасний рейхстаг,
Здобути би швидше уже Перемогу,
Пройшовши до цього менш болісний шлях.
Але справжня воля у битві кується,
Не рік і не два – мо’, й століття підряд.
Бува, що й нечистий над цим посміється,
Тоді обійма її мертвий солдат.
Втомилися вої, адже й вони люди,
Та є у них світла і вічна мета,
Аби перемогу, нарешті, здобути,
І знову розквітли і села, й міста.
Єднаймося ж, люди, заради країни,
Заради майбутнього наших дітей.
Одна у нас мати і правда єдина,
І жити в ній матимем право святе!
9.02.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007384
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.03.2024
Світе мій, світе! Сильний, великий!
Скільки за вік свій побачив ти лиха!
Скільки страждань ти пізнав! Скільки болю!
Там, де народи боролись за волю!
Світе мій милий, ти уже й сивий!
Чом же ти, світе, досі безсилий?
Чом не хвилює слабих тебе доля?
Чом не борониш їх право на волю?
Чом тільки сильні в тобі виживають?
Мо’, тому й війни в нас досі тривають?
Чи не пора тобі їх зупинити?
Вбивцям гріха не дозволь одмолити!
16.02.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007288
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.03.2024
Коли душа присиплеться золою,
Живий вогонь пригасне ув очах,
Змахне знічев’я доленька полою,
Притишить біг життя твого ручай.
То старість насідає, кажуть люди,
Портрет свій, дії ледве впізнаєш,
Повернення у молодість не буде,
Хоч ти й мужнішим, все-таки, стаєш.
І меншає щоденно насолоди,
А більшає щораз розчарувань.
Старайся жити і радіти плоду,
Та з долею уже не загравай!
3.01.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007282
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.03.2024
Є люди особливого гатунку:
На все їм чхати. Їх – не здивувать!
Життя для них – театр, хоч без лаштунків.
Вишукують своє вони в словах.
І все тому, що душі – без святого!
Коли ж це так, чого від них чекать,
Коли і від життя постійна втома.
І навіть доля прахом утіка.
Чомусь так боляче стає від того,
Що заблукали люди ці… в собі.
На них полюють непрості фантоми*,
Як лиходій полює на рабів.
Коли душа далека від святого,
Здається, то дала природа збій,
Бо неприродно бути несвідомим,
Коли народ твій гине в боротьбі.
2.11.2023.
------------------------------
*— це привид, здатний поселитися в живих людей, наводячи страх на оточуючихих.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007213
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.03.2024
Твори добро, допоки маєш силу,
Допоки чуєш серця свого стук,
Даруй його не тільки доньці й сину,
А всім, аби не знати потім мук.
Даруй, аби теплом своїм зігріти
Того, хто потребує, хоч мовчить.
Дорослі, юні це, а може, й діти,
Даруй і про дарунки не кричи.
Адже на все – свій час. Усе ще буде.
Зерно, посіяне тобою, проросте,
А підуть обдаровані між люди,
Твоє добро в їх душах розцвіте.
Така поміж людьми живе угода.
На ній відсутні підпис і печать.
Та доброта є якістю народу,
Й поселена вона в людських очах.
Твори добро, чи юний ти, чи сивий,
Даруй його й багатшим станеш сам.
Цінуй людей, нещасних і щасливих.
Тебе оцінять Божі небеса.
27.01.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007109
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.02.2024
І знову ніч закуталась у сльози,
І день ізнов у траурі згорів –
Ні спека сліз не вижне, ні морози,
Коли синок чи донька у труні…
Пишу я кожне слово для народу,
Звіряю ритми серця теж по нім,
Воно, бач, особливе в патріота,
Та ще й тоді, коли земля в війні.
Коли щодень герої-вої гинуть
І в край свій прибувають на щиті,
Коли хрести заплакані й могили,
Бо шлях дітей спинився у житті.
О Боже ж мій, де слів таких зібрати,
Яку таку молитву відшукать,
Аби прохання вимовить стократно,
Що неможливо до смертей звикать!
Чи ж мало Україна знала болю,
Допоки заявила на весь світ,
Що хоче власну будувати долю,
Щоб вільно жив її мільйонний рід?
Чи ж мало слід свій кров’ю поливала,
Чи ж мало кращих знищила р…сня?
А скільки ляже ще в бою кривавім!?
Та Перемогу принесе весна!
31.01.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007033
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.02.2024
Ми не росія – Україна,
Де серцевиною – Дніпро,
На пагорбах, геть посивілих,
Живе і житиме добро.
Ми – не росія, чуєш, світе,
Наш Герб – освячений Тризуб,
Землі своєї ми є діти,
Пережили не ‘дну грозу.
Та лиш міцніло наше плем’я,
Умієм правду шанувать.
Нема важливішої теми,
Аніж за волю воювать!
Ми – Україна – не росія!
Глибокий зміст у цих словах!
Ми край житами свій засієм
Не станем мови забувать!
Нема святішого в нас діла,
Як волю й землю зберегти,
Щоб небеса цьому зраділи,
Розквітнуть має край святий!
Ми – не росія – ми – геть інші,
Про це засвідчують віки,
Загляньмо в історичні ніші –
Де ми – сармати, козаки.
Ми – Україна – не росія,
Не войовничий ми народ,
А предків праведних насіння,
Де кожен другий – патріот.
Хіба не ми – надія краю,
Що притомився від війни.
За все ми ворога скараєм!
«Героям слава!» задзвенить!
8.02.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006952
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.02.2024
Любити й жити на своїй землі –
Таке бажання в кожної людини.
Та чи відомо владі це в кремлі,
Котра втопилась у своїй гордині.
Забула, що війна – то смертний гріх?
За що, скажи, народ наш убиваєш?
За дітками ридає і поріг,
Коли вертають ті з доріг кривавих.
А знаєш смак тих материнських мук,
Коли залита матінка сльозами?
Як звикнуть їй до смерті і розлук?
Та Перемога буде все ж за нами!
18.01.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006876
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.02.2024
Не спи, Україно,
Бо ж ворог не спить –
Забрати зібрався волю.
Сини твої й доньки
Лягають кістьми
Сьогодні на браннім полі.
Не спи, Україно,
Бо спати не час,
Аби себе врятувати.
Не ‘дного героя
Погасла свіча,
Бо зради багато й «вати».
Не спи, Україно,
Полює ж москва:
Шахеди шле і ракети.
Горять же щодень
і тіла, і трава,
Не всі і у лазаретах.
Не спи, Україно,
Бо ж волю проспиш,
Даровану з неба Богом.
В полоні твоїх
Історичних кострищ
Не смій стати знов рабою!
30.01.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006797
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.02.2024
Не спи, Україно,
Бо ж ворог не спить –
Забрати зібрався волю.
Сини твої й доньки
Лягають кістьми
Сьогодні на браннім полі.
Не спи, Україно,
Бо спати не час,
Аби себе врятувати.
Не ‘дного героя
Погасла свіча,
Бо зради багато й «вати».
Не спи, Україно,
Полює ж москва:
Шахеди шле і ракети.
Горять же щодень
і тіла, і трава,
Не всі і у лазаретах.
Не спи, Україно,
Бо ж волю проспиш,
Даровану з неба Богом.
В полоні твоїх
Історичних кострищ
Не смій стати знов рабою!
30.01.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006795
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.02.2024
Поезія із лінії вогню
Поезія ця з лінії вогню,
Де смерть із долями людськими обіймалась,
Де ми «мочили» сепарів, русню,
Самі між «є» й «були» ледь-ледь тримались.
Вона писалась під ракетний шквал,
Де виживав десятий чи трьохсотий,
І клала тисячі своїх москва
Під звуки незакінчених рапсодій*.
Писалася і під розриви бомб,
Що ворог посилав нам щогодини.
Лічити не встигав їх навіть Бог –
Ми ж встояли з ім’ям святим «людина».
Вона писалась під снарядний рев,
Коли й окопи щулились віл страху.
Коли і хто ті гільзи всі збере,
Відомо тільки Богу, мо’, й Аллаху.
Вона тими писалась, хто без рук,
Все ж вірші диктувало його серце,
Аби всі осягнули розмір мук
І біль у закривавленому берці.
Вогнем і кровію написані вони
Про те, як гинули в бою герої справжні.
Хтось це назве щоденником війни,
Де все було: геройство і продажність.
Вони писались, щоб відчув і ти,
Як у вогні ми здобували волю,
Що той, хто землю боронив, святий.
Тобі тепер вершити її долю!
3.02.2024.
------------------------------
* – інструментальний твір вид музичної фантазії на народні теми.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006707
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.02.2024
Коли горять і небо, і земля
Коли у сни заявиться війна
І сонце потемніє від напруги,
То оправдань не матиме вона,
Адже вбиває батька, неньку, друга..
Коли горять і небо, і земля,
Від болю стогнуть люди і руїни,
Коли з землею ворог все зрівняв,
Церкви і давні храми в Україні,
Тому й Господь став сивий від ридань,
Бо вражі руки у крові по лікті.
Цьому нема й не буде виправдань
Ані тепер, ані через століття!
29.01.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006698
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.02.2024
Не ідеальний світ сьогодні
Не ідеальний зовсім світ сьогодні,
Та іншого не маємо, на жаль.
Які ж орли пливуть у рай Господній!
Чи можна на це пекло не зважать,
Яким «нагородила» нас росія?
Синів і дочок вбила тисячі.
На всій планеті зло і смерті сіє.
Кричать щоночі до біди сичі!
У людських душах зерна полинові,
У траурі і села, і міста.
Ракети й дрони б’ють по нас ізнову…
Країна – у могилах і хрестах!
Та навіть це народ наш не спиняє,
Бо «рускій мір» є вироком для нас.
Тож ЗСУ повільно, все ж звільняють
Херсон і Мелітополь, і Донбас!
27.01.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006604
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.02.2024
Згине зла зерно
Московія давно згубила розум,
Тому й відкрила свій злодійський фронт:
Ракети шле нам і свої погрози.
Приготувала навіть ешафот.
Гадала, легко Київ завоює,
Манкуртів з наших виліпить дітей,
Уміло документи підмахлює,
Чи нісенитницю якусь іще сплете.
Але Господь таки існує в світі,
Він теж не любить підлості й брехні,
Тож зробить все, щоб зніс народ «еліту»
І крапочку поставив у війні.
Не бачити ніколи перемоги
Імперії, що звикла сіять зло.
Нема й не буде шляху їй прямого.
У світі всьому згине зла зерно!
24.01.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006532
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.02.2024
Всіх вітаю з Міжнародним Днем Рідної мови.
У кожного народу є своя мова. Кожен народ має право нею думати і розмовляти. Нам найдорожча і найрідніша наша мова – українська.
Поезія – словесна вишиванка
Поезія – словесна вишиванка,
Де почуття у казку заплелись:
Любов там слов’янина і слов’янки
І загадкова неба синьовись.
Там чайки крик і вітру дикі танці,
І ковили ледь чутний передзвін,
Він особливий ввечері і вранці,
Бо вплетений у зорі й роси він.
Хмаринки в теплих сонячних долонях
Лебідками продовжують свій рух,
Снопи думок моїх у їх полоні,
Впились красою степових перук.
А місяченько з зорями фліртує,
Вподобавши одну поміж усіх.
Вона ж йому радіє і позує,
Забувши і про подруг, і про гріх.
Поезія така лоскоче груди,
Неначе молоде іще вино,
Тому і легко впитися ним людям,
Бо в казці степу скупане воно.
15.01.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006421
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.02.2024
Україна буде!
Любов і горе почергово йдуть –
Так є, було і буде в цьому світі.
Сьогодні ми боронимо редут,
Щоби пишались нами наші діти.
Пшеницею там славляться поля
І жайвір сонце піснею стрічає,
Воно ж долає впевнено свій шлях
Над українським неповторним раєм.
Тож хай воно всім світить – не згоря,
Допоки світ ромашками біліє,
Допоки кличе в майбуття зоря.
Моя любов у серці не зотліє.
Синітимуть волошки у полях
І хвилюватимуть дитячі груди.
Там синьо-жовтий маятиме стяг.
І Україна в світі завжди буде!
18.01.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006418
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.02.2024
До США
Укотре підвели
ви нас, «гаранти» наші.
Чуже вам не болить?
Чи й вас купила раша?
Але ж війна – не гра.
Ждемо боєприпасів.
Ви ж кинули вмирать…
Чи в світі це вас красить?
Назвалися колись,
що вільні, демократи.
Виходить продались
І нас вручили кату.
Тож віри вам нема,
як і москві проклятій.
Горить все, хоч зима.
Чи вирок це Пилата?*
Як можна вірить знов
Варшаві, Вашингтону!
Наїлися розмов.
Колись таки відстогнем.
Отямимось від ран.
Жива ж іще надія.
Корея і Іран,
Китай на нас не діють.
Ще України стяг
замайорить у світі,
І не один рейхстаг
впаде під ноги дітям.
Підкоримо цей світ
не війнами – красою.
Тарасів Заповіт
на всі віки засвоїм.
16.02.2024.
-----------------
* – Понтій Пилат, римський префект Юдеї, відомий з Біблії як людина, яка наказала розп'яти Ісуса Христа.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006249
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.02.2024
Як могли?
(До поляків, що перекрили кордон, блокуючи машини з українським збіжжям)
Як могли?
(До поляків, що перекрили кордон, блокуючи машини з українським збіжжям)
Іще одна сторіночка війни.
На цей раз Польща нам улаштувала.
Ми ж винними знов стали без вини,
Аби іще біднішими ставали…
Так, друзі пізнаються у біді –
У цім нас переконують століття –
То ким, скажіть, назвати вас тоді,
Коли ми бачимо таке жахіття?
Зима. Кордон. Лютневий сірий день…
А на асфальті – золото – пшениця…
Чи схожі такі «друзі» на людей?
Таке у сні нам не могло присниться.
Невже забули, що таке війна?
Збирали те зерно на міннім полі?
Перед очима це вам не зрина?
Адже рятуємо і вашу волю!
Якщо ви хлібороби, як могли
Топтати те, що всім життя рятує?
Чим кращі ви, ніж путінські орли?
Чи знаєте, що те зерно вартує?
То хто ж ви після цих злодійських дій
І ким би ви були без України?
Сьогодні європейці, ви «круті»,
А завтра буде й ваше поле в мінах…
Ніхто не відмінив ще бумеранг,
А він, повірте, ще існує в світі:
Без нас на мінах будете вмирать!
Чи смерті допоможуть зрозуміти?!
15.02.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006140
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2024
Коли душа, поранена війною,
Сльозою пише зболені рядки,
Керується любов’ю неземною,
Яку несли ще прадіди віки,
Такі рядки торкають струни серця
І проникають у гарячу кров,
Котра з людиною в важкому герці
І робить все, щоб ворога збороть.
Такі слова не тільки міць гартують,
А й надихають донечку, синка,
Які країну від орди рятують,
І їх уже ніхто не заляка.
Ще битва не одна на них чекає,
І виросте немало ще хрестів.
Такий народ нікуди не зникає,
Хоч долі у героїв не прості.
11.02.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006073
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.02.2024
Авдіївка… Була… Тепер – руїни…
«Творіння братовбивчої» війни.
Сьогодні ледве дише Україна,
І дихання готова зупинить.
«Авдіївка» – у скронях кров пульсує…
«Авдіївка» – в етері і думках…
Дві армії туди москва пресує…
Питання мимоволі виника
До світу, котрий ще спостерігає:
«Невже безсилий ти проти москви?
Чому ж ти час дорогоцінний гаєш?
Чи в серці твоїм рана не кровить?
Чи здатен будеш сам собі пробачить
Оте, що відбуається у нас?
А мо’, осліп, не здатен того бачить?
Але всього не вилікує час!
Коли не хочеш стрітися з ордою,
Відчути її кігті на собі,
Допоможи нам справитись з бідою:
Здобути Перемогу в боротьбі!"
16.02.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006067
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.02.2024
Вільна буде Україна
Дзвеніло літо в лузі на покосах,
Той дзвін летів на стомлених вітрах,
Поки розбився об вербиці коси.
Його уламки очерет зібрав.
Забрівши в річку ледь не по коліна,
Мив ноги він і хвилечки спиняв.
Це все моя красуня Україна,
Це все моя згорьована земля.
Думки роями, змучені війною:
Чому світ зло учасно не спинив?
Наділена красою неземною
Не заслужила ця земля війни.
Чому? За що народ її страждає?
Вважаєш, світе, не твоя вина?
Але ж усюди усьому межа є,
Й тебе до тями приведе війна.
Вже й друге літо в ірій відлетіло,
Накрила вдруге землю і зима.
До весноньки вже сонце покотилось,
Лиш Перемоги все іще нема.
Та віриться, що злу не панувати!
Це літо збудить переможний дзвін.
І буде вільна Україна-мати!
Дай, Бог, ніколи їй не знати війн!
4.02.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005980
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.02.2024
Хіба не ними снили?
Я часто думаю, що рухає людьми,
Котрі спішать до нас на допомогу
І закривають власними грудьми,
Аби прийшла скоріше Перемога?
Це серця поклик, а чи інше щось,
Чого не здатен мозок мій збагнути?
А може, саме в них ми навчимось
Буть дружними, тоді нас не нагнути?
І все ж людей цих щось таки зове?
Адже вони, мов божі ангелочки,
Яким не все одно, як світ живе,
Болить, що гинуть наші сини й дочки.
Та хто би як цей крок не пояснив,
Схиляю голову я низько перед ними –
Вони, мов промінь сонечка ясний!
Хіба не ними в час війни ми снили?
4.02.024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005896
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.02.2024
Внуки козаків
Ми стоїмо, хоч змучені і кволі, –
Рятуємо Європу і себе,
Бо душі наші потребують волі,
Хоч маємо загрозу із небес:
Ракети без жалю нас б’ють щоночі,
В печалі чорній ранки наші й дні.
Вони єство людське безмовне точать,
Тому й живем в реальності сумній.
Але ніколи дух наш не зламати –
Дістався нам він з далечі віків –
Уміємо удари ці тримати,
Адже ми внуки славних козаків.
13.01.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005880
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.02.2024
Війна – це виклик
Кому потрібна нинішня війна,
Що розп’яла матусям їхні душі?
Народу тягарем лягла вона.
Чи ж засудила зраду і байдужість?
Чи розбудила тих, кому все ‘дно,
Якою мовою їх дітям розмовляти,
Сховавши совість глибоко на дно,
Що зможуть передать такі малятам,
Чи українську казочку до сну,
Чи колискову, що в Русі звучала,
А чи легенду сиву про Десну,
Чи історичну пісну надзвичайну?
А дітям нашим є що донести
І про козацькі звичаї й походи,
Про поруйновані через Дніпро мости,
Що знову відбудовані народом?
І хоч війна – це горе для людей,
Це й виклик все життя перецінити,
Присутність людяності, торжества ідей,
Готовність рідну землю боронити.
18.01.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005793
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2024
Хіба для воєн земля?
Іще ‘дин день з історії війни,
Нав’язаної нам сусідом східним,
А це убиті люди без вини,
Прощання й зустрічі із кимось рідним.
Іще один за сонцем день побіг,
Залишивши сліди болючі в серці,
Втопивши очі мамині в журбі,
Бійцям надію викресавши в герці.
Іще ‘дин день кривавої війни,
Прошитий кулями, ракетами прибитий.
Росія вже не робить таїни,
Що геноцид планує ще зробити.
Рясніє у інеті полоса
Зі зведенням, позначеним генштабом,
І радістю наповниться сльоза,
Коли горить вогнем ворожий табір.
І думка думку знову обганя,
Чому такий жорстокий світ навколо?
Хіба для воєн створена земля?
Чи то вона зійшла зі свого кола?
Іще ‘дин день здобутків і утрат,
Де сльози радості й журби переплелися.
І хоч росія діє, як пірат,
Але не оживе торішнє листя.
3.02.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005724
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.02.2024
Ти сказав мені: люблю
Коли освідчивсь ти мені: люблю…
Залоскотало душу це зізнання…
– Я ж, мабуть, в його полум’ї згорю?
– Гори, палай! Я й є твоє кохання!
Очима ти сказав мені: люблю,
Тому слова були вже непотрібні.
Коханням і стежину простелю,
Її тобі осяє місяць срібний.
Душі своєї двері відчиню,
Впущу тебе, як бажаного гостя.
Коханням ненадпитим задзвеню,
Най залуна воно у високості.
Нехай кохання ллється через край,
Від цього оп’яніємо до млості,
За це, прошу, о Боже, не карай,
Не руш того поміж серцями мосту,
Яким ти наші душі поєднав,
Адже для мене він єдиний в світі,
З яким у щасті я не бачу дна,
З яким мені і затишно, і світло.
Коли ж кохання трунком уп’ємось,
То зорі стерегтимуть нас до ранку,
Аби, чого чекали, те збулось,
І щастя не поменшало у збанку.
5.02.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005717
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.02.2024
Ураган війни
Несила зараз вірити у казку,
Коли навколо ураган війни.
Красуні юні одяглись у каски
І гинуть… Гинуть люди без вини.
Коли чекають матері й пороги
Дітей і нікого про них спитать.
Всі видивили очі на дорогу,
Марія-діва молиться свята.
Давно утік і спокій в невідомість,
Бо ж ворог вивернув своє нутро.
Єдиний, хто забув про сон і втому,
Старий, як світ, ревучий наш Дніпро.
Це з нього наш народ черпає віру
І, попри негаразди всі, стоїть,
Хоч їх і назбиралось до безміри,
Він переможе і здивує світ!
30.01.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005630
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.02.2024
Мені не все одно
Мені не все одно, як жити й де,
Яким богам молитися без фальші,
Чим завтрашній для світу день гряде
І чи сконає, врешті, дика раша.
Мені не все одно, яке життя
Чекає на дітей моїх і внуків,
Чи здатні вони будуть до звитяг,
Чи питимуть, як прадіди їх, муки.
Мені не все одно…
6.01.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005613
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.02.2024
І ти не той, і я уже не та,
Бо літо наше покотилось в осінь.
Екватор перетнули вже літа,
Легеньким інеєм упали в коси.
І хоч життя біжить, як і вода,
Що на шляху нічого не минає,
Зустрілась на шляху нашім біда:
Війна й кохання нині роз’їдає.
Кажуть, душа в людини молода.
У цім переконатися я хочу,
Як образ твій сьогодні вигляда,
Заглянути в твої глибокі очі.
Але ж ніяк цього вже не зробить –
Війна між нами й… сотні кілометрів,
Дітей пакує у пакет-гроби,
Хто втрапити устиг у пащу смерті.
Вже осінь нашу замітає сніг…
Війна ж усе живе косою косить.
Кохання ледве стало на поріг,
Та вітер долі в даль його відносить.
26.01.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005550
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.02.2024
Йдучи, збиваю ноги без жалю,
Долаю всі життєві перехрестя,
І що мене чекає, не боюсь,
Хоча життя влаштовує ще тести.
У когось воно, ніби океан,
Де води півпрозорі і глибокі,
Де може підхопити ураган,
Й поселиться тоді в душі неспокій.
Буває, що життя, немов ріка,
Несе тебе в човні за течією,
А поряд плине доля, не гірка,
Котра рятує волею своєю.
Своя дорога в кожного із нас,
Її долає кожен, як уміє.
Супутниками ж доля є і час,
Ніхто звернути з неї не посміє.
Життя ж прожити хочеться нам так,
Аби не шкодувать за пережитим,
Згадавши шлях складний свій до звитяг,
Де полини рясніли поміж житом.
3.01.2023.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005475
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.02.2024
Не дай же, Боже!
Війна з москвою йде, здається, вічно.
Чи ж не тому, що в горі довший час,
Коли у нас за це десятиріччя
Зі смертю кожен другий зустрічавсь.
Хтось – «на нулі», а хтось – у власній хаті,
Хтось випадково жертвою упав,
Не встигнувши іще і покохати,
А той картоплю трактором копав…
Щодень в усіх куточках України
Звучить безсмертне «Господи, прости!»
Стають перед Героєм на коліна
Ті, хто прийшли у вічність провести.
Їх – тисячі уже в небеснім війську,
Ще більше тих, що топчуть їхній слід.
Така вже доля наша, українська,
Що стільки літ в нас цілиться сусід.
Думки ці кулями не раз прошили серце:
Невже усе, крізь що пройшли, дарма?
Невже нас мало полягло у герці!
Не дай же, Боже, вільний дух зламать!
11.01.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005379
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.02.2024
Вона і він… І час, важкий, жорстокий.
За спиною в обох – була війна…
Він Київ брав. Ледь вижив за ці роки.
І виглядала підлітком вона.
Закрив не одному він другу очі,
Коли у госпіталь потрапив польовий.
Важкими були дні його і ночі,
Бо серця біль не раз його ловив.
Рейхстаг упав. І воїн повернувся.
Зозуля підганяла: двадцять шість.
В село сусіднє з другом він мотнувся.
А там – вона – спасіння для душі.
Високий лоб, великі карі очі
Перемогли ту черствість, що була.
А мо’, то мить була ота пророча:
Дружиною до нього прибула.
Здавалось, не розтопить душ ніщо їм –
Бо забагато рубчиків на них
Після війни тривалої, страшної,
Але були й щасливими вони.
Біля тепла не грілися чужого –
Коханням їхнім грілася й сім’я:
Подарував синочка Бог малого,
А доня старша – нянечка своя.
Кохання, кажуть, біль усім лікує.
І щастя їхнє в дітях відбулось.
Хоч заздрощі були, й ті, хто пліткує,
Але кохання берегло тепло.
Вони давно у іншому вже світі,
Хоч прилітають іноді у снах.
Вже й діти їхні встигли посивіти,
Подарувала й правнуків весна,
Котрі тепер своє смакують щастя.
Їм у житті теж стрілася війна…
А зі старих світлин, хоча й нечасто
Ті ж очі, що колись мала вона…
4.02.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005311
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.02.2024
Тавро війни
Збігають дні потоком невеселим,
І кожен з них з живим тавром війни.
У душах поселились полини,
Адже руйнуються міста і села.
Іде повільне знищення народу.
І боляче, що кат – вчорашній «брат»:
Це московит, казах, калмик, бурят…
О, скільки ж полягло вже патріотів!
Але ж стоїть! Стоїть ще Україна,
Війні не видно все іще кінця.
І хоч життя єдине у бійця,
Віддасть його за край свій солов’їний.
Та як би не старалась дика раша,
Все ж наш народ їй не перемогти,
Бо Україну живить дух святий
І він освятить Перемогу нашу!
19.01.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005304
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.02.2024
Осінній сон я бачила. Пророчий.
Немов снують навколо поторочі.*
Зітхання чути, викресане болем,
А ми по полю ідемо з тобою.
Назустріч мавкою бреде недоля.
Чекай, чекай, але ж це наше поле.
Для жита готували ми цю землю.
Вже зачекалися добірні зерна.
А тіні ті все ближче підступають,
То б’ються, то під ноги нам лягають.
Нарешті сонце тих потвор прогнало.
Земля зраділа. Вся запарувала.
І сонцю посміхнулося роздолля…
Ми ж засіваєм житом поле й долю.
15.01.2024
------------------------------------
* – те саме, що й привид..
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005230
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.02.2024
#Конкурс_квартет
#очима_ти_сказав_мені_люблю
Номінація: поезія
Автори:
Ганна Верес Демиденко
Елена Позднякова
Марія Шевченко
Орися Вахняк
Очима ти сказав мені: ЛЮБЛЮ,
І погляд їх я серцем зрозуміла.
Своє кохання в душу переллю
І стати вдвох щасливими зумієм.
Очима ти сказав мені: ЛЮБЛЮ,
І відповідь моя не забарилась:
За щастя наше, любий, помолюсь,
Аби навіки душі поріднились.
Очима ти сказав мені: ЛЮБЛЮ
Не тільки очі, й думи шепотіли.
У вальс закутаю їх всі в одну,
Кружлятиму від щастя водевілі.
Очима ти казав мені: МОЯ
ВІД КІНЧИКА ВОЛОССЯ Й ДО ЗАП'ЯСТЯ
Очима спопелив мене до дна,
В очах твоїх я прочитала: ЩАСТЯ.
Очима ти сказав мені: ЛЮБЛЮ!
Я ТАК ДАВНО УЖЕ ТЕБЕ КОХАЮ.
ЗГАДАЙ ТУ ЗУСРІЧ В ТИХОМУ ГАЮ...
- Я НЕ ЗАБУЛА, ВСЕ Я ПАМ'ЯТАЮ!
Очима ти сказав мені: ЛЮБЛЮ!
Шепочуть губи: Я ТЕБЕ КОХАЮ!
З тобою я неначе у раю,
І ти зі мною у раю - я знаю!»
Така ЛЮБОВ буває раз в житті ,
Таку ЇЇ ніколи не забути.
Коли крім НЬОГО,всі - усі не ті,
Коли до ранку важко так заснути.
Єством своїм в тобі я розчинюсь,
І замилуюсь мужнім твоїм тілом.
До серця, любий, ніжно пригорнусь,
Ну, і яке кому до цього діло!?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005135
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2024
Дзвеніла тиша… Зорі не сміялись…
Земля давно вже кликала весну…
Подекуди дими ще підіймались.
А він… лежав. А мо’, таки заснув?!
Спинився місяць, мов хотів розгледіть
Лице його. Солдат лежав же ниць…
Не просто воїн – український легінь.
Таких немало на шляхах війни.
А той лежав у сповиточку долі,
Що кликала бійця у Божий рай…
Ним керувала справжня сила волі…
Останні сили чоловік зібрав…
Не кваплячись, усе ж устав на ноги.
При нім – друзяка вірний – автомат…
Забувши про усі перестороги,
Іти став. Аж почув… російський мат.
І бачив місяць, як упали тіні –
Усіх поклав контужений вояк:
«Що тут забули, м@скалі-кретини?» –
Промовив, заікаючись, вояк…
І знову тиша змовкла над солдатом,
Що впав на землю, теплу від вогню…
Заснув… І бачив хату свою й матір:
«Тримайся, рідна, я орду спиню!..»
Земля іще не вичахла… Ще тепла.
Вогнем її карає дика рать…
Та руки українців ще не терпнуть –
Тримають зброю, доки згине гадь.
27.01 2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005057
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.02.2024
Літа зустрілись рано з сивиною
І встигли русі коси посріблить.
Думки мої отруєні війною,
Бо в мене ж – син і внуки два – орли…
Ох, нелегка ця ноша є для мене,
Адже земля палає у вогні.
Там, де гаї, ліси були зелені,
Пташиний спів акордами дзвенів,
Тепер дзвенять там не щити черлені,
Як то колись бувало на війні,
Що обізвалась пам’яттю до мене.
Тож страшно й боляче тепер мені.
.
Там крики, стогін, кров тече рікою,
Благають небо вирви і корчі…
Що ж кате-московите ти накоїв?
Свобода й воля знаємо почім!..
Та відцуратись від мети? – Ніколи!
Живе дух волі в душах і серцях,
У снах у наших, в сонечку ранковім,
В молитвах до Небесного Отця!
26.01.2024
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004959
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.02.2024
Війна триває в нас уже віки,
Отож народ несе свої страждання.
Давалися вони йому взнаки,
Тому і народились запитання:
– Хто відповість за материнський біль,
За втрачені життя й каліцтва наші?
Не той народ, що жити звик в ганьбі?
– Московія це, а точніше – раша.
– Хто відповість за села і міста,
Чий вік сягнув далеко за століття?
Традиції свої мали, свята?
Хіба не ти дозволив це їй, світе?
Хто відповість за долі тих людей,
Котрі із-за війни не народились?
Куди тоді ми з Вами, люди, йдем
І як до цього всі ми докотились?
Хто відповість за рани на землі,
Що годувала мало не пів світу?
Вона ж – у мінах, вирви не малі.
Хіба таку залишить мали дітям?
Хто відповість за спалені поля,
За крик пташини над вогнем, тривожний,
За матір і згвалтоване маля?
Хіба таке коли забути можна?
Хто відповість на сотні запитань,
Котрі хвилюють мій народ до болю?
Коли з планети зникне оркостан?
Запитання це адресую Богу.
18.01.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004854
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.02.2024
Умились дощем рано-рано кленочки,
Немов готувалися стріти синочків…
Везуть у село двох героїв. Тихенько,
Аби попрощалася з ними їх… ненька.
Везуть обережно, аби не струснути.
Вона вже дві ночі не може заснути…
Сини під Лиманом загинули, бідні,
За край свій, аби залишився свобідним.
Дощ миє машину, викупує фари.
Ніхто із синочків не мав іще пари.
Для них Україна – дружина і мати.
Стояли, щоб ворога наступ зламати.
Залишили слід по собі в селі гідний.
Тепер зустрічали їх вулиці рідні.
Народ – на колінах, з печаллю в зіницях,
І горя по вінця у душах-криницях.
А дощ не стихає… Чи прорване небо?..
Ридають каштани… Заплакані верби…
О Боже, дітей приюти у господі,
Вони рятували народу свободу.
Течуть по машині сльозини небесні,
Мов будять синочків, аби ті воскресли,
Зайшли до матусі у рідну хатину.
(Та все пам’ятає про кожну дитину).
Щоб низько вклонились порогу, іконам…
Але не судилося це вже нікому…
Стоїть півжива мати біля порогу,
Не труни чекала вона – Перемогу…
Лице, ніби крейда. У чорній хустині…
Вуста шепотіли: «Було дві дитини…
Забрали обох дикуни-московити».
Життя закінчилось її соковите.
З молитвою в церкві вона і удома,
Лиш цим розбавлялась матусина втома.
Канал-телеграми навчилась читати.
На що тільки здатна бува рідна мати!
Стоїть, мов з хреста вона щойно ізнята,
А перед очима – синочки-близнята:
Однакові ростом, усім були схожі.
Вона милувалась і всі перехожі.
Синочкам назустріч ступнути хотіла
І… впала… Стріпнулося мамине тіло…
В очах дві сльозинки тепер не вміщались…
Вони з білим світом навіки прощались…
Закрилися очі… Життя у них згасло…
Ловив слух синочків улюблене гасло*.
Воно ще воює усюди з ордою,
Звучить по всім світу, не знає кордонів…
Ніхто не побачить на небі їх стрічі.
До них приєднаються предки із Січі.
Запишуться у особливе там військо,
Бо душі у кожного з них УКРАЇНСЬКІ!
22.01.2024.
--------------------
* – «Слава Україні!»
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004752
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.02.2024
Там, де сивий Дніпро береги повінчав,
Зустрічав жовте сонце ранкове,
То моя все земля від Дінця до Збруча,
А над нею – сатин барвінковий.
Коли ж прийде весна, дивом-квітом рясна,
На вербові усядеться плечі,
То гаїв сивина горизонт спелена,
Збудить клини у небі лелечі.
Де красуня Десна тихі води несла
І несе й дотепер в шир Дніпрову,
Там казкова краса поселилась в лісах,
Там народ особливої крові.
Де кошлаті вітри ковилу зберегли,
Де дзвеніла козацька підкова,
Синьоокі волошки в житах зацвіли.
То мій край у тумані бузковім.
6.01.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004661
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.02.2024
Ідуть з життя поети, музиканти…
Ідуть дорослі люди і малі.
Слабкі ідуть і сильні, мов атланти.
Тривожать небо сльози і жалі.
Ідуть під плач гіркий родини, друзів
І під сирен проникливе виття,
Коли село чи місто у напрузі,
Коли й не нажилися до пуття.
Ідуть, аби з небес молити Бога
Спинити ненависну цю орду,
Наповнити добром світ і любов’ю,
Аби усе було в нім до ладу.
Ідуть прості й відомі фабриканти,
Йдуть люди різні: молоді, старі.
Багатих не рятують діаманти,
Коли намітить Божий перст згори.
Ідуть туди, де вічно будуть жити,
На землю їм не світить вороття,
Не чутимуть, як шепче в полі жито,
Не бігтимуть із дітьми в укриття
Ідуть туди, дотримуючись черги.
Нема там свата, брата, ще когось.
Ідуть безбожники і хрещені, і вчені,
Лінивці й ті, хто за народ боровсь
У цій війні, підступній і жорстокій,
Хоч назву має дивну – СВО*.
І хочеться кричати вже: «Допоки?
Чи будем колись жити без тривог?!»
10.01.2024.
------------------
* – спеціальна військова операція.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004580
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2024
Коли уже й поет із автоматом
Іде у бій, щоб волю зберегти
Від тих, хто землю засіває матом
І в будні дні, і навіть в день святий,
Не випадково це – ціну зна волі.
За ним – його земля й його рідня,
А у душі – по вінця того болю,
Який на землю принесла русня.
Коли уже й поет із автоматом
Устав проти московської орди,
То це тому, що з роду він сарматів*,
У світ прийшов, щоб волю відродить.
8.01.2024.
* - іраномовні кочові племена, які проживали із 2 ст. до н. е. по 4 ст. в степах від Зх. Казахстану до Подунав'я.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004481
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.01.2024
Свій кожен день стрічаю я, як свято,
І небу дякую за те, що ще живу,
Що маю рід не однієї статі,
Тож бачу місію його нову.
Землі й народу я дарую слово,
Гірке десь, як полин, а десь, як мед,
Запрошую і музу знову й знову,
Аби висот позичити в комет.
Поета слово – дивний птах крилатий,
Тож сам Господь звелів йому літать.
За нього має бути гідна плата,
І місія його в житті свята.
Яку ж велику силу має слово,
Теплом душі зігріте у свята,
Вникаю в суть його, вдягну в обнову
І розумію, як кого вітать.
А коли в слові й мудрості є зерна,
Із досвідом людей кількох століть,
В нім сила ожива земна й підземна,
Котра тримає на собі цей світ.
25.01.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004382
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.01.2024
Україна рятує світ
Від орди, що його руйнує.
Скільки в неї сьогодні бід!
Все ж часу вона не марнує.
Ворог зовнішній дошкуля,
Загнилася і середИна.
Скільки зла знала ця земля!
Корчувала його й гординю.
Знала біль від великих зрад,
Вміло зрощених сепарнею,
Що далека була від правд.
Йшла то галькою, то стернею.
Вона стала, немов магніт,
Всіх єднає навколо себе,
Щоб не здався росії світ,
У любові щоб мав потребу!
26.01.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004305
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.01.2024
Я бачу світ. А він не кольоровий –
У чорно-білих весь тенетах зла,
Сльозою вмитий пополам із кров’ю:
Війна на пів планети розповзлась…
Я бачу світ не через окуляри.
Бачу його таким, яким він є:
Диктують свою волю в нім доляри,
Убивцям жадний зброю продає.
Я бачу світ, покраяний геть болем,
В обіймах зла невесело душі.
В нім дефіцит давно добра й любові.
І долю вершать не свої – чужі.
Я бачу світ, де ситі і голодні
Десь поряд, десь на віддалі живуть,
Де з полум’я війни, як і сьогодні,
У Божий рай героями пливуть.
Я бачу світ. Він зовсім не рожевий,
І стежку має кожен в нім свою –
На всіх не вистачає споришевих –
Я також перед вибором стою.
– Чому так є, – у вічності питаю, –
Адже світ білий білим має буть!
Чому так довго зло його хитає?
І хто благословив цю боротьбу?
Все ж попливуть над нами сині весни,
Дитячий сміх усюди залуна.
Сміятиметься сонце… Не воскреснуть
Лиш ті, кого забрала ця війна…
Я бачу світ, залитий щедро сонцем,
З полями у обіймах росяних,
З калиною під маминим віконцем,
Де вже немає смутку і війни!
22.01.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004204
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.01.2024
Відповідь-подяка всім друзям, що привітали мене із Днем народження 25.01.2024.
Сердечно дякую вам, любі мої друзі,
За те тепло, що вклали ви в слова,
Що всі ми в поетичному союзі,
Де кожне серденько по-своєму співа!
Іще одна за мною висота,
Іще на крок поближчало і небо.
Було усе: і будні, і свята,
В любові і труді була потреба.
Жила, як всі, як мій народ віки,
Захоплення пила й розчарування.
Пишалась: прадіди – із Січі козаки.
Пізнала смак жіночого кохання.
Були журливі і веселі дні,
Купалася у радощах і горі.
Тепер моя країна у війні –
Кривавих ран і сліз навколо море.
А я живу! На зло, як кажуть, злу!
І не зійду з цієї вже дороги.
Я вірю, що зустріну ту весну,
Що принесе в долонях ПЕРЕМОГУ!
25.01.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004099
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.01.2024
Я вишию словами Перемогу,
Хоча й солідні маю вже літа,
Покличу музу й час на допомогу,
Поклавши власну долю на вівтар.
Словами біль свій вилити я мушу,
Який уже в собі не умістить.
Важким камінням давить він на душу,
Адже могили всюди і хрести.
Нічні сирени виють без упину,
Принишк надовго і дитячий сміх…
Мов паралізувало Україну…
Чи це спокута за якийсь наш гріх?
Та чи можливо це гріхом назвати,
Коли жить вільно хоче мій народ,
А поряд люди, геть неадекватні,
Яких лякає й слово «патріот»?
Важкий і довгий шлях до Перемоги,
Та мусимо його таки здолать.
На це існує в світі воля Бога,
Не слід про це нікому забувать!
Щоб зазвучало слово «ПЕРЕМОГА»,
Позичу в сонця світла і тепла,
Аби ми жить щасливо мали змогу,
Щоб ця війна останньою була.
В неволі, світе, жити нас не змушуй,
Бо воля нам дорожча за життя,
Тож тіло покладем своє і душу,
Нове собі збудуєм майбуття!
16.01.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003960
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.01.2024
Серед змучених дійсністю дум
Найчастіше одну обираю:
Як спинити московську орду–
І за що вона нас так карає?
Звідки зло накопили «брати»,
Ще й себе величають «слов’яни».
Утопили нас в морі біди –
«Подарунок» від «братика Вані».
І спиняється думка на тім,
Що те зло в них копилось роками,
Бо в нас руки у всіх «золоті»
І за волю б’ємося віками».
Не пізнать тим рабам висоти,
Не розправити й плечі ніколи.
Боже милий, за осуд прости,
Та від вад їхніх маєм оскому.
9.01.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003865
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.01.2024
Такого болю ще земля не знала
І гіркоту таку не пив народ –
Недоля Україну спеленала,
Тож гинуть діти й воїн-патріот.
Вогонь і стогін рвуться в синє небо,
Яке не проглядається крізь дим,
Безрукими стоять дуби і верби,
Безхатьками вже тисячі родин.
І все це завдяки сусідці-раші:
Горять будівлі, люди і земля.
Та нас не поневолить силі вражій!
Надія у вогні тім не згоря!
9.01.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003842
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.01.2024
Із сивини розгублених століть
Пробилася історія правдива.
Почув про тебе, Україно, світ,
Адже жива! Жива усім на диво!
Усе здолала, що Господь послав,
Хоч падала не раз і підіймалась.
Ділили Ярослав* тебе й Мстислав**,
В передчутті біди вони єднались.
До світла ти усе життя ішла,
Утверджуючись на землі багатій.
Із вірою в добро завжди жила,
Хоча не раз ішли ще брат на брата.
Тебе любовно називали Русь,
А іноді – перлиною Європи.
З походів не один син не вернувсь.
Сьогодні свою землю кров’ю кропиш.
Ти знала смак поразок вікових
І перемог солодких мала вміру,
Крик чула той розпачливий вдови,
Якої муж упав за землю й віру.
Ти знову у нерівному бою
З росією, котра клялась в любові.
Свободу, вірю, збережеш свою,
Не раз пишатись буде світ тобою!
12.01.202
--------------------
* – Яросла́в Володи́мирович — київський князь із династії Рюриковичів. Великий князь київський. Князь ростовський і новгородський. Другий син київського князя Володимира Святославича від полоцької князівни Рогніди. 988 року, за наказом батька, став намісником у Ростові. Був одружений з Інгігердою, шведською принцесою.
** – Мстисла́в Володи́мирович — князь тмутороканський і чернігівський. Представник династії Рюриковичів. Син київського князя Володимира Великого і полоцької князівни Рогнеди. Брат Ярослава Мудрого. Прізвисько — Хоро́брий.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003792
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.01.2024
Є та любов, яка живе в людині,
Допоки та зустріне свій фінал.
Любов ця до землі і до дитини
Сильнішає, коли іде війна.
Є та любов, якою дишуть люди
І моляться у чорний лиха день.
Вона в людині людяність розбудить
І цим фортецю проти зла зведе.
Є та любов, з якою не вмирають,
А вічно в пам’яті лишаються людській,
Прямують душі тих людей до раю,
Хоча туди ворота завузькі.
Є та любов, з якою жить непросто,
Без неї теж людина – сирота.
Така любов, немов останній постріл,
І разом з тим, воістину свята.
Є й та любов, котра живе в людині
До тих людей, котрі дали життя,
Причетні і до створення родини,
І ти суб’єктом теж стаєш буття.
12.01.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003709
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.01.2024
Коли в тобі живе народний біль
І серце тужить, мучиться і рветься,
Коли у світ прийшов ти не з рабів,
То поклянися Україні-неньці,
Що будеш з нею в радості й біді,
У сніп її вкладеш і власну долю,
Повторищ славу козаків-дідів,
Бо ж не буває дармової волі.
13.01.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003613
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.01.2024
Стоїть Україна. Ціною важкою
Даються їй ніч і день.
Залита земля кров’яною рікою –
Росія війною йде…
Лягають герої за землю, за волю,
Аби «руzzкий мир» спинить.
Горить Україна, ламаються долі.
Столиця горить, димить.
Будівлі лягають, десь дірами зяють
Прасвідки важких століть…
Звучать голоси воїв з Божого раю:
«Країна усе ж стоїть!»
5.01.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003532
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.01.2024
1. Я той, для кого наша Україна –
Це найдорожчий клаптик на Землі.
Тут пращурів моїх святі могили,
Що виглядають з марева століть.
2. Я той, для кого – мати Україна,
А матір зрадити не може син,
Стоятиму за неї до загину,
Бо це земля і слави, і краси.
3. Я той, для кого слово «Україна» –
Звучить, немов мелодій перегук,
Вона з гіркою долею калини,
Народжена із прадідівських мук.
4. Я той, кому належить Україна,
Тож рани її теж мені болять…
Вона – в піснях далеких Чураївни,
Й сьогоднішньої слави це земля!
2.08.2023.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003452
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.01.2024
Сніг опускався ватою,
Холодною, кошлатою,
І килимом біленьким ліг до ніг.
Висіла ніч над хатою,
Що зорі й тишу сватала.
Був свідком цьому таїнству поріг…
18.12.2023.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003422
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.01.2024
Україно моя, не було і нема
Краю, більш благодатного в світі.
Це до тебе любов мене поїть-трима
Й до народу, що став монолітом.
Україно моя, з незапам’ятних літ
Ти цей світ чарувала собою,
Не дозволила свій зупинити політ
І не стала для раші рабою.
Україно моя, загубила ти страх
В історичних боях і походах,
Тож набатом звучить на мільйонних устах:
Воля буде здобута народом.
Україно моя, дивовижні твої
І свята, й чорні дні сьогодення.
Це за волю твою ведуть діти бої,
Під зорею свободи рожденні.
Україно моя, нене сива, свята,
Ти для мене була й є єдина,
Що розп’ята навік на героїв хрестах,
Де і мій буде теж, і родини.
25.12.2023.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003340
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.01.2024
Висмикую з душі слова-багнети,
Щоб ними землю рідну врятувать,
Вони – мої снаряди і ракети.
Ніхто ще не навчився їх збивать.
У них – велика правда про росію.
Непросто цю пізнати глибину,
Чому вона навколо біди сіє
І не одну затіяла війну.
Вона впилась жорстокістю Івана*,
Дуріла і від дикості Петра**,
Такою ж поступово теж ставала,
Тяглась не раз до пагорбів Дніпра.
Немало довела там до загину:
Старе – мале – різниці їй нема,
Та незборимий дух у України –
Ніхто його й ніколи не злама.
Такий народ – ні знищить, ні зугнути,
Хоч діялось це декілька століть.***
Імперії ніколи не збагнути,
Що мій народ міцний, як моноліт!
14.01.2024.
• – Іван IV (1533-1584), за свою жорстоку, свавільну вдачу цар Іван згодом дістав прізвисько Грозний, котрий убив свого сина Івана.
** – цар Петро Перший наказав примусово депортувати понад 100 тисяч українців з правого берега Дніпра взимку 1711–1712 років, заслав десятки тисяч українських козаків і селян на північ — будувати санкт-петербург та облаштовувати інші землі. Вони всі загинули від непосильної праці, хвороб і голоду… Змушував українських науковців, духовенство й діячів культури переселятися до московії та зрікатися власного народу, заборонив книгодрукування українською мовою та наказав вилучити українські тексти з церковних книг, 1721 року перейменував московію на росію, вкравши давню назву України, а наступного року поклав край козацькій автономії, створивши малоросійську колегію.
*** – Розорення Києва (12 березня 1169 року) — захоплення і розграбування Києва коаліцією з 11 князів, зібраною Володимиро-Суздальським князем Андрієм Боголюбським та очоленою його сином Мстиславом Андрійовичем в ході династичного конфлікту за владу на Русі між Волинськими та Суздальськими Мономаховичами.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003324
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.01.2024
Плаче доля України,
Гірко-гірко плаче,
Всюди ями та руїни,
Ллється кров юнача.
І дитяча також ллється,
Міста, села гинуть.
Раші гріх цей не минеться.
Втраплять у могилу
Москва, Пітер і Самара,
І Тамбов з Сибіром.
День і ніч народ кошмарять
Ці азійські звірі.
Та ні армія, ні путін
Рашу не врятують.
Зняла Україна пута –
Воленьку вартує.
Дух козацький має, вільний,
Він же невразливий.
Наша славна Україна
Заживе щасливо!
4.01.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003264
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.01.2024
Тепло душі - це те, що не вмирає...
Є люди, що наділені теплом,
Яке від холоду рятує часто й інших.
Спитаєте, що поштовхом було?
Відповідаю: доброти в них більше.
В таких людей тепло живе в душі,
Долати здатне й довгі кілометри,
І не важливо, хто: свої – чужі.
Стосується воно живих і мертвих,
Адже тепло їх все ще гріє нас
Крізь сивий вік, життя перипетії,
Крізь не зупинений ніким, ніколи час.
Мені здається, люди ці святії…
4.01.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003180
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.01.2024
Плине-лине ріка у задимлену даль,
Береги виціловує в тиша.
Плюскотить, мов зітха, її сонна вода,
На собі літній вечір колише.
Той же в чорнім рядні заколисує вись,
Пеленає зірки дрімотою.
Легінь-місяць усоте йому підкоривсь,
Повінчавшись із роллю святою.
Спить під ними земля, потонувши у сни,
Що нагадують про пережите,
Як вона, молода, повна сил, щовесни
Засівала поля свої житом,
Як долини вдягала у роси рясні,
Загортаючи в марево сиве,
Й дарувала всім дні, сонцеокі, ясні,
Аби всі почувались щасливо!
4.01.2023.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003081
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.01.2024
Допоки струна в моїм серці бринить
І муза слова диктує,
Допоки в мені Україна болить,
За неї молюсь, святую.
Відколи цю землю ногами топчу,
Впиваюся трунком м’яти,
До днів до останніх її не зречусь.
Люблю її так, як матір.
«Розп’ята була ти не раз на хресті,
Кайданки несла колючі,
Прожиті тобою часи непрості,
Коли пила біль болючий…
Лежиш ти сьогодні в руїнах, в огні –
Москва тебе розпинає.
Клекоче знов помстою кров у мені.
До світу мій глас лунає. –
Невже ти безсилий, глухий чи німий,
Що нас убивать дозволив?
Москва після нас тебе буде громить,
Твою теж розчавить волю».
Допоки стежину життєву топчу,
Землі буду пити чари.
Ніколи народних я ран не прощу
Задуреним яничарам*.
4.01.2024.
• - професійний військовий корпус у Османській імперії, піхота, набрана з невільників
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002991
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.01.2024
Крізь марево гучних століть
Ти йшла і ноги розбивала.
Лилася кров, котився піт,
Все ж рятувалась від навали.
За землю й мову ти на прю-
Супроти ворога вставала,
Згубить боялася зорю,
Котра надію подавала.
Долала межі ти століть,
Смілива й горда, мов орлиця,
Народжувала козаків –
З великим серцем українців.
Ішла назустріч тій меті,
Що кликала тебе до волі,
Молилась Матінці святій,
Аби позбутися сваволі.
Тепер стоїш супроти зла,
Що розповзлось на пів планети,
Себе у жертву принесла,
Але не згублені багнети.
Піднімеш ворога на них,
Аби, нарешті, поквитатись,
Щоби не знав ніхто війни,
Довіриш мир синам-атлантам!
17.12.2023.
. © Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002918
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.01.2024
День запалав несміло в високості.
Краєчок неба в світлих півтонах…
То землю привітав промінчик тостом,
І у душі озвалася струна:
«Що принесе сьогодніщня нам днина?
Чи є щось гірше в світі, ніж війна?
Життя ж безцінне кожної людини.
А діточок малих у чім вина?»
Запитання і справді риторичні:
Чи ж може рашу кара обминуть?
Чи то уже так склалось історично,
Що де вона, чекай завжди війну?
5.12.2023.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002898
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.01.2024
Рік дві тисячі двадцять четвертий
Вже повів у історію нас.
Ми ще боремось мужньо і вперто
І не тільки тепер за Донбас.
За людські ми воюємо душі,
Що уражені вірусом зла.
Його сила аж надто потужна –
На московськім болоті зросла.
Там брехня поганяє брехнею,
Біле чорним назвуть – не моргнуть,
Чи несуть вже таку ахінею*
Про імперії псевдомогуть,
Що дивуєшся, звідки і що це,
І як світ зреагує на це?
Всі притомні, звичайно, у шоці,
Але це й є росії лице!
2.01.2024.
--------------------
• – нісенітниця, дурниця.
¬¬¬¬¬¬¬¬¬
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002746
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.01.2024
«Хто й навіщо послав нам війну?
Чом Господь не закрив їй дороги?» –
Вкотре біль по душі різонув,
Обминувши всі перестороги.
В ніч осінню і довгу, й беззоряну
Рій думок плине навісний,
Серце болем німим переоране:
«Ти хотів, світе, теж війни?!
Може, досить уже нерішучості,
Щоби зло проти нас спинить?
Чи боїшся своєї участі?
Не відчув ти іще вини,
Коли вбивства людей поряд вершаться,
Коли гине мирний народ,
Хтось у друзі до рашки ще тешеться?
Так, це камінь до них в город.
Але ж світ не для зла Богом створений?
Прийде, прийде розплати час.
Наш народ, мов титан, нескорений,
Хоч нелегко його плечам.
9.01.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002731
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.01.2024
Лягає осінь тихим раєм
На плечі і в душі моїй.
Думки, немов пташина зграя,
Диктують правила свої.
Вони про все, що є навколо:
І про красу, і про війну,
І як Земля долає коло,
Сховавши руху таїну.
І виколисуються мрії
Про те, що завтра нам гряде,
Як вижити наш люд зуміє,
Про Перемоги світлий день.
Про це не мріє лиш лінивий,
В кім ген байдужості живе,
Такий не буде і щасливим,
Хто має мислення криве.
Давно і осінь вже за рогом,
Поріг присипала зима.
Всіх: від малого до старого
В напрузі непростій трима.
Думки… Думки… Їх не спинити,
Допоки мозок мій живий,
І не перервуть їхні ниті
Ні довга ніч, ні день новий.
25.12.2023.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002688
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.01.2024
Поету-воїну Максиму Кривцову, який загинув 7.01.2024.
Поетична родина України осиротіла ще на одного талановитого митця, молодого поета-воїна Максима Кривцова. Його смерть не залишилася непоміченою як у нас в Україні, так і в Європі, зокрема, відомий французький поет Marc Georges з перших днів повномасштабного вторгнення росії в Україну слідкує і пише вірші про події на нашій землі, а також перекладає українські вірші на французьку мову. Ним уже перекладено кілька моїх віршів, цікавився він і поезією Максима Кривцова і зробив переклад його вірша зі збірки «Вірші з бійниці». Цей його пост перекладений українською. Він змусив мене написати про Кривцова ще один вірш. Подаю нижче.
День 684 ,
День 318 року ІІ
"Де Поезія, там Надія"
Щодня, поки зброя не здасться,
Буде опубліковано вірш.
****
Він був поетом. Не солдат.
Він помер у віці 33 років.
Він пішов як людина. Як воїн
Його кіт, його вірний фронтовий товариш,
Він пішов за ним у рай.
Поет залишає нам свої вірші.
Ми втратили назавжди
Його ненаписані рядки,
Його непрожиті хвилини,
Його невідомі емоції.
Марк Джордж
“Натхненний словами Lesya Litvinova - Леся Литвинова, мати Поета”
Спроба вірша
Він дійсно був поетом. Не солдат.
Він помер, йому було 33.
Він пішов як чоловік як воїн.
Його кіт, його вірний супутник з фронту,
Назустріч небесам, слідом за Ним.
Поет залишив нам свої вірші.
Ми програли назавжди
Його неписані лінії,
Його непрожиті хвилини,
Його емоції невідомі.
Марк Джордж
"Натхненно словами Лесі Литвінової - Сеся Літвінова, мати
Спроби вірша
***
…
Коли він засинає
Повільно розтягує ноги
Він мріє про літо
Мрія про цегляний будинок
Мрія курчат
Хто бігає у дворі
Мрія дитини
Насолоджуюсь пирогом.
Мій шолом випадково вислизає з моїх рук
Падаю в багнюку
Кіт прокидається
Складіть очі
Придивіться довкола нього
І їхній
Се рендорт.
Максим Кривцов - Максим Кривцов
Витяг з "Хочу розповісти тобі історію"
Про великого кота
Червоний... " - 4 січня 2023 року 18:37
Переклад Марка Жоржа
Вірш, написаний за 3 дні до того, як Максим Кривцов загинув на фронті
Максим Кривцов - Ваксиму Кривцов . Ову (1990-2024): український поет, громадський діяч. Народився в Рівному (північно-західна Україна). Закінчив Київський національний університет технологій та дизайну, де навчався дизайну взуття та шкіряних виробів. Працював на Рівненській нетканій фабриці. Брав участь у Революції Гідності (майдан на Заході) (листопад 2013 року - лютий 2014 року).
З 2014 року пішов до армії добровольцем. У 2020 році працює на чолі з Реабілітаційного центру для військовослужбовців, які повертаються з Донбаського фронту. У 2022 році він повертається на фронт.
Він пише вірші ще з підлітка. Редагується кілька книг. Його остання збірка поезії "Вірші зійни Еді – Вірші про вину"; Наш Формат Editions – Our Format – Kyiv, 2023 визнана однією з найкращих збірок Поезії 2023.
У 2014 році він написав цей вірш
Одного разу
Весна 2014 року
Я заснув
Не прокидаючись кілька років
Мої сни були сніжні та холодні,
Як долоні покійного біля Ізюму.
Можливо, я все ще не прокинувся.
Все ще спить у цьому тунелі
Як глибокий марафон
Із мрії.
Ілюстрації:
Максим Кривцов - Максиму Кривтов, зі своїм котом
Couverture du recueil de Poésie « Вірші з бійниці – Poèmes de la faille » ; Editions Наш Формат – Notre Format – Kyiv, 2023
#ukraine #Україна
#poème #поезії
#MaximKryvtsov #МаксимуКривцову
#LesyaLitvinova #ЛесяЛітвінова
#НашФормат
А це ще один мій вірш про Максима Кривцова
За тобою, Максе, вся Вкраїна плаче,
І пів світу плаче, воїне Кривцов.
Хтось тебе ні разу у житті не бачив,
А ти став відомим, як і Віктор Цой*.
Ти – поет від Бога, кажуть побратими,
В цім переконання маємо і ми.
Крокував стежками, друже, ти крутими,
В пам'яті лишився щирим, не німим.
Вірші ручаями із небес лилися,
Рими шліфували вибухи війни.
Рижий кіт**, відчувши доброту, тулився,
Теж сльозу останню із очей зронив.
Важко Україні утрачать Героя,
А ще важче неньці усвідомить мить,
Що війна їй долю встигла перекроїть,
Серце материнське плаче і щемить.
За тобою, Максе, плаче навіть… муза,
І дружок твій вірний – з віршами блокнот,
На снігу автограф – кров'ю в лісосмузі
Й друзі, котрі знали, скільки мав чеснот.
Вічна пам'ять тобі, Герою!
8.01.2024.
*– . Радянський рок-музикант, автор пісень, художник і актор.
**– його улюблеий кіт, що був із ним на фронті.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002655
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.01.2024
Я з тих людей, що падати не вміють,
Коли впадуть, на серденьку – синці.
Скоріш від того, що навколо «змії»,
Не потече й сльозинка по щоці.
Чому так є, запитую у себе,
В характері незримий поворот?
А може, то диктує Боже небо,
Яким повинен бути патріот.
У час війни щоб люд ставав щедрішим,
Адже пливем усі в однім човні.
Боюся у житті чомусь найбільше,
Щоб не було між друзями чинів.
Їм рани не болять чиїсь і горе.
Влаштована, напевне, так душа:
Нестрашно їм залишитись ізгоєм –
Надбавши статки, утекти спішать.
Всіх совісних наївними вважають,
Себе ж, бач, величають. Диваки!?
Гріхи свої самі собі прощають.
Святі Отці їм служать і дяки.
Чи думають, що житимуть віки?
Для мене такі люди – злі круки.
18.12.2023.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002607
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.01.2024
(Пам’яті поета-воїна Максима Кривцова, що загинув у російско-українській війні 7.01.2024.).
Він любив Україну,
Вірші їй дарував
Про калину в долині,
Де снаряд завивав.
Він любив Україну,
Усім серцем любив,
Де шрамами – руїни,
Котрі ворог робив.
Він любив Україну,
По-синівськи любив.
Серце рвалось-тремтіло
Від печалі-журби.
Він любив Україну,
Так як люблять матусь,
Трель в гаях солов’їну.
Обіцяв: «Повернусь…»
Але не повернувся…
Зачекався поріг…
Не зустріла матуся
Із вогненних доріг…
Кров’ю вмилася рима…
Обірвався рядок…
Затуманились димом
Хороводи думок…
Він любив Україну,
Бо її був дитям,
Щоб жила вона вільно,
На вівтар склав… життя…
Він любив Україну,
Її землю, людей.
Був поетом і сином…
В ніч зорею зійдЕ!
8.01.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002575
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.01.2024
Із далечі тривожних літ,
Переступаючи століття,
Ішла крізь темряву у світ,
Дими минала лихоліття.
Ішла навстріч вітрам віки,
Котрі ходу твою спиняли,
Шаблі пізнала й канчуки,
Синами щлях свій вистеляла.
Під скрегіт гроз, гучних громів
Йшла, не звертаючи з дороги.
У серці вражий меч стримів,
А ти кувала перемогу.
На історичному путі
Ти славу гідно здобувала.
Гетьмани ті були й не ті,
А ти міцнішою ставала.
Пила і зради гіркоту,
Що діяла, немов отрута.
Вогонь надії не потух,
Хоч не одні ти мала Крути.
Героям ставила хрести,
Могили іноді й… губила,
Молила: «Господи, прости,
Не хочу долі я рабині!»
І Він відмовить не посмів –
Благословив шляхи до волі.
Стяг Перемоги заяснів!
Розквітне житом її поле!
16.12.2023.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002531
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.01.2024
Здоров’я й мир – це те найголовніше,
Що ми пізнаємо у час війни,
Так як для неньки діти найрідніші,
І нічиєї в цім нема вини.
Сьогодні йде війна за існування
І України, і її людей,
Отож стоїть великий знак питання:
Чи все для Перемоги ми знайдЕм?
Чи вистояти на «нулі» зумієм?
Чи покладем й останнього бійця,
Аби збулася віковічна мрія?
Чи не вп’ємося болем до кінця?
Здоров’я й мир – це те, що нам потрібне,
Як і повітря, як свята вода,
Як хліб і сіль, як поведінка гідна,
Як сонце, що з-за хмари прогляда.
Як день і ніч, без котрих світ пощезне,
І як любов, не випита до дна,
Як істина свята, що часом щемна,
Та в час біди нас в націю єдна.
Здоров’я й мир – це те, що найцінніше,
Як для усього – еліксир життя.
Із ними всюди душам найтепліше –
Вони обов’язкові для буття.
1.01.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002452
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.01.2024
Ми вас «братами» називали –
Ви ж насміхалися із нас.
По-братськи ми жили із вами,
А ви забрали Крим, Донбас.
Ми вас, як рідних, обіймали.
У чім, скажіть, наша вина?
Вам території замало?
Чому ж між нами йде війна?
За що в нас гинуть ваші діти?
Для чого Крим вам і Донбас?
Аби біді нашій радіти?
Хтось відпов собі із вас?
Із телеящика вам ллється
Під правду ряджена брехня.
Над вами ваш царьок сміється,
Дурачать кожного щодня.
За що війна іде між нами,
Хтось відповість, хоча б собі?
Жорстокіші ви за цунамі,
Згубили совісті рубіж.
Як ви поясните онукам,
За що ви з нами в боротьбі,
По лікті в крові ваші руки!
Чи простите ви це собі?!
15.12.2023.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002373
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.01.2024
Україна палає,
Україна горить,
Світ і долю благає
Цю війну зупинить.
Хоч існує угода,
Підпис має й русні,
Довелося народу
В бій іти повесні.
Попри погляд лукавий
З московитських боліт,
Хай не дуже ласкавий
У пригоді став світ.
Ще стоїть Україна,
Мов титан, мов скала,
Не зігнула коліна,
Болем-кров’ю впилась.
Ще стоїть Україна,
Попри все, ще стоїть.
Плачуть люди й руїни –
Всі – в полоні страхіть.
У війні Україна
І не дні – вже рокИ.
Всюди – справа і зліва –
Не держави – вовки.
Все ж стоїть Україна,
Геть забувши про сни…
Лине плач удовиний
Від Дністра до Десни.
Так, стоїть Україна
Довгі ночі і дні,
Ноги в неї зболіли,
Не один – у труні,
Та стоїть Україна,
В ній народ – козаки,
Витре сльози калині.
Їй стояти – віки!!!
2.01.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002299
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.01.2024
Я бачу світ таким, яким він є:
Десь – милосердний, іноді – жорстокий.
Когось в житті хвилює лиш своє,
Такий цінує тільки власний спокій.
А є і ті, яким не все одно,
Де жити, як і те, із ким дружити.
Їх не лякає ні мулисте дно,
Ні висота. Мета їх – просто жити!
Таким я в пояс низько поклонюсь,
Адже на них тримається планета.
Це за таких я Господу молюсь,
Аби наклав на війни строге вето.
22.12.2023.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002245
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.01.2024
(Мій перший вірш у 2024 році)
Моя душа – це дивний камертон,
Де всі події відгуком лунають.
Їм не обов’язковим є кордон –
Важливо, коли люди правду знають.
Нехай ворожа галаслива рать
Ще сіє чергову брехню по світу,
Господь її устигне покарать
І, в першу чергу, не народ – «еліту».
Душа моя навчилась відчувать,
І хто є хто, й від кого що чекати,
Звучить це, сподіваюсь, у словах,
Що є оцінкою і головного ката,
Й того, хто шле нам тисячі ракет,
І хто за гроші сів на голку зради.
Розкриється також і цей секрет,
Бо неможливо розстріляти правду.
1.01.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002155
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.01.2024
Світе, чуєш, як стогне
Україна від ран?
То з московського трону
Шле нам смерті тиран!
Розкажи, мені , світе,
Чи ж тобі не болить,
Коли гинуть в нас діти?
Україна ж горить!..
М.с.алі нас вбивають,
Шлють смертельні шторми,
Всюди ріки криваві…
Чи від нас ти втомивсь?
Розкажи мені, світе,
Як ти можеш отак
Жить спокійно – не тліти,
Коли сотні атак
На людей безоружних?
У вогні – дитсадки!
Кат цей не осоружний
Тобі, світе, поки?
Розкажи мені, світе,
Чом не хочеш спинить?
Чи червива еліта?
Чи народ завинив?
Та не згине надія
Під московським вогнем.
Прийде час – порадієш,
Коли правду збагнеш,
Як плекалася воля
У Великій війні.
Ми й твою зміним долю.
Раша ж згине в вогні!
30.12.2023.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002144
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.01.2024
Любі друзі мої, і близькі, і далекі! Вам вітання моє, мов душі дивний клекіт!
Ми жили, як сім’я, одне одному милі! Всім здоров’я й добра, світлих днів, щастя й миру!
Пробіг удаль і двадцять третій рік.
Хтось подорослішав, а хтось – лиш народився.
А той, солідного вже віку чоловік,
Зустрівся із ордою наодинці…
Рік двадцять третій – другий рік війни,
Підступної, жорстокої, брудної,
Та наш народ московських *** спинив,
Їх тисячі на землю впали гноєм.
Зберігши у собі козацький дух,
Народ зробив можливе й неможливе:
Косив , немов косою, він орду.
Знав: місія його архіважлива.
Аби була не рабською душа,
Він край покласти мав цьому свавіллю.
І розумів, що це останній шанс,
Щоб в Україні дихалося вільно.
Під рік Новий бажаю всім-усім
Не збитися із вірної дороги!
Ї хоч сьогодні матері в сльозі,
Та скоро ми здобудем ПЕРЕМОГУ!
31.12.2023.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002070
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.12.2023
Історія – не казка про життя,
Це ті круті дороги, й повороти,
Де кожен – часу і землі дитя,
Де буревії – в спину і супроти.
Це не фантазії бурхливої політ –
У ній сучасників тривожне одкровення,
Подія кожна – історичний плід,
Де виливається назовні сокровенне.
Історія не матиме кінця,
Доки життя існує на планеті.
Фальшивість їй також не до лиця,
Тож пишуть її вчені і поети.
3.12.2023.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001971
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.12.2023
Спливає час невидимим потоком
Не в невідомість – у ріку Буття,
Де з ніжністю змагається жорстокість,
Що забуває і про каяття.
Таке воно… земне життя людини
І світ, що егоїзмом захворів,
Тому і рвуться вузлики родинні.
Знайти для цього важко лікарів.
3.11.2023.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001901
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.12.2023
Збігає час, мов річечки вода.
Біжить собі вона і дні, і ночі.
Про те, що буде завтра, не питай.
Хіба що зорі знають це пророчі.
Вони ж все бачать, чують і… мовчать,
Адже закони всесвіту шанують,
І кожна з них, немов жива свіча,
Хоч німо, але річечку віншує.
Немало загадок таїть у собі світ,
Та найцікавіша із них – твоя планета,
І не важливо, скільки тобі літ
І ким ти є: ученим, чи поетом.
А час біжить у океан буття,
Й нема того, хто міг би зупинити.
У нім є все: і радощі звитяг,
І гіркота, сльозою туги вмита.
23.09.2023.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001748
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.12.2023
Коли тобі підвладна зброя – слово
І просить цього зболена душа,
Запам’ятай: воно – життя основа –
Ним добрий слід у душах залишай.
У нім живе та чародійна сила,
Котра чіпляє серденька струну,
Аби життя добром заколосилось,
Зневіри може знищити стіну.
І саме в слові криється та сила,
Що здатна за собою повести,
І покоління не одне зростила,
Будуючи між душами мости.
Слова – складова формули любови,
Коли в душі вирує почуття,
Тоді благословенне воно Богом,
Адже дарує інший сенс життя.
За слово правди кидали за грати,
Аби воно в людині не жило.
Ним брата спонукали йти на брата –
Воно війни ставало джерелом.
Зі словом правди межувала й зрада,
Тож замикали іноді уста,
Та це їй не ставало на заваді,
Адже вона була і є свята!
Хто силу слова знає достеменно,
Той нерозумних уникає дій,
Нагадуючи людству вже у-енне:
Слова – початок і фінал подій.
15.12.2023.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001681
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.12.2023