| Сторінки (39/3803): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
Почерк
У кожного – свій почерк, особливий,
Так як і доля, – в кожного – своя.
В одних – щаслива, в інших – не щаслива,
Тоді страждає з ними і сім’я.
Є почерки, де буковки – зернята,
Рівненькі, мов солдатики в строю.
Немало доведеться бід пізнати
Отим, хто їх господарем стають.
По почерку й характер пізнається.
Він – в темпераменті і у ході.
А може, мені так лише здається,
Що це – на вістрі часу і подій!
25.05.2024
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016734
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.07.2024
Проснись, Європо!
Проснись, Європо! Швидше просинайсь,
Якщо не хочеш знищеною бути.
За право на життя іде війна,
Тож після нас на тебе піде путін.
Твої кордони знищить супостат,
Бо ж має непомірні апетити.
Лежатимеш і ти тоді в хрестах,
Якщо тебе не встигнемо збудити.
Ставай, Європо, з нами в один стрій,
Прийшла для цього рокова година:
Списи готуймо ті, що найгостріш.
Захистимо звання ВІЛЬНА ЛЮДИНА.
30.06.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016658
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.07.2024
Перемога буде
День новий святкує новосілля,
Після ночі, як і повсякчас.
Рани присолив нам щедро сіллю,
Десь надію кинув теж для нас.
Так уже цей світ улаштували:
В черзі строгій пробігають дні,
Лиш війна без вихідних триває,
І хоч ми, здається, не одні,
Але ж мало маєм допомоги.
Кожен день втрачаємо людей.
Тяжко нам, та буде Перемога,
І росія, все-таки, впаде!
Мріється, що день отой настане,
Й світ почує: «Скінчилась війна!
Це була війна уже остання –
Ворога доведена вина».
Засміються гори і долини,
Сонце порадіє теж за нас.
Залунає пісня про калину
Там, де Крим сьогодні і Донбас.
15.06.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016648
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.07.2024
Ніщо так не цінується у людях, як людяність. А коли її відчуваєш від лікаря-стоматолога та ще й у час війни, то якість ця цінується ще більше. Після зустрічі з ним мимоволі народилися рядочки:
О, ні! Цей світ таки не безнадійний,
Коли такі є люди серед нас:
Серйозні й совісні, умільці свого діла,
Такі потрібні всюди повсякчас.
Саме такими творяться держави,
Вони є рушіями і життя,
Бо душі мають чисті, не іржаві,
Що не хворіють злом чи забуттям.
Вони не просто загадка для світу,
Що став корисливим і вже давно,
У їх очах весна квітує й літо,
І це в житті реальнім – не в кіно.
Таких людей в нас на Землі не рясно,
Та світ стоїть на їх таки плечах.
Даруй же, Боже, долі їм прекрасні,
Хай щастя сонцем світиться в очах.
27.06.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016589
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.07.2024
Україна
(Слова для пісні)
1.Там, де линуть пісні
Предковічні, журливі,
Де радіють весні
І ключам журавлиним,
То моя все земля,
То моя Україна.
2.Де високі жита
Вітру казку шепочуть.
Там пшениця свята,
Заворожує очі,
То моя все земля,
То моя Україна.
3.Там, де зорі ясні
П'ють красу загадкову,
Заворожують сни
Діточкам колискові,
То моя все земля,
То моя Україна.
4.Там, де піснею птах
Заколисує верби,
А волошки в житах
Тягнуть руки до неба,
То моя все земля,
То моя Україна.
7.01.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016526
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.06.2024
Дрімало літо
Дрімало літо в польових ромашках,
Вітри дзвеніли житнім колоском,
Як піднялась над жовтим полем пташка
І пісня полилася над ліском.
У ній про все: як стигле поле дише,
Як ранок стежку топче в довгий день,
Як пташці крила синя вись колише,
Як павучок колисочку пряде.
Усе в природі нашій так, як треба:
І дні, і ночі – все-усе, як слід.
Тільки б війни не знали люди й небо,
І муки обминали білий світ.
28.01,2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016454
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2024
Добро і зло – два полюси буття
Добро і зло – два полюси буття,
Поміж якими ти жиєш-блукаєш,
Де від біди немає укриття
І ти до зла, на жаль, таки звикаєш.
Чи ж можна вберегти себе від… зла,
Коли його навколо так багато,
Коли спокуса є його пізнать,
Навчившись другу заздрити, брехати,
Коли ти усвідомлюєш свій гріх
І, все одно, продовжуєш грішити:
Уваги вимагаєш від усіх,
А сам для інших не навчився жити.
Коли людське згубилося в словах,
А дії з ними – повна антитеза*,
Добром навчися душі засівать,
Аби не мати до життя претензій.
І зло тоді відступиться ураз,
І посвітліє все навколо тебе,
Побільшає запас приємних фраз,
Не забувай лиш дякувати небу!
12.06.2024.
• – гостре протиставлення образів або суджень.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016383
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.06.2024
Чекай, матусю, я спішу
(Вчора повернули з росії наших 90 полонених. Перший дзвінок одного з них до матері).
Я повернувся, мамочко, із… пекла…
Не знав, що воно є і на Землі.
Це не лише бої важкі, запеклі,
Що спланували н@люди в кремлі,
Це той полон, куди тоді потрапив
Поранений, але іще живий.
Я знаю, мамо, хто такі ка@апи
Не з розповідей, навіть не з новин.
Я знаю, мамо, біль душі і тіла
І це забути вже не зможу я…
Крик побратимів, що лунав з катівні…
Господь не міг таке благословлять.
Це завдяки твоїм святим молитвам
Я вижив там і, врешті, повернувсь,
Готовий все, що бачив, спопелити.
Все витримав, повір, я не зігнувсь!
О, скільки я про нашу стрічу мріяв!
Утратити надію я не міг.
Вона мене і тішила, і гріла,
Як стану я на батьківський поріг,
Як пригорну тебе, люба, до серця,
Грудьми усі-всі сльози осушу,
Загляну у очей твої озерця…
Чекай, матусю, я уже спішу!
26.06.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016259
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.06.2024
Сподівайся
Коли літа стають тобі не в радість,
Хоча вони, як і раніш, спішать,
Коли тебе і найрідніші зрадять,
Розраду в іншім хай шука душа.
Безвиходу нема, тож сподівайся,
Цінуй і мить, і сказані слова,
Улюбленому ділу віддавайся,
За власне «Я» учися воювать.
Знай: у житті всьому своя є черга,
Як після гроз веселки бавлять край.
Чекають і на тебе ті ковчеги,
Що вивезуть тебе із пекла в рай!
11.06.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016197
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.06.2024
Кохання на віддалі
Моя країна все ще у війні,
Тож ми живем на різних континентах.
Гортає час і ночі наші, й дні…
Ми ж бачимося завдяки інету.
Тривожні ночі, а ще більше – дні.
І тут, і там – сліди криваві раші.
Такі, як ми, у світі не одні,
Летять до Бога щирі «отченаші».
Москва на спис пів світу підняла…
Щодня й щоночі в нас терор ракетний.
Її вже кожна мати прокляла,
Хоча клясти, всі кажуть, не коректно.
Засуджуєм і ти, і я війну,
Бо ж ризикуєм дітьми і собою.
Навколо стільки сліз і полину,
Адже не всі живі виходять з бою.
І ця весна у повені краси,
А це є привід для замилування…
Звучить одвічне: «Господи, спаси»,
А ми п’ємо на віддалі кохання.
І хоч воно у нас одне на двох,
Для себе все ж шукаєм оправдання.
А мо’, пожартував із нами Бог,
Наливши в душі ніжності й кохання?
Отож п’ємо його із різних чаш,
Адже живем на різних континентах.
Моя земля – у ранах і свічах,
Твоя – далекий тихий Сакраменто.
Шлях неблизький, аби його здолать.
Життя стає для нас експериментом:
Чи ж стане сили у мого крила
Дістатися від нас до Сакраменто?
А мо’, загубимось обоє у штормах?
Чи стрінемося десь над океаном,
Чи перевтілимося раптом у комах
І понесем до раю біль і рани,
Залишившись навіки уже вдвох,
З’єднавши назавжди свої крилята.
Зустріне нас едем і сивий Бог,
Й нові крилаті друзі – янголята.
26.05.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016142
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.06.2024
У кожного – своя стежка
У спалахах надій і безнадій
Летять літа крізь мур-випробування.
Вони – у повсякденному труді,
У снах тривожних, в самовихованні.
Життя – мірило пережитих літ,
Де все сплелося: і шовки, і терни,
Бо вже такий цей неспокійний світ,
Де в кожного своє каміння й перли.
І хочемо цього ми, а чи ні,
У кожного – своя життєва стежка,
Котра частіш веде нас по стерні,
А це не шовком вишита мережка.
8.06.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016097
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.06.2024
Я – українка (3)
«Я – українка» – гордістю палає
Моя любов’ю змучена душа.
І інших почуттів вона не знає,
Бо в грудях серце б’ється, мов пташа.
«Я – українка» – виплекано болем,
Який проріс в мені від праотців,
Що серцем ненавиділи сваволю.
Вона ж сльозою терпла на щоці.
«Я – українка» – це мій вічний статус.
Із ним зустріти хочу й свій фінал,
І не важливо, хто якої статі
У мирний час, чи як гримить війна.
«Я – українка» – світу заявляю,
Що це звання було і є святим.
Воно мене підносить-окриляє,
Будує поміж душами мости.
«Я – українка» – лине стоголосо,
По всій планеті ширяться слова.
У них і шепіт стиглого колосся,
І шум Дніпра, що хвилями співа:
«Я – українка!»
10.06.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016010
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2024
Життя – це старт і фініш
Життя людське лежить між полюсАми,
Де старт і фініш, й шлях у інший світ.
Народ за волю боротьба спасає,
Хоч падає у ній найкращий цвіт.
Війна накрила землю нашу болем,
Де сльози й кров злились в один потік,
Де міни й вирви сторожують поле,
І вороги століттями – все ті ж.
Хто відповість за вкрадене майбутнє
Не одного – кількох вже поколінь?
Війна – то для народу – незабутнє,
І волю боронить – одне з велінь
Всевишнього і пращурів, геть сивих,
Що в потойбіч дочасно попливли.
Ніхто в неволі ще не був щасливий,
Як без небес не житимуть орли.
25.05.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015953
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.06.2024
Досягла сама
Я всього досягла сама.
«Протеже» чи «блат» – не про мене.
Не було боргів і нема.
Гріш чужий обпікає жмені.
Я всього досягла сама,
І ніколи не пасла «задніх».
Хай хтось голову полама,
Звідки маю таку я здатність.
Я всього досягла сама,
Хоч зізнАюся: це не легко.
На крилі щось мене трима,
Хоч людина я – не лелека.
Я всього досягла сама
Хоч і злети були, й падіння.
Хтось мене, може, й не сприйма –
Слово ж правди моє – надійне.
Я всього досягла сама.
Хтось не вірить, той заздрить тихо…
Не минулося це дарма –
Бо ж навчилась долати лихо.
Заздрить важче, ніж працювать, –
Переконана вже у цьому.
Суть глибока у цих словах:
Труд лікує і душу, й втому.
24.05.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015889
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.06.2024
Іще ‘дин рік
Іще ‘дин рік прожитий у війні,
Прошитий болем, кулями, смертями,
Небаченою дикістю р@сні,
Невтішними частіш для нас вістями.
Це час геть непростих випробувань,
Яким піддавсь народ наш історично,
Не слід про це ніколи забувать,
Навчився він і мислити критично.
Це час не тільки хаосу і втрат,
Що розривають українське серце,
Бо катом став наш учорашній «брат»,
Тож тисячі обулися у берці,
Аби устать супроти м@скаля
І захистить себе і власну волю,
Про це благають небо і земля,
До цього кличе України доля.
20.06.2024
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015868
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.06.2024
Мо’, то кохання?
Ти вихором в життя моє влетів,
Зламав мої тверді переконання,
Що вибір роблять тільки раз в житті.
Тепер за тебе маю хвилювання.
Мо’, то кохання,
Котре дрімало стільки довгих літ,
Боялося пробитися назовні?
Який непередбачуваний світ,
Що нам приготував червоні зони!
А мо’, то зорі
Зійшлися ненароком в небесах,
І ми – уже не ми, а їхні тіні,
І хоч сивієм ти й моя коса,
І душі наші мають буть спокійні,
Бо ж не в катівні…
Але…
24.05.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015813
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.06.2024
Хочу жити у вільних землях
Подаруй мені, доле, крила,
Аби я небеса закрила
Від ворожих ракет крилатих.
Не бажаю я срібла-злата –
Жити хочу у вільних землях,
Де хмаринки пливуть в озерах,
У криницях вода прозора,
Про кохання шепочуть зорі,
Де стоять пшениці стіною
І родина міцна за мною.
В чужину я летіть не хочу –
Маю вдома закрити очі,
Де пісні свої – українські,
Одна мова для всіх – дідівська.
Подаруй мені, доле, сили,
Хоча скроні мої вже сиві,
Боронить буду край з синами,
Вірю, буде й Господь із нами!
18.06.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015775
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2024
Ми всі поранені війною
Ми всі поранені війною:
Хто – в серце, інший – в душу теж.
Земля сльозою кров’яною
Умила личенько святе.
Чи ж можна ворогу пробачить
Смертей дочасних тисячі?
Серця шматують навпіл «Кача»
І віск гарячий на свічі.
Залита болем Україна…
Сирітська доленька її…
Міста і села – у руїнах.
Пісні забули солов’ї.
Та світло темінь переможе –
Пташина пісня залуна.
На те є вища воля – Божа:
М@@ковська наволоч скона!
13.06.024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015685
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.06.2024
Якби…
Якби можливо було біль чужий примірять
І в повній мірі на собі відчути,
Не стали б люди схожими на звірів,
А це було би корисно і… круто.
Побільшало би доброти й любові в світі,
Затихли б війни назавжди усюди,
А милували б серце сонце й квіти!
Наскільки б довше проживали люди!
14.06.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015632
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.06.2024
Улігся час на скроні
Улігся час на скроні… сивиною,
Де колір неба і ранкових рос.
Душа людська стає тоді сумною,
Немов торкнувся подихом мороз.
Коли ж добром на неї слово ляже,
Вона відтане й розцвіте ураз,
Бо для душі тепло багато важить,
Воно лежить на вістрі ніжних фраз.
25.05.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015627
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.06.2024
Ненароком казка оживе
Літа мої у осінь подались,
А я усе ще в літечку блукаю:
Така ж наївна, як була колись.
І це мене і тіщить, і лякає.
Хоча зерно дорослості вже є,
Котре до дій серйозних спонукає,
Та чи не передчасно ми стаєм
Старими надто. Тож я закликаю:
Не піддавайтесь лету ваших літ –
Усядьтеся в мрійливу колисанку
І ви полинете у загадковий світ,
Аби напитись чарів з його збанку.
І казка ненароком оживе,
Озветься серце ніжним хвилюванням,
Воно таке тремтливе і нове,
Якому назва між людьми «кохання»!
23.05.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015496
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.06.2024
На побачення з юністю
На побачення з юністю
Кожен з нас поспіша
На найкращу ту вулицю,
Де співала душа,
Де дитям колисаночка
Образ твій береже,
І ти вже не Оксаночка,
А Василівна вже…
На побачення з юністю
Я у край свій спішу,
Аби щось не забулося,
Спомин теж запрошу,
Де були ми щасливими,
Де п’яніли від… книг,
Де гуляли під зливами
І не знали інтриг.
На побачення з юністю
Поспішаю я знов,
Де азИ пили мудрості,
Стріли першу любов.
Там нам зорі сміялися
Особливо згори,
І на них задивлялися
Молоді явори.
Сяйво місяця росами
Мандрувало навскіс,
А ми вже півдорослими
Клали перший покіс.
Та були вже крилатими,
Щоб рушати в політ
У простім і полатанім,
Та закохані в світ
Із музеями й вежами,
І з красою морів,
З синьо-білим мереживом,
З маяком, що горів.
Ми ж очима ласкавими
Обіймали громи.
Нам брехали-лукавили –
Сліпо вірили ми.
Хоч не все іще пройдено:
Гул гримить колісниць*,
Та така вже порода ми:
Силу п’єм з громовиць!
13.06.2024.
• – Гримить – це Ілля їде на вогняній колісниці, в яку запряжені два білі коні. Грім чути від коліс та копит. Ілля грізний та дуже строгий, швидко роз’їжджає по небу і переслідує чортів, які показуються йому й піднімають бурю. Якого чорта побачив Ілля, то зразу кидає в нього громом, розганяє. Ілля не пощадить ні людину, ні хату, ні тварину, ні церкву.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015428
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.06.2024
Я знаю світ
Я знаю світ, де в фокусі – добро
І сміх дітей, і птахів щебетання,
Де хвилі розганя старий Дніпро,
Застерігав колись він від братання.
Я знаю світ, де правда ледь жива,
Але і та чомусь не у пошані,
Де наш народ навчився виживать,
Харчуючись у голод споришами.
Я знаю світ із мудрістю віків,
Котра була наукою від Бога,
Де слава ще жива про козаків
І Україна не була убога.
Я знаю світ, закутаний в пітьму –
Саме таким було Середньовіччя.
Повернення не може буть тому,
Аби не опинитись на узбіччі.
Я знаю світ таким, який він є:
У спалахах то блискавиць, то воєн,
Де кожному болить лише своє,
Де є обов’язково сильні й кволі.
Та світ у нас єдиний цей, на жаль,
І жити в ньому маємо до скону,
Де кожному відведена межа,
Котру змінити не дано нікому.
Я знаю світ цей. Він – не ідеальний.
Таким він є і буде ще віки.
Можливо, трохи це звучить банально,
Але змінить його можуть… жінки,
Бо саме жінка – берегиня роду,
І множиться він завдяки все ж їй.
Чарує всіх душа її і врода,
Отож невдячним бути їй не смій!
11.06.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015384
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2024
Казка вечорова
Котився день у казку вечорову,
Прощалось сонце промінцем ясним.
Краєчок неба обагрив хтось кров’ю
І в русло вкинув тихої Десни.
Дрібненькі хвильки бавились красою –
Таке не часто стрінеш на воді.
То берег річки вигнувся косою
І течією вже заволодів.
Тримає вечір очерет за вуха,
Поки ще не розсипались зірки.
Зібрались верби соловейка слухать.
Несла удаль вода свої роки.
19.01.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015312
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.06.2024
Чужий чоловік
Гублюся часто я в думках про тебе,
Ні мозок не перечить їм, ні час.
Чи то душі жіночої потреба?
Чи небо обдаровує цим нас?
Давно у вирій юність відлетіла,
Але ж не відлетіли почуття…
Тривожить все це душу мою й тіло,
За це не вимагають каяття.
А каяття у чім? Хіба це грішно?
Хіба кохання лиш для молодих,
Коли життя в обох одне й невічне?
До різних, бач, належимо родин…
І знову думка зморшкою лягає,
Чи може на заваді стати вік?
Вона мене і вабить, і лякає:
Чому ж чужий він досі чоловік?
17.07.2023.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015304
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.06.2024
Віра
Я вірила у чари зорепадів,
У долю, що нам послана згори,
Шукала і шукаю досі правду,
Той дух, який ні вбить, ні підкорить.
Пізнала біль я зрадженого серця
І перемоги світле торжество.
Рідня моя теж мала свій «освенцім»,
Все ж вірила у вище божество.
Сьогодні ж зі своїм стою народом
Пред вибором: нам – бути, чи – не буть,
Яка зоря світитиме для роду,
Що візьме він собі за атрибут.
4.06.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015228
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.06.2024
Час не зупинити
А час біжить крізь вишколи епох,
Долаючи шляхи і перехрестя,
Крізь посивілий біль людських тривог,
Вирішуючи історичні тести.
І кожен зна: не зупинить його,
Бо час – це невмируще й нескінченне.
Його не знищать води чи вогонь,
Безсилі перед ним боги і вчені.
На все свій час – говорять мудреці
І добавляють, – час не зупинити.
Сліди свої лишає на лиці,
Їх ні відкласти, ні заборонити!
23.05.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015085
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.06.2024
(Раїсі і Рафаїлу Скаковським присвячую)
Пливуть літа по річечці життя,
Котра у невідомість поспішає.
Було усе: пуд лиха і звитяг.
Та слід у серці кожен день лишає.
Є серед них і особливий слід,
Коли Вона і Він з'єднали долі,
За руки взявшися, пішли вони у світ.
Господь подарував їм доню Олю.
Живуть у парі шість десятків літ –
Рука в руці – й добро навколо сіють.
Хоча і непростий сьогодні світ,
В них Свято – діамантове весілля!
Не обділив нічим Господь обох,
Отож вони – батьки, дідусь, бабуся.
Їх атрибути – ласка і любов,
І як людина кожен з них відбувся.
Тож нині у такий важливий день
Так хочеться добра їм побажати.
Хай доля в парі по життю веде,
Серця обох не втомляться кохати!
7.06.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015023
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.06.2024
В словах моїх…
Моє життя, мов норовистий вітер,
Де кожен рух – новий в майбутнє старт,
Де я дрібна піщиночка для світу,
Та німоти порушую стандарт.
В словах моїх – жага добра й свободи –
Цього нічим уже не замінить,
В них – сутність і моя, й мого народу,
Де місця не буває для війни.
І хоч вогнями багряніє небо,
І землю нашу заросила кров,
Народжується у душі потреба
Відстоювати у борні любов.
Душа ж моя любити так воліє,
Що неможливо міру ту збагнуть,
Коли ж серденько нею захмеліє,
То допоможе виграти війну!
22.05.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015019
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.06.2024
Чом цей стогін не будить?
Доконають Україну
Раша і гаранти.
Смерть танцює на руїнах,
Заплакала й правда.
Заплакала-заридала,
Сльозою умилась:
Зброю віддала задарма,
Тепер зажурилась.
Лежить, бідна, просто неба,
Богами забута,
Нічим битися, а треба,
Бо ж огидні пута.
Діти її кров’ю кроплять
Землицю святую,
США й стара Європа
Її не рятують.
Московитів ті гаранти
Лиш санкціонують.
Чи купили їх «куранти»,
Чи себе рятують?
Не болять їм рани наші
Ні взимку, ні літом.
– Бить не здумайте по раші,
Війни не будіте, –
Попередили.
– Скажіте,
Як же це назвати,
Коли гинуть наші діти,
На колінах мати,
Коли стогнуть земля й люди,
Країна вмирає?
Чом цей стогін вас не будить,
Серце біль не крає?
30.05.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014943
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.06.2024
Капле дощ
Капле дощ за вікном
Під мелодію літньої ночі,
Мов живий метроном,
Відчеканює кроки життя.
Переможені сном
Під повіки сховалися очі.
Я ж під ночі крилом
Сплю, як біля матусі дитя.
6.05.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014866
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2024
Як мало для щастя треба!
Як мало для щастя треба!
Лиш слово, живе і тепле,
І погляд очей ласкавих,
І з рук – філіжанку кави,
Щоб випити, мов причастя,
І враз потонути в щасті,
Де поряд – кохані очі,
І серденько залоскоче,
Хоча в обох скроні сиві,
Та знов, як колись, щасливі.
Як мало для щастя треба!
Для душ – це свята потреба.
Тож пиймо його до віку,
Адже це найкращі ліки!
26.05.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014797
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2024
Чи ж можна не радіти?
Коли весна наповнить дивом світ,
Втопивши сонця промені у квіти,
Птахи, відсвяткувавши свій приліт,
Тоді потомство подарують літу.
І задзвенить піснями ріднокрай,
Бо до душі йому пташиний гамір.
П’янітимуть від щастя ліс і гай,
Де все злилось у неповторні гами.
Чи ж можна не радіти цій красі,
Коли слова з душі у вірші ллються,
Скупавши їх у ранішній росі!
Своїми почуттями поділюся!
23.05.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014720
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.06.2024
Збудило сонце ранок
Збудило сонце ранок промінцем,
Зібравши дикі роси в сивих травах,
І враз небес засяяло лице,
Де кольорами бавились заграви.
Одягся день у сонячний жакет
І кинув срібла в хвилечки рухливі,
Вітрець, узявши сонячний кларнет,
Заграв тоді, вмостившися на сливі.
Зраділо й поле сонячному дню,
Повідавши волошкам давню мрію
Про те, як ляжуть зерна у ріллю
І як тепло осіннє їх зігріє.
9.02.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014656
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.06.2024
Чого ждете?
Коли у сни вривається війна
Виттям сирен, що вкотре ніч гвалтують,
І ти півп’яний навіть без вини
Себе думками кожен раз катуєш:
«Чому? За що москва вбиває нас?
І доки буде світ спостерігати,
Як Крим вона забрала і Донбас,
Як без жалю по мирних людях гатить?
І чого вартий підпис США
Під меморандумом у Будапешті?
Як може буть спокійною душа?
І чи зупинить світ війну, нарешті?
Чого ждете? – вже хочеться кричать,–
Погибелі вкраїнського народу?
Щоб знищили нас, як малих курчат?
Та гени в нас живі ще того роду,
Який втомивсь на інших рабувать.
Свободою давно впилися груди.
Себе вже не дозволим грабувать,
За волю до кінця стояти будем!»
6.05.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014572
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.06.2024
Землі вклонюся пращурів
Землі вклонюся пращурів великих,
Її правічну силу удихну,
Аби перемогти азійське лихо,
Що вкинуло народ мій у війну.
Знов мене веде туди дорога,
Де мій крик стривожив білий світ,
Долю де вимолювали в Бога
Цілим родом декілька століть,
Де липневі ниви половіли
І стогнали люди у ярмі,
Ластівки гніздечка в стріхах вили,
Білим дивом квіт садів димів,
Де життя рясніло полинами
І від горя корчилась земля,
Вмилась не одна вдова сльозами,
Тулячи до серденька маля.
А які ж дівчата там звабливі,
В цім переконаєшся і ти.
Дні і ночі, й ранки – особливі.
Кращих їх у світі не знайти!
14.05.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014497
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.05.2024
Мала право
Була, як всі, в тяжкі часи війни.
Легких стежин для себе не шукала.
Молилась часто: «Боже ж мій, спаси
І Україну, й сина від «шакалів».
Позичивши у матінки краси,
Колись серця юначі чарувала,
Вуста із запахом ранкової роси
Нарешті собі красеня обрали…
Та щастя йому вік не вберегло –
Пішов у засвіти… Синка залишив роду.
Аж ось війна. Придумане О@ДЛО.
Той син тепер на захисті народу…
Вона ж жила у повені біди.
Біля ікон частенько чергувала.
Здогадувалась: прийдуть і сюди.
Так волею вона ризикувала.
Вони прийшли. Ховавсь від них народ.
О@динці йшли, при зброї, напідпитку,
По вулиці, шукаючи пригод.
Ані захисника ніде, ні свідка.
Угледівши тінь жінки у дворі,
Вони до неї срімголов рвонули.
Для них не існувало ні воріт,
Ні хвірточки – під натиском зігнулась.
Мов пси, на здобич кинулись вони,
Аби заволодіти її тілом.
Вона ж себе взялася боронить –
Забавою їм бути не хотіла.
Одна-однісінька супроти двох…
Ще й «Калаші» у кожного на грудях…
На її захист, мабуть, сам став Бог…
А мозок диктував їй: «Будь що буде!»
Не хтіла жінка жити із тавром,
Тож не боялась у цю мить умерти.
І чи могло це кінчитись добром?
Тож скористатись мусила моментом…
Запрошуючи в хату ворогів,
Вона рвонула автомат щосили,
Не боячись ні смерті, ні гріхів,
Сміливості у неба попросила.
Людину вбити?! Вперше у житті!
На роздуми не мала жінка часу.
Позбутися непроханих катів
Тепер, бо іншого може не бути часу…
Себе не тямлячи, на пусковий гачок
Тремтячим пальцем жінка надавила…
Упав один… І другий… В неї – шок!
На бризки крові збуджена дивилась…
Вона усе ще віри не йняла…
Зненацька ноги раптом підкосились…
Хустину з себе мимохіть зняла…
Погас вогонь в очах її красивих…
Заклякло серце – їй здалось на мить…
О, як це сталося? Вона ж бо – мати…
У відповідь глас внутрішній гримить:
«Ти мала право в ворога стріляти!»
9.04.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014429
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.05.2024
Війни картини
Я п’ю щодня біль материнських мук,
Сирен гучне і довге завивання
І миті полинові від розлук,
І шмаття від розбитого кохання.
Це те, посеред чого я живу, –
Війни сьогоднішньої це картини.
І це – не сон – усе це – наяву:
Останнє «ма…» загиблої дитини…
Потік людей у безвість, за кордон,
І плач дітей, невиспаних, безвинних,
Коли родина кидає гніздо,
І похорон близьких… без домовини…
Гірко-солоний має смак війна.
І це – в тилу – далеко від кордонів…
Якою ж на «нулі» тоді вона,
Де КАБи, міни, кулі й хмари дронів!
Гуде Європа… Радять США…
Борги мільярдні вішають Вкраїні…
Із поміччю усе ще не спішать,
А в нас уже руїна на руїні!
Чи то від нас відмовився і Бог?
Чи позбулися совісті гаранти?
Звідки до нас така вже нелюбов
У тих, що звикли слухати куранти?
ОдИнадцяте літо ми в війні…
Вже тисячі хрестів… під прапорами…
Тіла під ними доньок і синів…
Лунають всюди дзвони і органи.
28.05.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014347
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.05.2024
Ми – українці
Ми – українці, – світу заявляєм, –
Тут наш праотчий і земний поріг,
Несем свою любов, як оберіг.
Саме вона нас живить-окриляє.
В цей світ прийшли ми, щоби заявити,
Що особливий, гордий ми народ,
Позбудемось азійських ми заброд,
Дістане суд і Пу@іна, і свиту.
Ми – українці, – чується зівсюди,
Де заяснів жовтоблакиттю стяг.
Слова ці у героя на устах,
Коли востаннє видихнули груди.
І хоч гуркочуть зла вітри щосили,
Свободи дух живе у кожнім з нас,
Повернемо і Крим свій, і Донбас,
Бо тільки вільні люди є щасливі.
17.05.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014273
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.05.2024
Люблю сад Коцюбинських
Люблю сад Коцюбинських у росі,
Коли п’ють свіжість після ночі віти.
Це, мов дарунок неба від месій*,
Коли весна вітається із літом.
Не ‘дна трудилась там людська рука,
Створивши царство із дерев і квітів,
Що сонцю посміхаються й зіркам,
Людським теплом також вони зігріті.
Люблю сад Коцюбинських я давно,
Кохаюся у колориті пишнім.
Це в Божий рай прорубане вікно,
Де в тихім вальсі квіт кружляє вишні.
Захоплююся пружністю агав**,
Що прибули із Середземномор’я,
На них сніжок ніколи не лягав,
Адже вони зимують у коморі.
Люблю цей сад і в сонячнім вінку,
Тоді дарує він красу і втіху,
Нагадуючи з кольорів ріку,
Де на поромі – яблуні й горіхи.
В вечірню пору теж люблю цей сад,
Як місяць повновидий тут гостює,
Ялини обіймає і фасад,
Калину й бюст***, і молоденькі туї.
Не можна не любити цю красу,
Адже вона нас живить, надихає.
Сюди свою я ауру несу,
Тоді в душі акорди не стихають.
24.05.2025.
---------------------
Месі́я *— в іудейській і християнській релігіях — посланець (помазаник) Божий, який має з'явитися для врятування людства від зла, страждань.
** — рід сукулентних рослин підродини агавових. Свою назву рід дістав на честь Агави — дочки одного із стародавніх міфічних царів.
*** – Бюст Михайла Коцюбинського.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014118
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.05.2024
Чи не сон це?
Осіння паморозь у косах зацвіла,
А очі все ще молодо зоріють.
Жіночим щастям жінка не впилась,
Та, мов дитя, виношувала мрію,
Що стрінеться таки їй у житті
Той, через кого в серці завесніє,
З яким іти їй буде по путі,
І сонце особливо заясніє.
І він прийшов промінчиком ясним,
Ласкавим, теплим, ніжним, як і сонце,
Те. без якого не бува весни.
Думки ж диктують їй: «А чи не сон це?»
22.04.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014032
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.05.2024
Свій редут
Життя людске коротке і занадто,
Аби його не вміти цінувать
І його сутність так, як слід, пізнати,
І зрозуміти мудрість у словах.
Коли кровить у серці рана зради,
Її ніколи не залікувать,
І з пам’яті ніхто цей біль не вкраде,
І від людей не можна заховать.
Є серед них і ті, хто порадіє,
А хтось пошле нещирі співчуття,
Виношуючи у душі надію,
Що зрада обмине його життя.
Але ніхто з нас наперед не знає,
Коли, кого й які страждання ждуть.
Не є земне життя людини раєм,
І в кожного із нас – лиш свій редут.
15.05.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013952
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.05.2024
Не буває дрібниць
Коли літа у осінь заблукали,
То – не біда, то – черговий щабель,
Тоді охоче ділишся думками
Із тим, хто не знайшов в житті себе.
«Рецептів, – твердиш, – не бува готових,
Як і однаковісіньких зірниць.
Прийми поради цінні безкоштовно:
Бач, не буває у житті дрібниць.
Життя – не казка, де фінал щасливий,
Нікому не відома й та канва,
Де щастя жде тебе чи слізні зливи.
Не передати все те на словах.
Життя – клубок із протиріч упертих,
Де власне «Я» ти мусиш боронить.
Не поспішай здаватися, чи вмерти,
Допоки біль чужий тобі болить».
1.05.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013864
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.05.2024
Звідки кохання?
Ніхто іще з земних не пояснив,
Приходить звідки до людей кохання.
Чи це хвороби серця і весни,
Що спонукають душі до єднання?
А може, воля то святих небес
Послати почуття те сокровенне,
Що може й розуму позбавити тебе,
Бо кров фонтаном б’є тоді у венах?
Таке оновлення відчуєш у душі,
Неначе народилась вона знову,
І люди стануть рідними чужі,
Бо ж світ зачатий з пелюсток любові.
Тож бережи їх від вітрів і зла,
І зрадою їх не дозволь зганьбити,
Бо почуття це сам Господь послав,
Щоб серце не втомилося любити.
22.05.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013797
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.05.2024
День поспішав
Спустився день у постіль вечорову,
Хоч берег річечки іще не щах.
Крило своє сховавши у діброві,
Вітрець із сонцем знехотя прощавсь.
Блукали сни у зоряних висотах –
Не скоро нас навідають вони.
Купаю погляд у земних красотах,
Шукаючи ключі від таїни.
Пробився місяць крізь вечірню тишу
Під спалахи раптові зоряниць.
Він слухав, як Земля пливе і дише,
І заглядав у дзеркала криниць.
Коли ж у ніч перетече вже вечір,
Хмелітиме під сяйвом зірочок.
Свіжітиме від рос багата клечінь,
Збудує нову хатку павучок.
16.01.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013723
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.05.2024
Інший світ
Коли життя твоє утратить крила,
Тоді душа увись почне політ –
Нема для неї місця у могилі –
Її уже чекає інший світ,
Де не буває кривди чи насилля,
Де Божий суд для справ її земних,
Де поряд душі молоді і сиві.
І всі супроти підлості й війни!
29.03.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013685
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.05.2024
Врятуєм воленьку
Не раз вітри історії нас гнули
І кров пила загарбницька війна,
Та воля в серці кожному проснулась,
Тож виконає роль свою вона.
Земля в полоні знову зла і лиха,
Душа її у вихорі війни,
Єднаймося ж, народе наш великий,
Аби орду цю хижу зупинить.
Відкинем дике плем’я до Уралу,
Аби здійснити праведну мету,
Повернемо усе, що орки вкрали,
Врятуєм свою воленьку святу!
16.05.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013581
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2024
Ніщо дух українства не злама
Світ навпіл розділився в час війни:
Поміж добром і злом іде змагання.
Невже допустить, щоб народ мій зник?
Хіба не привід це для хвилювання?
Як може панувати в світі зло? –
Думки мій мозок гострим болем крають, –
Невже не бачив, як воно росло,
Як нищило надію мого краю?
А може, це новий експеримент,
Влаштований знов над моїм народом,
Чи вистоїть він під вогнем ракет?
Чи воленьку свою віддасть забродам?
Та іншої дороги в нас нема,
Як витримати це випробування.
Ніщо дух українства не злама,
Тож марні всі ворожі намагання!
18.05.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013505
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2024
Тобі завдячую, роде!
Своїм буттям завдячую тобі,
Мій роде, український, непокірний!
Немало склав голів ти в боротьбі,
Але землі своїй завжди був вірний.
Ти йшов не битим шляхом навпростець,
А обирав стежки круті, колючі,
І світ нарік тебе: народ-борець.
Немало маєш давніх ран болючих.
Сьогодні ти на праведнім путі:
Виборюєш для себе гідну долю.
Завжди ти жити з волею хотів,
Її рятуєш сам на полі бою.
Покірно у молитві й я схилюсь,
Проситиму у неба допомоги.
Постане в славі Україна-Русь,
Отримавши нарешті Перемогу!
16.05.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013429
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2024
Спогади
Літа мої екватор перетнули,
І сивина схилилась над чолом.
Вже правнучкою із небес сипнуло
І пам’яттю про те, що відбулось.
А там – дитинство, з казкою бабусі,
І піч широка й тепла для обох.
Дідусь найкращий, в теплому кожусі,
І покуть, звідки бачив усе Бог.
Стіл, величезний, ледь не на пів хати –
З ним висотою мірялась не раз,
Об ноги терся котик, волохатий,
А на стіні у рушнику – Тарас.*
Дві лави за столом, важкі, широкі –
Доріжки домоткані гріли їх.
Сім’я сідала. Мисочки – глибокі,
Всі череп’яні. І місця свої.
Хлібина чорна стіл сторожувала
Під полотняним сірим рушничком.
А поряд – ніж, старий, тонкий, іржавий.
Всіх пригощав напівчерствим шматком.
Долівка з глини, а на ній – солома
Із запахом і поля, і стерні.
Вода в відрі і кухоль на ослоні.
Над ними – мисник пилом сутенів.
Ці спогади ніяк не загорнути
У забуття рушник. Є і нові…
Аби життя сьогодніщнє збагнути,
Тримаю в серці їх і в голові.
25.01.2024.
________________
* – Кобзар Тарас Шевченко.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013280
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.05.2024
***
Біжать літа то повагом, то підтюпцем.
Для них дорогу доля вибира.
Мені ж якось і віриться, й не віриться,
Що на порозі осені пора.
А це і дні, журбою підперезані,
І дум потік щемливих і важких
Про те, чому земля вогнем розтерзана
Й чому москва знущається віки.
І відповідь прийшла – не забарилася:
Орда не звикла господарювать.
Якщо із долею слуги ти не змирилася,
Доводь любов до волі не в словах.
3.04.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013127
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2024
Слово
Слово – то не дрібниця –
Зброя та ще й важка,
В нього своя бійниця,
Вивірена в віках.
Нею не варто гратись –
Гостра ж бо, мов кинжал,
Що покара за зраду,
Як заблука душа.
Іноді є й набоєм,
Як патріот – митець.
Слово – зерно й любові,
Що усьому – вінець.
А як любові зерна
Висходяться в душі,
Кланятимусь доземно
Небу я за вірші.
25.03.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012904
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.05.2024
Місто над Десною
Стоїть Чернігів гордо над Десною –
Старий, та волі дух у нім не зник.
Красу зберігши всю під сивиною,
Лікує рани чергові війни.
Знав і набіги вражі, і осади,
І стріли гострі від кочівників,
Пив гіркоту поразок і біль зради,
Був батьком і для роду козаків.
У повені весняного розмаю,
Де запахи злились і кольори,
Північний форт сьогодні він тримає,
Аби нас ворог знов не підкорив.
Стоїть Чернігів, славою обнятий,
Красою впитий древніх пам’яток,
Не проміняє волі він на злато –
Свій історичний здійснює виток.
8.05.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012769
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2024
Душу огортає щем
Літа мої у сніп тугий зібрались,
Де ружею дитинство відцвіло,
Де і любов жила, і тиха радість,
А в серденько мале вросло село.
Радів там став вітрам і хвилеграям,
В нім верби мили бороди свої,
Стрункі тополі небо підпирали,
Садочки чарували солов’ї.
Волошки у житах цвіли так рясно,
Що заздрила їм неба голубінь,
Аж поки сонця промінь не погасне
І ніч покличе спати голубів.
І хоч доріг подолано немало,
Та пам’ять все надійно береже,
Життя своє таким, як є, сприймаю,
Хоч душу огортає ніжний щем.
14.04.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012636
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2024
За ним – Україна
Він бачив війну в обличчя
Не раз і не два – роки.
Там смерть у безсмертя кличе,
Та згоди не дав поки,
Адже за ним – Україна,
Для нього вона – свята,
Геть змучена, у руїнах.
Її не віддасть катам.
Вона ж його теж спита:
«Чи все ти зробив, що маєш
Зробити, щоб я жила?
Чи вдома в теплі дрімаєш –
Не борешся проти зла?
Чи віри ти не утратив
Ще у переможний день?
Ти мусиш орду скарати.
Війна – це не гра у карти,
Де козир не підведе?
Війна – це випробування
Для кожного і для всіх,
Це втрати і здобування,
Це сльози й дитячий сміх.
Війна – це молитва мами
І батькова сивина,
Це смерть і вогню цунамі,
Для світу – чергова драма.
Підступна завжди вона.
Війна – це народне горе –
Трагедія вікова,
Де сліз надглибоке море,
Що їх пролила вдова».
Він бачив війну в обличчя,
На ній чоловік – роки…
Там смерть у безсмертя кличе…
Упали уже полки…
Він згоди не дав поки!
21.04.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012420
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.05.2024
Лягає час у борозну життя
Лягає час у борозну життя,
Аби в ній прорости, зрости, зміцніти
І шлях знайти в нехитре майбуття,
Де повторитися у внуках, дітях.
Купатися в труді, у мирних снах,
Пізнати всі-усі зигзаги долі,
Котра була б подіями рясна,
Не мала б для думок і мрій кордонів.
Життя і час, і відгомін в душі –
Усе існує у тіснім єднанні.
Хтось виживає на дрібні грошІ,
А той зі статками став дуже знаним.
Цікаво, чим живе така душа,
І де заховане її сумління?
Заради чого в пекло поспішать,
Коли багатство у душі нетлінне?
31.01.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012356
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.05.2024
Не відкладаймо зустрічі
Коли всміхнеться літо стиглим плодом
Тобі й мені, як то було колись,
Не відкладаймо зустрічі на потім,
Адже наш вік на захід похиливсь.
Та пам’ять ненароком нагадає
Про кращі миті нашого життя.
А може, й долю вкотре запитає,
Чи ми не захворіли забуттям?
Чи в серці іскорка жива любові,
Що гріла нас в минулому обох?
Тепер же обнялась вона з журбою.
Та чи врятує ту любов нам Бог?
26.01.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012283
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.05.2024
Я українка(2)
Я українка – сміло заявляю!
Для мене це в житті найвищий ранг,
І вищих на планеті я не знаю!
Утратити ж його – найбільший страх!
Я українка – це мій код і карма,
З якими жити мушу на землі,
Де не минає жоден гріх безкарно,
А ми своєї долі ковалі!
Я українка – цим пишаюсь йменням,
Бо Україна в світі лиш одна.
Вона святою є й була для мене –
Моя тут з діда-прадіда рідня!
Я українка – вимовляю гордо,
Бо це пароль мій і надійний тил.
Радію, що належу до народу,
З яким готова все-усе пройти!
29.04.2024
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012209
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.04.2024
Весна пора чарівності й краси
Весна – пора чарівності й краси,
Народжена під сонцем променистим.
Вона уранці – в повені роси,
А ввечері – у зорянім намисті.
Сьогодні ще й провидиця вона,
Чи то Господь свої повідав плани:
«У день травневий скінчиться війна!» –
Дзвенять на вітрі келихи тюльпанів.
13.03.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012153
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.04.2024
Стоятиме вічно!
Стоїть Україна, знекровлена й квола,
Поклавши дітей тисячі на олтар.
Це ж кращі із кращих упали за волю,
Їх місія і благородна, й свята!
Стоїть, попри біль, попри муки і втрати!
Стоїть, попри все і мільйони руїн.
Імперські відкинувши пута і грати,
Знайшла своє місце між вільних країн.
Стоїть Україна! Їй дух не зламати!
Його гартувала, як тільки могла.
Вона для дітей своїх любляча мати,
Тож встали стіною вони проти зла.
Той шлях її у історичних скрижалях,
Де попіл Батурина й подвиг крутян,
Там ДАП, Іловайськ, де убиті безжально
Ті, хто й не кохали іще до пуття.
Стоїть Україна! Й стоятиме вічно!
Ніхто її дух іще не підкорив,
Бо сила затаєна в ньому магічна,
Що послана небом народу згори!
11.04.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012073
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.04.2024
Люди й щастя
Людей змінюють слава й багатство…
Нас життя переконує в тому.
Тоді люди «хворіють» на хамство,
І не здатні уже на жертовність.
Люди іноді сліпнуть від щастя,
Адже світ в їх очах – кольоровий,
Біль чужий їх хвилює не часто,
Тож глухі і до голосу крові.
Запитаєте, як стать щасливим?
Може, щастя якось запросити?
Пам’ятаймо і юний, і сивий,
Для людей в нього є своє сито:
Поспішає до добрих і щедрих,
Що корисливості не шукають.
Щастя може знайти і в печері,
Злих і мстивих людей уникає.
15.02.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011997
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.04.2024
Такою вже є українська душа
Не спить Україна – рятує себе –
Московська орда «дістала»:
Вбиває руйнує, що бачить, гребе,
Та дух наш міцніший сталі.
Живем котрий рік під ракетним дощем,
Але ж ні, не на колінах.
Серця пропікає непроханий щем:
Країна ж уся в руїнах…
Нам розум диктує: останній це шанс,
Аби врятувати волю.
Така уже є українська душа:
Противитися сваволі.
Не спить Україна – рятує себе
Від путінського лукавства…
Злітає мільйон молитов до небес:
«Врятуй, Боже, нас від рабства!»
23.03.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011911
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.04.2024
Здобуде Україна волю
Розпинає Україну
Московія клята.
Смерть танцює на руїнах
У будні і в свята.
Розпинає її бідну
Рашівська сволота,
Потопила її в бідах,
Нема близько й плоту.
Розпинає Україну
Руснява голота,
Кращих з кращих погноїла
Її патріотів.
Розпинає, як Ісуса
Колись люди злії,
Щоб не мала вона стусів,
Шевченків, Месії.*
Розпинають Україну
Слуги сатанинські,
Все ж не стане на коліна
Люд сумський, волинський.
Розпинають, та не зтине
Вкраїна-красава,
Освятивши всі могили,
Верне собі славу.
Розпинають Україну…
Кров тече з-під цвяхів.
Аби волі не хотіла,
Цькують ще і ляхів.
Всі на неї, на святую,
Рветься навпіл серце,
Та Господь її врятує
У нерівнім герці.
Не минуться материнські
Муки і безсоння,
Ані слізоньки сирітські,
Ані воїв стогін.
Знайде кара супостатів
І обов’язково,
Всіх зуміємо дістати.
Потече рікою
Московитська кров зміїна
У мертвеє море,
І здобуде Україна
Вистраждану волю!
23.04.2024.
-------------------------------
*– МЕСІ́Я, ї, ч. В іудейській і християнській релігіях — посланець божий, який ніби має з’явитися для врятування людства від зла.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011878
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.04.2024
Час воює проти нас
І знову час воює проти нас:
Вогонь війни приносить руйнування,
Залиті кров’ю південь і Донбас,
Сирен гучне усюди завивання.
Здається іноді, що це межа,
Що вичерпані всі-усі зусилля.
Здаватися ж народ не поспіша
Перед мордором підлим і злостивим.
Довір’ям нашим ворог скориставсь –
Себе гарантом виставив у світі
І, для війни не маючи підстав,
Тепер Вкраїну позбавляє цвіту.
Нам боляче і прикро відчувать
Себе обдуреними в хижім світі,
Де втрачена давно ціна словам,
А це смертельний вирок для еліти.
Зруйновано підвалини буття
Поміж державами на цій планеті,
А має ж бути цінністю життя,
І це не є і не було секретом!
15.04.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011836
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.04.2024
Настане час – здолаєм рашу
Емпатією* "не хворіє",
На жаль, сьогодні світ. Ні, ні!
Московія ще більш дуріє,
Нас утопивши у війні.
І хоч була і є гарантом,
Аби від інших рятувать,
Та стала грізним окупантом…
Світ шле підтримку на… словах.
Спостерігає, як щоднини
Москва системно нищить нас.
Жалю не має й до дитини,
Забрала Крим, тепер – Донбас.
Гаранти ж дружно співчувають,
Як «східний брат» нас розпина.
Течуть річки уже криваві.
Нам кажуть: «Ваша ж то війна!»
Роззброївши у дев’яностих,
Нам залишили папірець.
Росія ж гірша за коросту,
Все всюди зводить нанівець.
Невтішна зараз доля наша,
Та вічно так цьому не буть!
Настане час – здолаєм рашу,
До волі вибудуєм путь!
12.04.2024.
---------------------------------------
* - Емпа́тія (англ. empathy від (грец. patho) — співпереживання) — розуміння стосунків, почуттів, психічних станів іншої особи в формі співпереживання.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011790
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.04.2024
Веління маємо згори
Болять мені землі моєї рани,
А із душі – мільйон летить проклять
На голову кремлівського тирана.
Ми ж маєм Україну визволять.
Під рашею вже не одне століття
Приниження ковтала, гострий біль,
Була ти невідомою у світі,
Згоряли кращі діти в боротьбі.
Обдурена, обкрадена до нитки,
З тавром рабині корчилась віки.
Терпів народ важкі духовні збитки –
Гнили в катівнях горді козаки.
Сьогодні вкотре ставить виклик долі
Наш змучений, та смілий вже народ.
Йому пріоритетом – тільки воля,
Де кожен з українців – патріот.
І хоч москва нас хоче ще зламати –
Нескорених уже не підкорить,
Бо Україна – кожному з нас – мати.
Таке веління маємо згори!
13.04.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011708
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.04.2024
Дорога до раю
Дорога до раю веде після пекла…
Так є і було, і так буде завжди.
Таке усвідомивши, думка ще тепла:
Все ж вирвемось ми із полону біди.
Від пекла до раю наддовга дорога,
Від раю до пекла – один тільки крок…
А мо’, це тому, що забули про Бога,
І наші страждання – це воля зірок?
Життя поділилось на «до» і на «після»,
У нім дуелянтами – зло і добро…
«Дерзайте-борітеся, доки не пізно», –
Благають нас небо і батько Дніпро.
13.03.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011622
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.04.2024
Весна й війна
Закотився вже день
у весни каламуть,
А війна все ще йде:
у вогні все й диму.
І ракетні рої
будять зойки людей…
А вгорі… журавлів
клини небо пряде…
А під ними – земля –
і своя, й не своя…
Очі сум застеля:
там жила їх сім’я.
І кохання струна
їм будила серця…
Чи ж ця зможе весна,
бо ж серця – у рубцях?
26.03.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011533
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.04.2024
Кулак
Вплели літа у коси сивину
І сповістили зморшками про втому,
Як на шляху зустріла я війну,
Фінал якої був ще невідомий.
Це ще одна сторіночка життя
Мого, моїх дітей, мого народу.
А з неба голос: істину затям,
Щоб вижити в борні твоєму роду,
Єднайтеся всі ув один кулак
І приберіть того, хто сіє чвари,
Щоби і інші мали переляк.
І цей кулак імперію розвалить.
23.03.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011384
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.04.2024
Без тебе
Героєм син закінчив битву,
Упав, мов колос надломивсь…
Крило матусине підбито –
Тож не піднятись їй у вись.
Ураз лебідка постаріла,
Адже лишилася одна,
Здалось, що й небо посивіло,
До сина гомонить вона:
–Минув і цей деньок без тебе,
Без тебе й сонечко зайшло…
І не тебе зустрінуть верби
Побіля стежки за селом.
Без тебе й хата невесела,
Сумна стоїть, мов сирота, –
Думки у мозку каруселять, –
Закінчились мої свята…
Печаллю ночі важко дишуть,
Душа закутана в журбу,
Бо в хаті тільки я і тиша…
Колись і ти із нами був.
Тепер же зіркою ясною
Засяяв, синку, ти згори.
Коли орда посуне знову,
Від сяєва твого згорить.
Я ж поглядатиму на тебе,
Точніше, на твою зорю.
Така моя щодня потреба,
Аж поки від жалю згорю…
15.03.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011306
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.04.2024
Повернення полонених
Вони повернулися з пекла-полону…
Твої, Україно, це доньки й сини…
Дивився Господь із небесного лона –
Якими ж худими були всі вони!
Надщерблені душі… Тіла їх – у ранах…
Лиш очі ясніли від щастя і сліз…
Цивільні це люди й війни ветерани.
Усіх об’єднала до ворога злість.
Вони повернулись на землю, ту рідну,
Ізвідки пішли в неприкаяний світ.
Зигзагами долі стелились – не рівно,
Тому й постаріли на декілька літ.
Ось перші дзвінки найдорожчим: «Я вдома…»
Той землю обняв, тихо небу моливсь…
Далеко кудись заховалася втома…
Нарешті! Нарешті їх мрії збулись!
Не раз пригадають ці миті колись…
Пливтимуть над ними літа, зими й весни,
Загояться рани, хоча й не у всіх.
З золи і вогню Україна воскресне,
Лунатимуть всюди і пісня, і сміх!
11.03.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011137
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.04.2024
Війна і світ
Вогонь і дим… Сирени… Стогін ночі…
Смертей паради вже не перший рік…
Чи маєш, світе, вуха ти і очі,
Аби почути материнський крик?
Побачити оті пекельні муки,
Через які проходить кожен з нас,
Як нам серця клюють моc@вські круки,
Як із землі стирається Донбас?
А мо’, сьогодні ти того не бачиш,
Як Україна кровію стіка,
Як сиротина на могилі плаче,
А це ж нащадок гідний козака!
Чому ж мовчиш? А мо’, не хочеш бачить
Навіть у сні страшному ти того?
Чи ти готовий все кремлю пробачить,
Хоча війни він викресав вогонь?
Питань немало виникло до тебе,
Та чи готовий ти відповісти?
А чи не відчуваєш в цім потребу?
А мо’, і ти давно вже не святий?!
14.03.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011068
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.04.2024
В історію упишем цю весну
Весна вже розбавляє неба вись
Прозорою легкою синявою,
І кожен Богу вкотре помоливсь
За те, щоби не втратити нам волі.
Поставлено немало на кону,
Аби московську наволоч здолати.
В історію упишем цю весну,
Й наступні покоління будуть знати,
Яка ціна здобутого в війні,
Які народ пройшов випробування.
Коли, здавалось, ми уже на дні,
Що непосильне випало змагання…
Дві тисячі двадцять четвертий рік…
Минула у війні зима й десята…
Тож тисячі убитих і калік…
Та Перемогу матимем над катом!
Дай, Боже, щоб весна ця стала святом!
10.03.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010899
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.04.2024
Війна триває
Усе, що бачу, словом вишиваю,
Правдивим, щирим, гострим, як стріла,
Адже десяток літ війна триває,
Не вистачає сили у крила.
Та маєм порох у порохівницях,
І дух міцніє наш із кожним днем.
Любові не міліє теж криниця,
Тож молимося тільки про одне,
Аби Господь не зрадив Україну,
Наблизив Перемоги світлий день.
Піднімемо її ми із руїни,
Шлях у майбутнє гідне прокладем!
Із поміж слів шукаю діаманти,
Що сяють найясніше: дружба й мир.
Повторювати буду їх, як мантру:
Нехай вони панують між людьми!
28.02.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010830
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.04.2024
Війна і люди
О, то не сон – війни криваве дійство,
Де на кону -– твоє й моє життя.
Найбільш болить, що це – сувора дійсність,
Яку не викинути із життя в сміття.
Непросто і нести її у серці,
При згадці тіло кидає у піт:
Одні героями упали в герці,
А ті втекли – відкрив ворота світ.
Війна і люди – це складна картина,
Де кожен перед вибором стоїть:
Один стає героєм, хтось – кретином*,
Той молиться, щоб не осатаніть.
А той он зуби зціпив до знемоги –
Рятує долю рідної землі,
Аж поки принесе їй Перемогу,
Адже до неї кілька йшла століть!
18.02.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010706
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.04.2024
Щоб вільно дихала земля
Пірнаю в день наввипередки з сонцем,
Аби у нім позначити свій слід
Чи ружею під маминим віконцем,
Чи словом вкотре здивувати світ,
Чи щирістю із кимось поділитись –
Нехай вона в душі тій проросте,
А чи послати Господу молитву,
Запрошуючи добрих нам вістей.
Адже життя людське неоднозначне,
Бо ж буть собі суддею заставля,
Щоб за собою гідний слід позначить,
Живи, щоб вільно дихала земля.
11.02.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010629
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.04.2024
Внукові Стасові до 18-річчя
Тобі сьогодні рівно вісімнадцять,
Всі кажуть, що дорослий, позаяк.
А ми собі не можемо зізнаться,
Що ти давно не хлопчик – вже КОЗАК!
Позаду шлях становлення і гарту,
Де гулі перші, іноді й синці.
Але ж без цього не буває старту.
Змінився і в руці, і на лиці.
Сьогодні ти гризеш граніт науки –
Перепусткою стане це в житті.
Дай, Боже, щоб тебе минали муки,
Оберігали ангели святі!
Здоров’я ж тобі, радості і миру,
Людського щастя на увесь твій вік!
Серед людей завжди щоб був кумиром
І всі пишались: справжній чоловік!
9.04.2024.
З любов’ю бабуся Галя, дідусь Василь, тато, брат Ростислав, невісточка Таня і маленька Мирославочка.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010586
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.04.2024
Сьогодні ти гориш-палаєш
Крізь марево століть стражденних
І не одну чужу війну,
Синів дочасну сивину
Ти йшла у рай, у свій злиденний.
Під пресом болю і сваволі
Гартована твоя душа,
Звіряючи із часом шлях,
Ти йшла, ішла таки до волі.
Крізь морок сірих днів, буденних,
Під материнські молитви,
Сирітки крик і зойк вдови
Свята, багата і нужденна,
Ти йшла до волі, тої волі,
Що біль купала у сльозах,
Була ти грішниця й гроза,
То сильна, то занадто квола.
О, непростий твій шлях, голубко,
Але його здолала ти,
Хоч рвали ще тебе хорти,
Поки зміцніла після злуки.
Сьогодні ти гориш-палаєш
У цій виснажливій війні,
Але росії кажеш: ні!
І вражу гадь щодня долаєш!
30.01.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010339
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.04.2024
Людина й світ
Людина й світ! О, їх не розділити!
Жить у гармонії учили їх боги.
Коли ж планета кровію залита,
Це також світу і пече, й болить.
Чому ж тоді добро зі злом в двобої,
І зло у нім частіше виграє?
Народжуються діти не в любові
І багатьом болить лише своє?
Такий світ, бач, приречений на муки –
Це альфа і омега для усіх.
Любов його врятує й щедрі руки,
І саме їм спокутувати гріх!
Світ, кажуть, не буває ідеальним,
І все ж людини роль у нім свята.
Аби не втрапити під перст каральний,
Не замарай свій совісті кришталь.
Ще гірш, коли там чорна пустота.
27.01.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010287
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.04.2024
України схід палає
(Слова для пісні)
України схід палає,
Ночі дня не добавляють.
Не громи гримлять!
Іде війна…
Ненька сина проводжає,
Батько вкотре научає.
Заясніла перша сивина:
«Слухай, любий синку-сину,
Доля теж бува зрадлива.
Зброю й честь тримай
у чистоті.
Повернись живим, дитино,
Хай, мине лиха година,
Урятують ангели святі».
«Батьку, дай тобі вклонюся,
Пригорну й тебе, матусю,
Гідно боронитиму
наш край».
Воював, поки спіткнувся,
На щиті… до них вернувся…
«За що нас ти, Боже, покарав?»
Серце матінки тріпоче,
Вірити не хочуть очі,
Що єдиний син її…
в труні…
«Глянь-поглянь, Святий наш Отче,
Ворог землю палить-топче.
Гинуть кращі з кращих у війні…»
Жовтим воском свічка плаче
Під сумне ридання «Качі»…
Розриває неба
сіру вись.
Ненароджені онуки
Добавляють нені муки.
Сльози із очей дощем лились…
17.12.2023.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010211
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.04.2024
Рай
(Слова для пісні)
Де шумить вода Дніпрова,
Казку ночі п'є діброва,
То мій край – неповторний рай.
Де степи й високі кручі,
Чебреці рясні, пахучі,
То мій край – неповторний рай.
Де ліси густі – стіною,
Синь безкрая наді мною,
То мій край – неповторний рай.
Де Десна-красуня плине,
Роси там дзвенять в долині.
То мій край – неповторний рай.
Де милує море око,
Голубінь річок глибоких,
То мій край – неповторний рай.
Де стрічають сонце ранки
І поля у вишиванках,
То мій край – неповторний рай.
Де Карпати й водопади
Ловлять з неба зорепади,
То мій край – неповторний рай.
Де калина у долині
Й пісня солов'їна лине,
То мій край – неповторний рай.
25.09.2023.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010142
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.04.2024
Молюсь за тих!
Молюсь за тих, хто встав супроти зла,
Озброєний синівською любов’ю,
Хто вище почуття в житті пізнав,
Устав на повен зріст на полі бою,
Хто гідністю не здатен торгувать,
Адже вона і воля – рідні сестри.
Найвища цінність людства в цих словах,
Для нації для кожної є тестом.
Свій кожен день звіряю я по вас
І навіть позичаю сили волі,
Із вами я сильнішаю щораз,
Бо стали ви вершителями долі!
6.02.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010076
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.04.2024
Тож пам’ятаймо!
Люблю земні й космічні я простори.
Думки гарцюють. Радість п’є душа.
Москва розкрила ящик нам пандори
Й нічого іншого він нам не залиша,
Як стати проти ворога щитом,
Любов і лють сховати під бронею,
Московську гадь щоб вибити гуртом,
Адже домовитися неможливо з нею.
Слід на усе життя запам’ятать,
Що ворогом була і є росія,
Готова вбить «хохла» і закопать,
Чортополохом місце те засіять.
Така нам не поставить навіть хрест,
Як роблять зазвичай це християни,
Бо там ворожий людям маніфест,
На жертви власні очі затуляла.
Тож пам’ятаймо, хто така вона
І шлейф який замучених за нею.
Жива вона, допоки йде війна.
Не по дорозі нам давно із нею.
3.02.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010009
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.03.2024
Ось і прийшла весна сімдесят п’ята
І принесла з собою гарне свято:
Цей ЮВІЛЕЙ твій, Лєно, особливий,
Тож будь сьогодні і завжди щаслива!
Із Ювілеєм ми тебе вітаєм,
Здоров’я, миру, радості бажаєм,
Спокійними хай будуть дні і ночі,
Не знають сліз твої красиві очі!
Хай радують тебе онуки й діти,
Не поспішай і трішечки старіти,
Весілля дочекайся Тимофійка,
Де линутиме традиційне «гірко!»
Життя рушник теж вишивай ще довго,
Нехай на нім твоя квітує доля,
Душа не знає смутку і печалі,
І з добрими людьми Господь вінчає!
27.03.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009612
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2024
Іще ‘дна ніч розстріляна руснею
І дні, і ночі йде війна із руснею,
Москва тепер Одесу розпина,
Та зламаним народ не буде нею,
Хоч не одна упала там стіна.
Повінчаний із волею навіки,
Вписав народ в історію свій слід,
Кремлівську він зневажив таки кліку,
За це і поважає його світ.
Не перший рік війна іде з москвою,
Упали тисячі людей в боях,
І кожен з них – добра і світла воїн,
Покликаний цю землю визволять.
Не ‘дна вже ніч розстріляна руснею,
Залита кров’ю, болем і вогнем,
Але відплата прийде і за неї,
І кара Божа всюди здожене.
17.03.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009555
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2024
Крізь морок днів, котрі війною дишуть,
Думками лину у безпечне «до»,
Де панувала ясноока тиша,
І кожен мав насиджене «гніздо».
Все пізнається, кажуть, в порівнянні,
Із чорним біле, радість і журба,
Де осінь пізня, і квітучий травень,
Де спокій і жорстока боротьба.
Таку вже має рід людський породу:
Що хтось для воєн в світі народивсь,
(Бодай не мали би такі і плоду).
Це спадкоємці дикої орди.
Всі люди мають дивну особливість:
Порівнювати дійсність і смаки,
І труд, і непривабливу лінивість.
Так є, було і буде так віки.
Є й ті, хто в світ приходить для свободи –
Тримають мир на згорблених плечах,
А поряд – завойовники народів.
І все ж без цього світ би наш зачах.
11.02.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009368
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2024
Хто відповість за ранню сивину,
За чорний біль в ясних очах дитини,
За знівечену місію людини,
Чи це не той, хто нам наслав війну?
Хто відповість за зраджену любов,
За материнські і сирітські сльози,
За тих, хто в душах не позбувсь корозій.
І у крові втопив країну знов?
Хто відповість за зболені серця
Людей, що полюбили Україну
І не бажали долі їй рабині
І хто купали душі в чебрецях?
Хто відповість за муки тих людей,
Хто на собі відчув жахи полону
І, землю рідну беручи в долоні,
Зросив сльозою й дякував за день.
Хто відповість за втрачені життя,
За поруйновані міста і села
І за війни смертельні каруселі?
О, тут не допоможуть каяття!
20.02.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009270
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2024
(Переспів його вірша «Прощай, немытая Россия»)
Прощай, убогая росіє,
Земля рабів і злидарів.
Ти та, що всюди горе сієш
І славиш покидьків-царів.
За сотні довгих кілометрів
Хотів би заховатись я,
Аби невільником не вмерти,
Не стала жертвою сім'я.
15.03.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009116
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2024
Розчахнутий навпіл в знемозі лежить
Наш світ, де добро й зло в двобої.
А може, не хоче добру він служить,
Чи не вистачає любові?
Чи трапивсь такий серед людства розлом
І в нації нашій теж гордій,
А чи метастази, запущені злом,
Та стільки, що знищити годі?
Не ‘дне покоління страждання пило,
Бажаючи світ збудити,
Але ж нахабнішало, більшало зло,
Народжуючи бандитів.
Тож стогне земля від насаджених бід,
Залита сльозами й кров’ю,
Але не програє вже злу в боротьбі,
І мир запанує знову!
8.02.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009020
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2024
У день березневий,
Як землі умилися
Дощем невеселим і першим теплом,
В містечку козацькім
Дівча народилося…
Народ проживав черговий перелом…
Селян обдирала
Там влада до ниточки
Господаря слали в холодний Сибір…
Була милосердною
Доля до Ліночки.
Той жах умістило дівча у собі.
Це і тридцять третій,
Геть голодом змучений,
Не все про репресії дикі знав світ.
Війна…
Та не стала
Поетом прирученим,
Талант, попри все це, у Ліни розквіт.
Сьогодні вона
Еталоном є совісті …
Хоч доля тепер була ой, не проста…
І стала народу
Свого вона гордістю,
Адже Україна для неї свята.
В народження день,
Що сьогодні святкується,
Вітає її Україна і світ.
Здоров’я і миру!
Всі плани хай збудуться!
І муза ще служить хоча б до ста літ!
19.03.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008916
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2024
А час біжить дорогою життя,
Де не було й немає світлофорів,
І ти для нього є лише дитям,
Безвольним десь, а десь, можливо, й хворим.
Ніхто ще часу плин не обігнав
Ніколи навіть думкою німою.
Переч, кричи і можеш постогнать,
Дискусію вести про це зі мною,
Але це так. І іншого нема.
Це явище назвали – аксіома,
Бо ж може час і плани поламать,
Коли слугою стане для фантома.*
1.02.2024.
--------------------------------------
* – привид, здатний поселитися в живых людях інаводить страх на оточуючих.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008825
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.03.2024
Коли весна у дивному двобої
З зимою таки виграє війну,
Засіє все теплом вона й любов’ю,
Аби було в нас менше полину.
Простеле й килими, густі, зелені,
Загляне в душі стомлених людей.
Одягне в листя і берези, й клени,
Доточить світла в березневий день.
Сполохає ліси пташиним співом,
Запросить на гостини первоцвіт.
Долини зашумують синьопінно –
То проліски здивують білий світ.
Така весна стрічається не часто.
Чи то сам Бог її до нас привів
У сукенці просторій і квітчастій.
Той слід розквіт кульбабками в траві.
24.01.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008791
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.03.2024
Лягає осінь інеєм у коси,
Журбою закосичились думки,
І хоч вони в людини безголосі,
Та скільки в них життєвого таки!
В них і дитяча півсвята наївність,
І першого кохання дивний код,
І почуття нестримного чарівність,
І загадковий зрілості акорд!
Там на майбутнє плани ясночолі,
Бо жити не можливо днем одним.
Живу ж поміж людьми не відучора.
Як добре нам жилося без війни!
І все ж війна – завжди випробування
Для націй і для кожного з людей,
Для влади і для дружби, і кохання.
Все ж до очищення народ вона веде!
2.03.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008725
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2024
Не вітри в степах завили –
Гудуть, не втихають –
То козацькії могили
Про Вкраїну дбають.
Обізвались до народу:
«Ворог не дрімає.
Суне сила зла зі сходу –
Дикі басурмани.
Синів, доньок убивають
І малечу мучать…
Тіла навіть не ховають…
Не одна вже Буча…»
Кобзар кричить: «Діти мої,
В цю лиху годину
Борітеся із москвою,
Як одна родина!
Борітеся й поборете –
Бог вам допоможе,
Вражу силу підкорите –
Станете заможні!»
Вітри ті слова розносять –
Народ будоражать:
«Утріть з очей свої сльози –
Виганяйте рашу,
Аби землі українські
Вам жита родили!
Най міцніє ваше військо,
Множаться родини!»
28.02.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008600
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.03.2024
Не раз вмирала
Ти й воскресала,
Чи сам Господь то вдихав життя,
Бо ж сила духу
Вже не згасала –
Вела тебе знов у майбуття.
Ти стогін чула
Дерев сибірських,
Ним рятувалась від холодів.
Сини заснули
В багні балтійськім,
У чорні хустки запнула вдів.
Тебе вбивали,
А ти вставала,
Голодна й квола, але жива…
В кайданки волю
Твою вдягали,
Аби забула свої й слова.
Пірнула в рабство
В московскім ханстві,
Норильськ* пізнала і Воркуту.
Назвало хамство
Те рабство «братством»,
Щоб задурманить тебе святу.
О Україно,
Скількох згноїли
Синочків рідних у чужині,
А ти любов’ю
Нових поїла
І вкотре рабству сказала: «Ні!»
13.02.2024
----------------------------------
*– 26 травня 1953 року в Норильському таборі спалахнуло повстання політичних в’язнів – найбільший і наймасовіший бунт в історії ГУЛАГу.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008500
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.03.2024
Коли закінчиться війна
І радістю наллються груди,
Окрилить наш народ вона,
Любов у кожнім серці збудить.
Зрадіють і степи, й ліси,
Луги небачено розквітнуть,
Осліпне небо від краси,
Як річку сонечко освітить.
Коли закінчиться війна,
То з хлібом-сіллю стрінем воїв,
Всім найміцнішого вина
Наллєм і вип’єм за здоров’я.
Героїв на своїх руках
Нестимем, не відчувши втоми,
Їх імена святі в віках
Упишем золотом потому.
Коли закінчиться війна,
Зрадіє, мов дитя, планета.
Росія відповість сповна,
Для цього є всі аргументи.
Насієм жита у полях
І відбудуємо руїни.
Розквітне матінка-земля
З Ім’ям величним Україна!
Коли закінчиться війна,
Ми будем плакати й сміятись.
Назве по імені вона
І зрадника, і ухилянта.
І кожна праведна сім’я
В молитві славитиме Бога,
Щоб Він завжди за мир стояв,
Благословляючи любов’ю!
24.01.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008434
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2024
Душа не існує сама по собі,
Бо ж сила її – в любові,
Коли себе знайде вона в боротьбі,
Для неї це – перша зброя.
Відлунням земля проростає в душі,
В якій ген лишився роду,
Тож землі своїми не стануть чужі.
Така вже у нас порода.
Аби пояснити такий феномен,
Що землю й людей єднає,
Знай, рідна земля найтепліша й для жмень,
За неї й сини вмирають.
2.02.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008342
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2024
Іду життям, неначе полем мінним,
Безпечним і не зовсім водночас.
На скроні ліг непроханий ще іній –
Він сивиною бачиться в очах.
Іду й несу крило своє підбите,
Вмістивши у розкриту п’ятірню.
В душі звучить до Господа молитва,
А на устах – прокляття за війну.
Іду повільно, ледве шкандибаю,
Бо ж вік і час підводять вже ходу.
Та не про себе я – про інших дбаю,
Міркую, як здолати нам орду.
Йду не одна – живих нас ще мільйони
Отих, котрі готові до розп’ять.
Надії мало маєм на ООНи –
Тож вчепимось зубами в кожну п’ядь.*
Перед ведуть синочки наші й доньки,
Керують ними до землі любов
І ті, хто вчора простягав долоньки.
За ними – правда, ми. Над нами ж – Бог!
1.02.2024.
-----------------------------------------------
*— давня міра довжини, що дорівнювала відстані між кінцями розтягнутих великого і вказівного пальців або великого пальця і мізинця. 1 п'ядь = 17,78 см
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008244
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.03.2024
Я знаю біль і зрадженого серця,
І смак сльози, що витікає з віч,
І що творили дикуни-чеченці,
І тишу напівмертвих потойбіч.
Я чула стогін поля, що горіло,
Зерняти плач, що зникло назавжди,
Як голосили птахи в нім і звірі,
Не знаючи, тікати їм куди.
Я сльози бачила в очах у побратимів,
Котрі допомогти не мали сил,
І знаю: гріх росії – непростимий,
Бо ж донечка загинула чи син.
Стрічала у житті я бід немало,
Приміряла й на себе не одну,
Найбільша ж, коли ворог дух ламає –
Вбиває на очах твою рідню…
Таке словами ні, не передати,
Адже холоне в скронях тепла кров.
Такого ні забуть, ні відридати,
Адже в тобі згвалтована любов…
4.02.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008171
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.03.2024
Заходився будувати
Кум якось хатину –
Планував і двір, і хату,
Хлів, криницю з тином.
Рік минає, другий, третій –
Вже стоси паперу:
Хата, стіни, вже й портрети,
Меблі і етери.
Все продумав до дрібничок
( Голова ж для чого)
Вже позбувсь шкідливих звичок.
Кум зайшов до нього.
Запитав куму: «Ну, де він?»
Та: «А, он. Будує.
Не цікавлять інші теми.
Обізвусь – лютує».
«Аби щось побудувати,
Куме, гроші треба,
Про це варто пам’ятати.
Ні гроша ж у тебе!»
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008166
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.03.2024