Ганна Верес

Жінці-українці

О  жінко-українко,  ти  не  вбога  –
Ти  найбагатша  духом  на  землі,
Дароване  тобі  терпіння  Богом,
Ти  стерновий  в  сімейнім  кораблі.
Святе  і  надвисоке  твоє  ймення,
Продовження  ти  роду  на  землі,
Голубиш  долю  діточок  у  жменях,
І  все,  що  є  в  родини  на  столі.
О  жінко,  ти  земне  й  космічне  диво,
Де  перетнувся  рух  Землі  й  планет,
Котрі  тебе  зерном  нагородили,
З  якого  пророста  гетьман,  поет,
І  той,  хто  землю  житом  засіває,
Аби  всі  люди  мали  змогу  жить,
І  той,  для  кого  вічними  слова  є:
«О  Господи,  нам  вижить  поможи!»
О  жінко,  твоя  доля  ще  цвістиме
І  на  вселенськім  полі  боротьби,
Твій  образ  людство  знайде  між  святими
І  вчитиметься  землю  так  любить,
Як  ти.  Бо  ти  є  альфа  і  омега
Всього  того,  що  світ  цей  прикраша,
У  плоді,  ружі,  соняху  й  космеї  –
Усюди  твої  руки  і  душа!
8.02.2022.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941949
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2022

Армагеддон – 2022

Зоріє  час  над  вогнищем  війни
І  все  заносить  в  пам'яті  скрижалі,
Де  вічності  струна  кругом  дзвенить  –
Події  на  Землі  її  вражають.
Горить  Чернігів.  «SOS»  кричить  ЗАЕС.
Ірпінь  згорів  і  Буча,  й  Бородянка.
Херсон  утрапив  під  московський  прес.
Столиця  стогне  звечора  й  до  ранку.
В  облозі  ледве  дихає  ЧАЕС.
Охтирка  й  Суми  –  в  незаживних  ранах.
Кричить  весь  Харків  і  могильний  хрест  –
Всі  проклинають  Путіна-тирана.
Мурашником  здається  і  метро,
Де  плач  жіночий,  перший  крик  дитячий.
Снаряди  ловить  мовчазний  Дніпро.
Стрічають  біженців  Франківськ  і  Львів,  і  Тячів.
Кордони  західні  від  руху  аж  тріщать,
Бо  ж  тисячі    –  в  Європу  і  з  Європи.
Як  можна  це  Московії  прощать?
Сини  Вкраїни  землю  кров’ю  кроплять.
І  бризка  слиною  із  півночі  «тарган»:
Базікає  про  мир  і  шле…  ракети.
Цей  безсоромний,  сивий  дідуган
Війська  спинив  через  людські  пікети.
Перетинають  літаки  кордон  –
Гуляє  смерть  над  селами  й  містами  –
Такий  наразі  в  нас  Армагеддон.
Асфальти  плавитись  під  технікою  стали…
Немало  знала  й  бачила  земля,
Але  таких  знущань  іще  не  знала,  
Та  ми  оговтались,  здолали  переляк,
Й  орду  московську  де-не-де  погнали.
6.03.2022.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941756
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.03.2022

Звернення до росіян, українського походження

Десятий  день  підступної  війни
На  теренах  всієї  України…
Невже  не  відчуваєте  вини
За  смерті  наші,  за  наш  біль,  руїни?
Невже  не  відчуваєте  гріха
За  втрату  милосердя,  за  байдужість,
За  свист  снарядів,  котрий  не  втиха,
І  серед  вбитих  –  рідні  ваші,  друзі.
Невже  ви  окацапилися  так,
Що  Вам  служити  й  розум  відмовляє.
Ракети  ваші  б’ють  і  по  хрестах,
Які  ви  залишили  в  ріднім  краї.
Чи  маєте  у  душах  такий  страх,
Що  і  себе  несила  захистити?
Замкнули  назавжди  свої  уста,
То  ж  нам  за  вас  і  боляче,  і  стидно.
Але  ж  настане  зоряний  той  час,
Коли  московську  гадь  ми  переможем,
Повернемо  і  Крим  свій,  і  Донбас.
Може,  тоді  вас  пам’ять  потривожить,
Що  десь  на  Україні  той  горбок,  
Де  спочивають  ваші  найрідніші,
Та  чи  пробачать  вам  вони  і  Бог,
Що  не  навідаєте  тих  могил  ви  більше?
Адже  ви  зрадили  не  тільки  землю,  й  їх!
Не  знали,  скажете?  А  чи  хотіли  знати?
Та  зрада  роду  –  то  найбільший  гріх,
Отож  спокійно  Вам  уже  не  спати!
5.03.2022.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941700
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.03.2022

Перемогу маємо здобуть

Невже  не  чує  чи  не  бачить  світ,
Як  корчиться  у  муках  Україна?
Не  зупиняє  Путіна  ні  «Свіфт»,
Ні  санкції,  бо  ж  мозок  у  руїнах.
Супроти  людства  він  почав  війну.
Хто  ж  міг  його  на  це  благословити?
Та  нас  уже  нікому  не  зігнуть,
Хоча  земля  продовжує  кровити.
Чи  ж  допоможуть  нам  війну  спинить,
Аби  не  згинуло  усе  живе  у  світі?
Де  гинуть  кращі  доньки  і  сини,
І  навіть  ненароджені  ше  діти?
Тож  маєм  перемогу  ми  здобуть,
І  в  нас  немає  інших  варіантів,
Як  вести  за  свободу  боротьбу
І  стать  для  світу  праведним  АЛАНТОМ!
4.03.2022.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941635
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.03.2022

«Воля» – наш позивний

Поріг  осінній  роки  перетнули
Й  дістались  до  намічених  висот…
Знов  об  історію  думки  мої  спіткнулись:
О,  як  же  нас  Москва  віками  гнула,
Але  ж  зумів  утвердитись  народ.
Вже  відійшли  князі  і  воєводи  –
Їх  імена  заніс  в  літопис  час,
Подарував  Господь  нам  землю  й  вроду,
Нестримно  ніс  Дніпро  у  море  води,
Та  москаля  народ  ніс  на  плечах.
Громи  ревли,  де  мала  буть  погода,
Де  жменя  свят  і  буднів  череда.
Здавалося,  прийшла  таки  свобода,
Що  це  від  неба  маєм  нагороду,
Її  ж  забрати  хоче  знов  орда.
Ракети  шле  нам,  кулі  і  снаряди,
Руйнує  доль  розшиті  рушники,
Життя  людські  щодень  Росія  краде,
Вночі  і  вдень  нас  поливають  «Гради»,
Котрі  Москва  зібрала  за  роки.
Та  у  дугу  уже  нас  не  зігнути,
Бо  «Воля»  –  наш  одвічний  позивний,
Над  нами  душі  тих,  хто  впав  за  Крути,
І  хто  упав  на  всіх  шляхах  війни.
Вони  і  ангели  нас  будуть  боронить.
2.02.2022.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941585
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.03.2022

Бій іде

Бій  іде  за  Україну  –
Вирішальний  бій!
Кров’ю  скупані  руїни,
Небо  –  у  журбі.
Вибір  маєм  небагатий:
Воля,  або  смерть.
Розуму  немає  в  ката  –
Налив  горя  вщерть.
Але  нас  не  залякати  –
Знаєм,  що  робить:
Мусим  єдність  свою  мати,
Щоби  орків  бить1
Тож  бандерівочки  й  укри,
Всі  –  до  барикад,
Хутко  зброю  берім  в  руки,
Зачекався  «брат»,
Бетеери,  танки,  «буки»  –  
Всі  хай  погорять!
2.02.2022.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941525
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.03.2022

Земля й тирани

Земля  завжди  –  і  прихисток  останній,
І  мати-годувальниця  для  всіх,
Але  ж  зневажений  був  нею  довго  Сталін.
Може  тому,  що  мав  великий  гріх!?
Земля  прийнять  не  хоче  в  своє  лоно,
Хто  в  чорні  труни  правду  заховав,
Понищив  без  вини  людей  мільйони,
Святі  місця  з  хрестами  зруйнував.
Не  у  землі  і  Ленін  –  в  Мавзолеї.
Може,  гріхи  і  мертвий  стереже?
А  послідовник  Путін  привілеї
Свої  примножив  газом,  «Калашем».
Ще  й  ядерною  кнопкою  лякає
Європу,  США  і  цілий  світ.
Ніяк  без  України  не  звикає,
Хоч  на  престолі  вже  десятки  літ.
Сивіють  у  тирана  уже  скроні,
Та  мудрості  це  ні,  не  добавля.
Його  не  зупиняють  і  ООНи.
Цікаво,  чи  цього  прийме  земля?
27.01.2022.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941452
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.03.2022

Чорна хмара над Десною

Чорна  хмара  над  Десною
Небеса  закрила
В  день,  якраз  перед  весною,
Розкрилила  крила,
Аби  сонце  заховати,
Позбавити  волі
Наш  Чернігів.  
Супостати
Творять  тут  сваволю:
Підривають  дитсадочки,
Лікарні,  висотки…
Плачуть  донечки  й  синочки,
Черги  чуть  короткі…
Діти  ж  наші  -  не  за  грою  –
Інша  у  них  тема:
Випускають  нову  зброю  –
Моднячі  «коктейлі».
Пропонують  допомогу  –
Гостинці  готують:
Танк  чи  орка  із-за  рогу
Вогнем  нагодують.
28.02.2022.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941380
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.02.2022

Чернігів у війні

Чернігове,  молюсь  на  тебе  знов,
Адже  ти  бастіон  для  України,
Орду  ворожу  не  одну  зборов
І  воскресав,  мов  фенікс,  із  руїни.
Умієш  ти  і  жить,  і  воювать,
Немає  сумнівів  у  цьому  ні  на  йоту,
Умів  для  боротьби  мечі  кувать,
Щоб  ними  знищити  загарбників-сволоту.
Воістину  земля  твоя  свята,
Бо  ти  був  для  Русі  її  початком,
Героїв  знову  виростив  доста.
Пишаюсь  тим,  що  я  чернігівчанка.
Сьогодні  знов  молотиш  супостата
І  демонструєш  свій  важкий  удар,
В  ряди  захисників  готові  стати
Старе  й  мале,  «Азов»,  «ОУН»,  «Айдар».
Озброєні  синівською  любов'ю,
А  це  та  зброя,  що  не  підведе.
З  молитвою  й  благословінням  Бога
Наблизим  перемоги  світлий  день!
28.02.2022.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941372
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.02.2022

Не ридай, Україно!

Не  ридай,  Україно,  не  час.
Йде  війна  за  життя  і  волю,
Щоб  твоїм  знову  став  Донбас,
Посміхнулася  Криму  доля.
Не  ридай,  Україно,  не  плач,
У  сльозах  зло  не  утопити,
Знає  світ,  як  Давидів  пращ
Зміг  Самсона  колись  убити.
Не  ридай,  Україно,  не  плач  –
Зі  сльозою  втікає  сила,
Смерть  розкрила  мільйони  пащ,
Не  одного  ковтнула  сина.
Не  ридай,  Україно,  не  плач,
Із  тобою  і  Бог,  і  правда,
Свого  ката  лиш  не  пробач
І  того,  хто  посіє  зраду.
Не  ридай,  Україно,  не  плач,
Бо  настав  час  розбити  пута,
Згине  скоро  в  Кремлі  палач  –
В.В.П.,  а  точніше  Путін.
Не  ридай,  Україно,  не  час  –
Перемога  ж  не  за  горами.
Всі  помолимось  при  свічах
За  героїв  своїх  у  храмах.
17.02.2022.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941284
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.02.2022

Я не хочу втікать з України

Я  не  хочу  втікать  з  України,
Адже  маємо  орків  спинить
І  свій  край  дивовижно-чарівний
Врятувати  від  зла,  від  війни.
Я  не  хочу  втікати  далеко,
Заявляю  отим,  хто  в  Кремлі,
Люди  ми  –  не  крилаті  лелеки,
Маєм  жить  на  праотчій  землі.
Я  не  хочу  втікать  з  України  –
В  цій  землі  пуповина  моя,
Я  зросла  на  піснях  Чураївни  –
Це  вкраїнської  доньки  ім’я.
Я  не  хочу  втікать  з  України  –
Тут  і  друзі,  й  родина  моя,
Мого  роду  хрести  і  коріння,
Ніч  кохання  під  спів  солов’я.
Я  не  хочу  втікати  в  нікуди.
Як  лишити  свій  край  ворогам!
Щоб  душа  почувалась  розкуто,
Помолюсь  за  Вкраїну  богам!
25.02.2022.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941263
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.02.2022

25. 02. 2022.

Не  сплять  українці  і  ночі,  і  дні  –
Рятують  свою  свободу.
Стоять  –  не  здаються,  хоча  і  одні
Без  інших,  на  жаль,  народів.
А  ворог  лютує,  вогнем  полива,
Смертями  все  засіває.
І  щедро  шле  світ  нам  підтримки  слова,
Що  банки,  мовляв,  закривають.
Здається,  нечистий  на  землю  спустивсь,
Аби  утворити  пекло,
І  плачуть  загиблих  раніше  хрести,
Й  серця  матерів  отерпли.
Принишкло  і  море  –  сльозою  впилось,
Крові  вояків…  не  змило  –
Тринадцять  ангеликів  в  небо  знялось  –
Хмаринками  їхні  крила.
Херсон  не  здається,  Чернігів  стріля,
Впираються  Суми  й  Харків…
Горить  в  москалів  під  ногами  земля,
Не  ‘дин  із  них  кров’ю  харка.
Столиця  вогнями  ракет  упилась,
Там  крики  людські  й  сирени,
Та  мрія  кремлівська  таки  не  збулась,
Хоч  справді  часи  буремні.
У  теробороні  –  уже  тисячі  –
І  не  голіруч  –  при  зброї.
Свободи  своєї  вони  сіячі,
Хтось  вийде  з  боїв  героєм.
Народ  України  горою  стоїть  –
Атакам  не  піддається,
Він  дух  гартував  уже  кілька  століть,
Тож  зна;  перемога  кується
Лише  у  відкритім,  смертельнім  бою,
Й  полита  свинцем  і  кров’ю.
І  люди  полками  новими  встають  –
Вбивають  орду  з  любов’ю.
25.02.2022.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941191
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.02.2022

24. 02. 2022.

Зима  до  кінця  добігає,
Всміхається  сонцем  весна,
Та  рашка  на  нас  напала.
В  печалі  Дніпро  і  Десна.
Кричать  розтривожені  душі,
Палає  небесна  вись…
Ніхто  не  лишивсь  байдужим,
Стоять  до  кінця  поклялись
За  землю,  що  під  ногами,
Своїх  і  чужих  дітей,
Всім  діяти  слід  негайно  –  
Орда  ж  звідусіль  іде.
Такого  піднесення  духу
Не  знала  іще  земля,
В  історії  завірюхах
Мелькало  ім’я  Кремля.
По  гідності  потоптались,
Шляху  руйнували  твердь,
В  застінках  синів  «питали»,
Тримали  у  «слугах»  смерть.
Тепер  перед  нами  виклик:
Що  далі  –  буть,  чи  не  буть?
Задача  і  для  «великих»,
Й  для  кожного  з  нас,  мабуть.
Тож,  мій  український  люде,
Не  станем  Кремлю  рабом,
Най  кожен  в  собі  розбудить
Святу  до  землі  любов.
24.02.2022.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941157
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.02.2022

Може, війна…

Може,  війна  нас  нацією  зробить,
Якщо  раніш  не  встигли  це  зробить?
Сама  історія  уже  поставить  пробу,
Аби  не  «величали»  нас  «раби».
Аби  не  докоряли  нам  нащадки,
Й  це  не  високі,  пафосні  слова,
Залишить  землю  мусим  їм  в  порядку
І  Україну-неньку  врятувать.
Як  дорого  заплачено  за  волю,
В  яку  сьогодні  цілиться  москаль,
А  може,  досить  вже  ходить  по  колу,
З  якого  Кремль  не  хоче  випускать.
Отож,  якби  орду  дику  здолати,
Єднаймось  всі,  до  правлячих  еліт
Не  задля  крісла  і  не  задля  плати.
Створімо  український  моноліт!
23.02.2022.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941156
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.02.2022

Може, шин та вогню передать? (Переспівуючи М. Некрасова) .

Чуєш,  Волго,  як  стогне  народ  твій?
Це  уже  не  бурлацькі  пісні.
Іноземною  ситий  він  кров’ю,
Бо  ж  кордони  Кремлю  затісні.
Чуєш,  як  сиротиночки  плачуть?
Вони  з  Сирії,  наші,  з  Чечні.
Скільки  доль  і  життів,  ще  юначих,
Загубились  в  московській  війні!
Чуєш,  Волго,  як  небо  ридає?
То  від  «Градів»  горить  його  вись.
Хіба  мало  народ  твій  страждає?
І  це  зараз,  це  все  не  колись.
Кращі  з  кращих  в  кайдани  закуті,
Той  від  кулі  в  столиці  упав,
Інші  в  небо  знялись  від  отрути,
Хтось  іще  словом  правди  лупа
Ту  імперську  скалу,  що  зростила
Всім  на  горе  московська  земля,
Котра  довго  іще  не  цвістиме,
Поки  вижене  банду  з  Кремля.
Чуєш,  Волго,  як  стогне  народ  твій?
Він  уголос  боїться  й  ридать,
А  не  тільки  за  правду  боротись.
Може,  шин  та  вогню  передать?
23.02.2022.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941103
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.02.2022

Досить!

Дивлюсь  на  внутріукраїнські  війни
І  не  просить  вже  хочеться  –  кричать:
Невже  не  відчуваєте  провини
За  те,  що  шкода  декому  плеча
Для  України,  котра  ледве  дише,
Вона  ж  на  ноги  підняла  вас  всіх.
Над  нею  дні  нависли  геть  критичні,
Й  не  рятувать  її  –  найтяжчий  гріх.
Мо'  ж,  досить  чубитися  між  собою?  Досить!
Усім  і  кожному  ціну  вже  склав  народ.
Поки  що  він  терпляче  усіх  просить:
Служіть  землі  не  задля  нагород.
Не  можуть  булаву  тримати  двоє,
Як  неприродно  мать  дві  голови.
Чи  ж  мало  знала  Україна  воєн
І  завмирала  від  плачу  вдови?
Коли  ще  розум  служить  вам,  панове,
Засвойте  головний  життя  урок
В  ім'я  загиблих  й  тих,  що  гинуть  знову,
Зробіть  один  до  одного  свій  крок,
Щоб  стати  проти  ворога  оплотом
І  вдарити  єдиним  кулаком,
Бо  ж  ворог  не  змінився  ні  на  йоту,
То  ж  проти  нього  станьте  вояком!
22.02.2022.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941022
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.02.2022

Господь не може зрадить Україну

Господь  не  може  зрадить  Україну!
Хіба  ж  вона  йому  не  дорога?
Кохається  в  піснях  він  солов'їних,
І  в  цім  нема  Всевишнього  гріха.
Це  він  щодня  нам  сонце  посилає,
Що  зігріває  й  осяває  дні,
Зі  смутком  радість  вміло  розбавляє,
Рятує  Україну  у  війні.
Хіба  не  він  на  -прю  нас  посилає,
Рятує  від  зневіри  і  хули,
Любові  у  серця  нам  наливає,
Аби  для  себе  волю  зберегли.
Він  знає,  як  болять  тілесні  рани,
І  біль  душевний  смакував  не  раз,
Розкриє  очі  людям  на  тирана,
Й  прозріють,  врешті,  Крим  наш  і  Донбас!
Господь  не  може  зрадить  Україну,
І  світ,  і  я  упевнені  у  цім.
Нова  держава  виросте  з  руїни,
І  її  доля  у  його  руках.
21.02.2022.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941009
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.02.2022

Народе, розправляй коліна!

Чи  то  не  проклята  земля,
Коли  повінчана  із  горем,
Що  проросло  зі  стін  Кремля
І  розлилось  великим  морем?
Хіба  Москва  –  не  дикий  край,
Де  радо  голови  рубали?
Може,  тому  й  Господь  кара,
Що  люди  цьому  потакали?
Аби  впокорити  народ,
На  палі  гострі  там  саджали,
У  моді  був  і  ешафот.
Скількох  повішено  безжально!
Не  знав  світ  деспота  лютіш,
Аніж  Іван  Четвертий  –  Грозний.
Петро,  здається,  ще  крутіш  –
Гроза  для  бідних  і  заможних.
Сумне  історії  лице,
Котре  століттями  тривало,
І  мова  йде  саме  про  це,
Як  люд  таки  замордували.
Чи  місія  така  в  Кремля  –
Народ  свій  мучити-карати,
А  той  царів  своїх  прокляв,
Хоча  і  потрапляв  за  грати.
Репресій  теж  не  обминув  –
З  ГУЛАГів  чувся  його  стогін,
Укотре  вкинутий  в  війну,
Та  чи    проснувся  він  від  того?
Немало  пройдено  доріг.
Змінились  час  і  покоління,
Та  Кремль  традиції  зберіг,
То  ж  вимагає  поклоніння.
Народе,  розправляй  коліна!
21.05.2022.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940923
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.02.2022

Галині Фесюк

Хто  з  нас  не  знає  відомої  сучасної  української  письменниці  Галини  Петрівни  Фесюк!  Хочу  привітати  її  і  всіх  вас,  друзі,  з  Міжнародним  днем  рідної  мови.  Багатогранна  діяльність  Фесюк    має  важливе  значення  для  розвитку  української  літератури.                                .                        
Душа  її  залюблена  у  Львів,
У  слово  чисте,  ніжне,  українське,
Тому  й  народжуються  твори  все  нові,
Котрі  стають  її  надійним  військом.
Людина  неспокійної  душі.
Їй  притаманні  людяність  і  гідність.
Болять  їй  біди  і  свої,  й  чужі,
І  Україна,  надто  серцю  рідна.
Ніколи  не  було  їй  все  одно,
Чим  дихала  і  дише  Україна.
Залите  кров’ю  долі  полотно
Її  народу.  Все  ж  –  не  на  колінах.
Її  хвилює  все,  тим  більш,  війна,
Вона  супроти  лжі  і  лицемірства,
Бо  УКРАЇНКА  з  діда-прадіда  вона,
Духовний  щит,  окраса  свого  міста!
20.02.2022.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940913
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.02.2022

Зміниться Расєюшка

Лягає  осінь  на  плече  тихенько,
Фарбує  пасма  кіс  у  сивину…
У  вічність  відійшли  і  тато,  й  ненька,
А  рашка  знов  затіяла  війну.
Як  і  тоді,  в  минулому  столітті,
«По-братськи»  обняла  за  горло  нас,
Ті  руки  у  крові  по  самі  лікті,
В  конвульсіях  звивається  Донбас.
Згубився  лік  «300-сотим»  і  «200-сотим»,
Сльозами  вмився  захід  наш  і  схід,
А  Путіну  нашіптують  сексоти
Переділити  навпіл  цілий  світ.
У  бункері  сидить  він,  мов  у  банці,
Хоча  ж  і  сам  себе  туди  загнав,
А  з  ним  і  вірні  пси  (їх  з’їли  б  пранці),
Хто  вмів  коліна  вміло  підгинать.
Знесилилися…  Хоче  жить  сволота,
Й  накрадене,  бач,  залишати  жаль.
Імперія  для  них  –  це  плоть  від  плоті,
Та  зміниться  в  Расєюшки  межа.
29.01.2022.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940719
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.02.2022

Іще ‘дна ніч тривоги

Хворіє  світ  вождизмом  тут  і  там  –
Це  ж  вирок  демократії  й  державі,
Але  народ  вождів  почне  змітать,
Бо  в  кожного  із  них  душа  іржава.
Іще  ‘дна  ніч  тривоги  і  безсоння
Пружинить  думку  в  морі  хвилювань  –
Цьому  виною  Путіна  персона,
Котрий  не  може,  щоб  не  воювать.
Ця  думка  мозок  мучить,  розпирає:
Чи  дружить  з  розумом  цей  нелюд-кадебіст,
І  чи  небесні  сили  покарають
Того,  хто  зла  й  насилля  є  лобіст.
Невже  у  світі  недостатньо  сили,
Аби  це  зло  з  лиця  землі  змести!
Чи  мало  молитвами  ми  просили,
Адже  про  це  благають  і  хрести
Синів,  котрі  не  вийшли  з  поля  бою,
І  доньок  –  згаслих  рано  матерів,
Що  край  закрили  від  орди  собою.
Саме  вони  наш  щит  і  оберіг.
Схвильована  іще  одним  я  дуже,
Як  олігархи  з  України  «пруть».
Мужі  багаті…  Душі  ж  їх  байдужі  –
Народ  лишають  для  московських  пут.
Кого  ж  ми  наплодили  за  ці  роки?
Кому  природні  надра  віддали?
Чи  стане  історичним  це  уроком?
Може,  хай  там  лишаються  вони?
Вкраїнці,  зброю  всі  візьмімо  в  руки  –
Не  час  рахунки  зводити  –  не  час  –
Давайте  проженем  чужинців-круків,
Бо  істини  момент  уже  почавсь!
14.02.2022.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940252
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2022

Не спить Україна

Не  спить  Україна,  а  з  нею  і  світ…
Благають  Москву  спинитись,
Щоб  край  Український  свободою  квіт
І  мир  міг  не  тільки  снитись.
Не  спить  Україна  –  життя  ж  на  кону…
Війна  –  то  ніяк  не  жарти.
Чи  вистачить  мудрості  і  талану
Змішати  кремлівскі  карти?!
Не  спить  Україна…    У  тузі  Дніпро…
Старе  і  мале  в  тривозі  –
Москва  своє  чорне  імперське  тавро
Нам  випекла  на  порозі…
До  НАТО,  не  рипались  щоб,  присягли
Й  манкуртами  вкотре  стали,
Кайдани  обути  собі  спрмоглись,
«Язик»  її  величали.
Не  спить  Україна,  бо  їй  не  до  сну  –
Збирає  для  бою  сили,
Відстояти  щоби  і  снов,  і  Десну,
Дніпро  і  Карпати  сиві.
14.02.2022.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940247
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2022

Спільний дім

Вирує  світ,  мов  кратер  вулканічний,
І  дихає  то  кров'ю,  то  вогнем,
Чи  то  в  полоні  сил  він  демонічних,
Думки  щораз  доконують  мене.
Чому  так  зла  багато  на  планеті,
І  скільки  цей  вулкан  буде  тривать?
Невже  його  не  спинять  ні  інети,
Ні  молитов  схвильовані  слова?
Чому  при  владі  часто  божевільні,
Хоча  мільйони  доль  у  їх  руках?
Невже  забули,  що  Земля  –  дім  спільний
І  нікуди  із  неї  утікать?!
13.02.2022.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940153
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.02.2022

Сумління

Зима…  Холоне  і  душа,  й  плече…
А  час  питає:  «Як  тобі  живеться?
І  що  турбує?  Що  найбільш  пече?
Чим  помогла  ти  Україні-неньці?»
Розгублена,  збираю  я  думки:
«А  й  справді,  що?  Війна  ж  не  рік  триває…
Загинули  вже  кращі  вояки.
Героями  і  світ  їх  називає.
Й  хіба  ціна  існує  на  життя,
Яке  у  них  украдене  війною?
Від  смерті  не  буває  укриття…
Ніхто  ж  не  відкупився  й…  сивиною.»
І  перебравши  кожну  тезу  цю,
Я  розбудила  у  собі  сумління
Й  мушу  подякувати  кожному  бійцю
За  його  мокрі  берці  і  коліна,
За  те  безсоння,  котре  терпить  він,
За  ризик  бути  снайпером  убитим,
За  опанований  ним  дрон  і  «Джавелін»,
За  кров  його,  яку  устиг  пролити..
Багато  назбиралося  ще  «за»  –
Аж  не  встигаю  і  перелічити,
Та  чую,  як  пече  його  сльоза,
Коли  в  бою  не  встиг  перепочити:
«За  те,  що  не  в  окопі  спиш  –  в  теплі,
У  тиші  й  рідна  стеля  над  тобою,
Молись,  щоби  ніхто  з  них  не  поліг,
А  вийшли  всі-усі  живими  з  бою».
30.01.2022.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940146
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.02.2022

Вершилося буття

Спустився  день  в  долоні  вечорові,
І  роси  задзвеніли  поміж  трав,
Холодний  місяць  виплив,  жовтобровий,
Сховалось  сонце  в  оливі  заграв..
Повітря  грілось  від  землі-черені,
У  іншу  фазу  перейшло  життя,
Під  солов’їні  дивовижні  трелі
Сукався  час.  Вершилося  буття.
20.01.2022.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939322
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.02.2022

Що є людське життя ?

Що  є  людське  життя  –
Гниття  чи  боротьба
Від  старту  і  до  фінішу  земного?
І  яке  місце  в  нім  займа  ганьба,
Замислююсь  над  цим  я  знову  й  знову.
Хто  визначає  нам  наше  буття
І  напинає  неба  парасолю,
Шукає  шлях  із  нами  до  звитяг,
Умитий  часто  кров'ю  і  сльозою?
Питання  це  з  небагатьох  питань,
На  котре  відповіді  люд  шукає  й  досі.
І  хоч  людина  й  в  космосі  літа,
Не  допоможе  їй  небесний  досвід.
26.01.2022.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939302
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.02.2022

Притомилась, та не втомилась

Я  притомилась  від  обставин,
Та  не  втомилась  від  життя  –
Побільшало  у  серці  сталі,
І  менше  слів  для  каяття.
Я  не  втомилася  від  правди,
Та  притомилась  від  брехні,
Від  ницості,  ганьби  і  зради,
Що  вилізли  у  цій  війні.
Я  притомилась  від  ридання,
Та  не  втомилася  від  сліз…
Нема  й  не  буде  виправдання,
Тому,  хто  у  мій  край  поліз.
Я  притомилась  від  істерик,
Що  слабодухий  розсіва,
Від  фейків  опозціонерів,
Їм  шлю  у  відповідь  слова:
«Героям  слава  й  Україні!
Нікому  не  здолати  нас!
Край  буде  вільний  солов'їний,
Де  Крим  Вкраїнський  і  Донбас!
29.01.2022.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939234
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.02.2022

Озвалась історична даль

Збігали  дні  крізь  решето  часу,
І  від  подій  тих  серце  завмирало,
Не  раз  ординці  нищили  красу
Мого  праотчого  покраяного  краю.
Загляну  в  сиву-сиву  давнину,
Де  йшов  з  мечем  холодним  брат  на  брата,
Де  проклинали  матері  війну,
І  це  думок  народжує  багато.
Коли  ж  я  розгорну  життя  сувій,
Де  «чайки»  хвилі  різали  Дніпрові,
Там  часто  мертвим  заздрили  живі.
Так  Україна  виростала…    З  крові…
Усі  літа  ті  зібрані  в  віки,
Що  славу  на  плечах  своїх  тримали,
Її  в  вогні  кували  козаки,
Поки  з  Богданом  волю  продрімали.
Озвалась  болем  історична  даль,
Аби  не  повторилось  це  ніколи,
Щоб  батько  сину  мудрість  передав
І  між  князями  не  було  розколу:
«Не  піддавайтесь  темряві  сум’ять,
Де  б  віра  зі  зневірою  боролись,
Щоби  землею  ран  не  затулять,
Коли  понищаться  всі  слави  ореоли».
А  час  біжить.  Чим  далі,  то  скоріш,
Лягаючи  відлуннями  у  пам’ять,
А  там  –  жахи  обпалених  століть.
І  знов  орда  московська  наступає.
Завоювати,  бачся,  хоче  нас.
Кровить  Лугань  в  зажуреній  долині.
Лежить  згвалтований  десятки  раз  Донбас…
Сльоза  стікає  з  голої  калини.
Та  віра  наша  ще  жива.  Жива!
Її  ні  знищить,  ані  похитнути!
Життя  підносить  іноді  дива  –
Тож  Україні  на  планеті  бути!
27.01.2022.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939122
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.02.2022

Пригадується

Вже  сонце  моє  котиться  на  захід.
Давно  матусі  вишня  відцвіла,
А  я  намисто-спогади  низаю
Про  те,  як  я  була  іще  мала.
Пригадується  і  старенька  хата,
Бабуся  з  дідом  і  тепленька  піч,
І  казочка,  що  вчила  посміхатись,
Коли  схилялась  наді  мною  ніч.
Широкий  двір,  із  ружами  й  барвінком
(Вони  не  раз  приходили  у  сни),
Червоний  півень,  що  співав  так  дзвінко,
Але  ж  побив  мене  серед  весни.
Якось  по  вулиці  ішов  кобзар  старенький…
З  ним  поряд  –  із  торбинкою…  хлоп'я,
Що  сунуло  свою  худеньку  жменьку
В  долоню  чорну…  Страх  мене  пройняв.
Заглянула  у  очі  я  старечі,
А  там  –  більмо  і…  захололий  біль.
Такі  за  все  життя  не  стріла  плечі,
Мов  потонули  і  вони  в  журбі.
Той  образ  діда  й  хлопчика  малого
За  мною  йде  уже  десятки  літ.
В  нім  –  подих  часу,  сірого  і  злого…
О,  не  такий  простий  цей  білий  світ!
В  портретах  їх  –  історія  народу,
Який  тепер  піднявся  із  колін,
Здобувши  собі  волю  в  нагороду,
На  цілий  світ  озвався  громом  він!
26.01.2022.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939035
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.02.2022

Я мрію

Я  мрію  піснею  розкриленою  стати,
Нехай  вітри  по  світу  понесуть,
Аби  вона  лунала  в  будні  й  свята,
У  час  борні,  бо  в  цім  життєва  суть.
То  ворог  наші  долі  розпинає
То  ми  ідем  щораз  не  тим  шляхом,
Колючим,  небезпечним  і  незнаним,
Гетьмани  у  обнімку  із  гріхом.
Я  мрію  піснею  для  України  стати,
Її  зігріти  словом  і  теплом,
У  дні  тривожні  духом  воскресати,
Слабких  прикрити  зболеним  крилом.
Крило  моє  готове  вже  до  лету,
Отож  здолаю  не  одну  з  висот,
А  це  під  силу  лиш  тому  поету,
Хто  землю  рідну  любить  і  народ!
18.01.2022.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939028
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.02.2022

Лечу до села

Моя  осінь  кінця  добігає,
Ще  на  плечі  зима  не  лягла,
Я  ж  лечу,  ні,  біжу  й  не  встигаю  –
На  заваді  осот,  ковила.
У  сніги  одягла  доля  скроні,
А  думки  кличуть  знов  до  села,
Де  струнких  яворів  сиві  крони
З  висоти  оглядають  поля.
На  крилі  уже  діти  й  онуки  –
Все,  що  мало  цвісти,  відцвіло,
Та  душа  животіє  у  муках,
Бо  покірно  вмирає  село.
І  немає  тому  порятунку,
Й  не  повториться  двічі  життя,
І  душа,  запечалена  трунком,
Сил  не  має  змінити  буття.
21.01.2022.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938928
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.02.2022

Жовті тюльпани

Тюльпани  жовті…  в  січні  і…  живі.
На  віддалі  їх  запах  відчуваю.
І  паморочиться  у  голові:
Життя  нове  для  себе  відкриваю.
У  ньому  подих  щастя  і  краси,
Тепло  і  затишок  в  останній  день  січневий,
Коли  на  склі  вікна  заколосивсь
Липневий.  колос  й  квіточка  квітнева.
І  враз  по  венах  радість  розлилась,
Зігрівши  кожну  кліточку  у  тілі.
Здалось  на  мить:  я  квітами  впилась,
Чи  то  цього  тюльпани  захотіли?
31.01.2022.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938833
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2022

Чернігівцю-герою Павлу Старченку (18. 05. 1977-29. 01. 2015)

Він  день  народження  тепер  стрічає  в  небі
У  колі  ангелів  –  не  вдома  за  столом…
Запитую  я  кожен  раз  у  себе:
Коли  ж  в  війні  настане  перелом,
І  поженем  орду  аж  до  Уралу,
Аби  мороз  донищив  москалів,
Які  майбутнє  наше  недокрали,
Щоб  зникли  всі,  хто  правив  у  Кремлі.
29  січня  -  річниця  трагічної  загибелі  в  російсько-українській  війні  ПАВЛА  СТАРЧЕНКА  –  мужнього  Воїна,  Чернігівського  Героя.
Він  у  цей  світ  прийшов,  аби  відбутись,
Лишити  слід  на  грішній  цій  землі,
Аби  поменшало  усюди  зла  і  смути,
І  це  зробити  сам  Господь  звелів.
Зростаючи  допитливим  і  дужим,
Він  розуму  і  сил  не  шкодував,
Тож  поліглотом  став  і  небайдужим,
Свою  любов  матусі  дарував,
І  друзям,  і  сестрі,  і  Україні.
Пізнав  Європу,  МАУП*  підкорив,
І  був  не  просто  чоловік  –  ЛЮДИНА,
А  це  дається  не  завжди  згори.
Сам  шліфував  характер,  силу  волі,
Мов  готував  до  подвигу  себе,
Багато  знав  про  Січ  і  Дике  поле,
У  мріях  підіймався  до  небес
У  судженнях  він  був  неординарним,
Тож  відчував:  Москва  учинить  гріх…
Війна  життя  змінила  кардинально:
Він  –.  ДОБРОВОЛЕЦЬ…  Свій  серед  своїх.
Герої  завжди  стоячи  вмирають,
Не  замаравши  совісті  й  колін,
Виводячи  із  себе  вражу  зграю.
Саме  таким  злетів  у  небо  ВІН!
*  –  Міжнародна  Академія  управління  персоналом.
29.01.2022.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938598
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.01.2022

Ми вільна Україна

В  однім  із  виступів  Володимир  Путін  назвав  Україну  окраїною  "большого  государства".  Це  йому  наша  відповідь.


Ми  не  окраїна  –  ми  вільна  Україна,    
Хоча  і  з  ранами  –  слідами  боротьби,
І  наш  народ  ніколи  не  загине!
Не  знищили  і  зашморги  Коби*.
Він  частував  нас  голодом,  свавіллям
І  навіть  звів  репресій  ешафот,
Та  дух  народу  залишився  вільним,
Його  за  зброю  вибрав  патріот.
Нас  гартували  долі  повороти:
Це  Сандармох,  Сибір  і  Колима,
Тому  вже  нас  нікому  не  збороти,
Хоч  ворог  України  не  дріма.
Одна  у  нас  мета:  земля  і  воля  –
Вона  солодша  меду  й  калача,
І  хоча  ми  іще  занадто  кволі,
Не  випустимо  з  рук  уже  меча.
Ми  не  окраїна  –  ми  вільна  Україна,
І  волі  не  здамо  без  боротьби,
Воскреснемо  поміж    золи  з  руїни
І  не  дамо  нас  більше  роздробить!
22.01.2022.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938393
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.01.2022

Усе народжується в муках

Немає  осені  без  літа,
Весни  не  буде  без  зими  –
На  все  свої  закони  в  світі,
За  ними  й  мусим  жити  ми.
Усе  народжується  в  муках,
І  це  є  істина  свята,
Немає  щастя  без  розлуки,
Нема  задачі  без  питань.
Нема  поранення  без  болю,
Як  і  вдовиці  без  сльози,
Ціни  не  знатимемо  волі,
Коли  не  матимем  грози.
Без  материнської  печалі,
Ще  не  навчився  жити  світ,
Бо  доля  часто  їй  вручає  
Квиток  туди,  де  гине  цвіт.
Немає  річки  без  долини,
І  не  буває  без  гори,
Нема  весілля  без  калини
Й  без  волі  Божої  згори.
21.01.2022.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938061
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.01.2022

Так писати міг тільки він

Перечитала  кілька  поезій  Миколи  Ткача,  про  якого  недавно  писала,  і  дійшла  висновку,  шо

Так  писати  міг  тільки  він…
Не  рукою  писав  –  душею.
То  від  мами  благословінь
Не  покрилась  душа  іржею.
Так  писати  міг  тільки  він,
Бо  опоєний  був  любов'ю,
Нею  дихав,  творив,  сивів,
Все  життя  був  самим  собою.
Так  писати  міг  тільки  він  –
Був  святої  землі  зернятком,
Що  жило  у  його  крові
І  було  особливим  статком.
Так  писати  міг  тільки  він,
Бо  закоханий  же  у  слово:
Влітку  житечком  половів,
Зодягався  у  шаль  зимову.  
Так  писати  міг  тільки  він…
Мав  за  подругу  щедру  музу,
Вдвох  збирали  зірки  в  траві,
Почуттям  відкривали  шлюзи.
Так  писати  міг  тільки  він,
В  пелюстки  заховавшись  ночі,
Вони  слухали  серця  дзвін,
Заглядали  в  кохані  очі.
Так  писати  міг  тільки  він,
Бо  від  неба  мав  цей  дарунок,
З  дивовижних  спивав  суцвіть
Незбагненний  поезій  трунок.
Так  писати  міг  тільки  він
Під  мелодію  ліри  й  серця.
Сам  Творець  його  світом  вів
По  стежині  високих  терцій.
20.01.2022.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937585
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.01.2022

"Сахнівський Прометей"

Сьогодні  у  Чернігівській  бібліотеці  ім.  М  М  Коцюбинського  вшанували  пам'ять  самобутнього  поета,  народознавця,  дослідника  славетної  пам'ятки  українського  письменства  "Слово  о  полку  Ігоревім"  Миколи  Ткача,  якому  4.01.2022.  виповнилося  би  80  років.                                                                                                                                      
 "Сахнівський  Прометей"
(Пам'яті  Миколи  Михайловича  Ткача,  відомого  українського  етнографа,  пісняра,  професора,  кандидата  історичних  наук)
Служив  усе  життя  народу  й  слову,
Й  розмова  наша  буде  тут  про  те,
Яким  він  був  -  Сахнівський  Прометей,
І  чим  була  для  нього  рідна  мова.
Нема  в  бутті  земному  випадковостей:
Це  й  день  приходу  нас  в  тривожний  світ,
І  мить  відходу  в  вічність,  і  знаковості,
І  те,  скільки  відведено  нам  літ.
Січневий  день…  Війна…  Земля  здригалася…
Ламались  долі.  Димом  пахла  смерть…
А  у  Сахнівці  мати…  посміхалася
Народженому  сину…  Щастя  –  вщерть…
О,  скільки  ж  сил  було  тоді  потрачено!
Молилась,  щоби  ріс  у  мирі  син.
Яким  було  в  житті  його  призначення?
Він  же  губами  молочка  просив…
Миколою  маленького  наречено.
Пора  тоді  для  всіх  була  тяжка…
Душа  дитини  голодом  припечена,
У  мозолях  твердих  його  й  рука.
Таким  і  в  світ  пішов,  аби  відбутися,
Культуру  рятував  десятки  літ.
Талант  у  нім  небачений  проклюнувся,
Пізнав  кохання  пізній  дивоквіт.
В  любові  й  Україні  він  зізнається,
Красу  нестиме  в  серці  й  на  плечах,
Та  раптом  згасне  в  квітні,  в  дев'ятнадцятім,
Замовкне  пісня  пісняра  Ткача.
Чи  срібні  струни  серця  притомилися,
Чи  кликала  вже  матінка-земля?
Його  словами  вічність  промовля,
Аби  ми  в  час  тривог  не  розгубилися.
15.01.2022.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937406
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.01.2022

Слово

Найліпща  втіха  для  людини  –  слово,
І  це  –  одна  із  Божих  нагород,
Воно  і  для  єднання  є  основа  –
Людей  збирає  ув  один  народ.
Це  той  місточок,  що  серця  єднає
І  творить  іноді  небачені  дива,
Коли  душа  людини  заспіває,
Знаходячи  в  собі  нові  слова.
Не  слід  недооцінювати  слово,
Бо  це  –  той  особливий  інструмент,
Котрий  засвідчує,  що  слово  –  не  полова  –
Воно  душі  людської  іскромет!
14.01.2022.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936977
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.01.2022

Секрет життя

Біжить  ріка.  Ріка  мого  життя,
А  поряд  скаче  доля  норовлива.
Й  народжується  дивне  відчуття:
Я  чи  була  я  у  житті  щаслива?
Людини  доля  дуже  непроста,
І  кожен  крок  мій  –  теж  випробування,
Коли  зерно  надії  пророста,
Народжуючи  мрію-сподівання
На  мир,  що  запанує  врешті  в  нас,
На  день,  що  стане  кращим  за  вчорашній,
На  час,  коли  полину  на  Парнас,
На  мить,  коли  нічого  вже  не  страшно.
А  може,  в  цім  і  є  секрет  життя,
Що  душі  наші  віку  непідвладні,
І  плин  його  не  має  вороття,
Хоч  як  би  не  було  людині  складно?!
12.01.2022.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936774
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.01.2022

Він України син

Він  України-неньки  вірний  син.
Вдихнувши  особливі  її  чари,
Зростав  серед  казкової  краси,
Поки  не  захопили  яничари.
Він  знав,  що  його  смерть  не  заляка,
Бо  з  діда-прадіда  в  нім  дух  непереможний,
Живе  в  нім  ген  сміливця-козака,
Що  обзивається  в  часи  біди  тривожні.
Для  нього  Україна  –  та  земля,
Що  зберегла  коріння  його  роду.
Він  пив  цілющі  трунки  звідтіля
І  став  захисником  свого  народу.
Землі  він  Української  синок,
Тому  й  давно  їй  в  вірності  поклявся,
Зробивши  свій  земний  останній  крок,
Упав,  хоч  до  останнього  змагався.
Ні,  він  не  чийсь,  а  України  син,
І  кров  у  його  венах  особлива.
Він  колос,  що  зерном  заколосивсь
І  впав,  аби  вона  була  щаслива.
29.12.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936674
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.01.2022

МІНІ-ВІРШІ

Бог  раз  людині  дав  земне  життя
І  огорнув  її  теплом,  любов’ю,
Його  прожити  треба  до  пуття,
Хоч  іноді  не  обійтись  без  бою.
4.04.2017.
Жити  родиною  великою,  міцною,
І  буть  завжди  своїм  серед  своїх,
Стрічати  ворога  стіною  кам’яною  –
Це  догма  для  народу  і  сім’ї.
3.06.2018.
***
Не  знає  світ  величнішого  слова,
Ніж  МАТИ,  що  дарує  нам  життя,
Саме  вона  і  є  добра  основа.
Цю  істину  на  все  життя  затям.
17.11.2018.
***
Чим  більше  живу  на  світі,
Більш  маю  переконань:
Які  ж  дорогі  нам  діти,
Й  не  їхня  у  цім  вина.
У  нім  прагматизм,  реальність,
Без  вигадок  і  прикрас,
Багно  де  і  геніальність,
Й  своє  мають  місце  й  час.
9.09.2018.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936338
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.01.2022

Україна і Казахстан

Болять  мені  і  рани  України,
Й  задимлений,  в  протестах  Казахстан.
Народні  потомилися  коліна,
Зерно  національне  пророста.
Хотілось  руку  би  подати  допомоги
Казахам,  що  за  кілька  тисяч  миль,
Москва  ж  хутчіш  морського  восьминога
Стискає  горло  волі  між  людьми.
Народну  кров  п’ють  тридцять  літ  без  міри
Московські  і  казахські  упирі,
Тому  й  протести  там  закономірні,
Хоча  давно  були  вже  на  порі.
Геть  посивілий  Київ,  православний,
Тримає  із  Кремлем  нерівний  бій,
Та  Астані  він  щиро  співчуває,
Бажає  перемоги  в  боротьбі.
Казахи  й  ми  –  народи-різновіри,
Та  кат  один  і  був,  і  є  у  нас.
Здолати  мусимо  його  допіру:
Господь  з  Аллахом  визначать  цей  час!
6.01.2022.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936158
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.01.2022

Для них земля – шматочок раю

Вкраїнці  –  люди  дивного  гатунку,
Тож  їм  не  може  бути  все  одно,
Де  жить.  Земля  –  не  місце  для  притулку,
Вона  родини  їхньої  гніздо.
Для  них  земля  –  той  острів  на  планеті,
Котрий  рятує  від  усіх  негод:
Степи,  ліси  і  ріки,  й  очерети,
І  ті  пісні,  що  викохав  народ.
Земля  для  них  –  це  їхній  біль  і  рана,
Що  камертонять  болем  у  душі,
Й  ненавидять  вони  того  тирана,
Що  розумом  навіки  зубожів.
Для  них  земля  –  шматочок  того  раю,
Де  найдорожчий  батьківський  поріг,
І  де  Дніпро  сріблиться  хвилеграєм,
Коли  дітей  стрічає  із  доріг.
Для  них  земля  –  природи  вишиванка,
Де  сам  Господь  подбав  про  кольори,
Це  край,  в  який  закохані  ізмалку,
Із  долею,  що  послана  згори.
Це  люди  особливого  гатунку,
Ні  клімат  їх  не  змінить,  ані  час,
Напоєні  любові  дивним  трунком
Із  блиском  сонцесяйним  ув  очах.
25.12.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935963
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.01.2022

Я світ пізнавала

Я  світ  пізнавала  скоріш  не  з  газет,
Чи  книг,  а  чи  радіо  тощо,
Не  чула  тоді  я  і  про  інтернет,
Не  відала,  що  таке  проща.
Я  світ  пізнавала  із  прози  життя,
Набувши  синці,  шрами,  рани,
Боялась  найбільше  утрапить  в  сміття,
Життя  ж  було  багатогранне.
Я  світ  пізнавала  таким,  як  він  є,
Без  жодних  прикрас  кольорових,
І  думку,  і  бачення  мала  своє,
Про  роль  берегів  Дніпрових.
Я  світ  пізнавала,  як  тільки  могла,
Збирала  знання  по  краплині,
Не  просто  дитині  з  глухого  села
Зліпити  із  себе  людину.
Я  світ  пізнавала  крізь  призму  людей,
Училась  любить  і  страждати,
Зустріла  і  той  найважливіший  день,
Коли  нарекли  мене  «мати».
Я  і  дотепер  іще  світ  пізнаю,
Бо  це  всім  наукам  –  наука,
Якби  ж  люди  мудрість,  набуту  свою,
Могли  передати  онукам.
26.12.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935934
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.01.2022

У єдності сила наша

Четвертують  Україну
Свої  ж  супостати,
Живу  кладуть  в  домовину.
Й  хочеться  спитати:
Нащо  ділите  народ  свій,
ОПЕЗЖЕ  й  гетьмани,
Орда  ж  стоїть  на  порозі.
Чи  горя  ще  мало?
Чи  Вкраїна  вам  не  рідна,
Що  ви  так  із  нею,
А  чи  загубили  гідність?
Народ  треба  клеїть,
А  не  ділить  між  собою,
Зе’,  порохоботи,
Забере  ж  москаль  без  бою  –
Зайвої  роботи.
Думи  ще  й  такі  у  мене:
Чи  не  ділять  військо
На  «рощенківців»,  «зелених?
Воно  українське?
Досить  наш  народ  ділити
На  лівих  чи  правих,
Слід  мечі  свої  сталити  –
Донбас  же  в  загравах.
У  єдності  сила  наша  –
Чварів  уже  досить,
Стотисячне  військо  раші
Голови  всім  скосить,
Як  розум  наш  не  проснеться,
Загубимо  й  волю.
Москаль  радо  засміється
На  нашому  полі.
3.01.2022.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935810
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.01.2022

Земле рідна моя (Мелодія до пісні)

Вчора  отримала  приємний  Новорічний  подарунок.  Ви  подумали,  що  від  Діда  Мороза?  Не  вгадали.  Від  композитора  Сергія  Анатолійовича  Голоскевича,  котрий  поклав  слова  мого  вірша  на  музику,  і  за  це  я  йому  дуже  вдячна.  Мені  дуже  сподобалася  мелодія,  а  вам?        
 Земле  рідна  моя  (Слова  для  пісні)
Земле  рідна  моя,
Край  дібров  і  лісів  смерекових,
В  тобі  чари  Карпат,
І  краса  водограїв  гірських,
Там  річок  рясота
І  високі  мости  веселкові,
І  небес  висота,
Де  зерном  золотим  зірочки.
Земле  рідна  моя,
Край  тополі,  верби  і  калини,
Де  вони,  ніби  страж,  
Наших  доль  вікові  вартові,
Де  кульбабовий  рай
Простелився  у  кожній  долині,
І  роси  дивограй
Засміявся  в  житах  і  траві.
Земле  рідна  моя,
Краю  волі  святої  і  болю,
Із  прадавніх  часів
Ти  несеш  у  собі  це  тавро.
Очі  сум  застеляв
Тим,  хто  бачив  пожежі  й  розбої,
І  як  кров'ю  синів
Умивався  геть  сивий  Дніпро.
Ти  зродила  народ
І  трудящий,  і  надто  терплячий,
Що  навік  полюбив
Найбагатший  у  світі  –  свій  край,
За  яким  не  одна
В  чужині  українка  заплаче,
І  шукатиме  шлях
Українець  в  покинутий  рай.
Земле  рідна  моя,
Сивоока  і  змучена  нене,
Потонувши  в  журбі,
Не  здаєшся,  не  любиш  тужить.
Доки  дихаю  я,
Оберегом  ти  будеш  для  мене.
Я  ж  готова  тобі
І  душею,  і  словом  служить.
14.12.2021.
Ганна  Верес  
 http://www.poetryclub.com.ua/sender_view.php?llid=2642539...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935730
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.01.2022

Не буде прощі ворогам

Іще  дин  день  у  далечінь  побіг,
Вписавши  власний  слід  в  бутті  людському,
А  Україна  все  ще  в  боротьбі,
Й  допоки  ще,  не  звісно  те  нікому.
Ця  боротьба  не  на  життя  –  на  смерть…
Такою  є  й  була  ціна  за  волю,
Котра  для  нас  на  «перше»  й  на  «десерт»,
За  неї  гинуть  українські  вої.
Сумна  статистика  і  за  останній  рік…
Вражають  цифри  вбитих  й  тих,  що  в  ранах,
І  не  важливо:  жінка  –  чоловік,
Бо  кожна  смерть  на  совісті  тирана.
І  хоч  життя  –  невидима  ріка,
Де  течія  своя  й  свої  пороги,
Та  чи  можливо  до  смертей  звикать,
Коли  «вчорашній  брат»  «узяв  на  роги».
До  фінішу  і  цей  рік  добіга…
Вже  не  молитись  хочеться  –  волати:
Нема  й  не  буде  прощі  ворогам,
На  кожного  із  них  чека  розплата.
24.12.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935633
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.01.2022

Передбачення на 2022рік

Двадцять  другий  (Тигра  рік)
Стукає  в  віконце,
Доточив  планеті  вік,
Крутить  її  й  Сонце.
Хвилювань  насипав  міх
І  серця  нам  крає,
Де-не-де  лунає  сміх
В  Українськім  краї.
Засмутила  всіх  війна,
Що  іде  так  довго,
Чорні  хустки  напина
Матерям  і  вдовам.
Та  ще  буде  мир  у  нас,
Звеселяться  люди:
В  двадцять  другім  Крим,  Донбас
Українські  будуть!
31.12.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935558
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.01.2022

Сила кохання (Слова для пісні)

Заколисує  вечір  зірки
В  невагомості  темного  неба,
Ніжний  дотик  твоєї  руки
Мене  кличе,  коханий,  до  тебе.
Чи  то  зір  вечорових  вина,
Чи  кохання  магічного  сила?
Не  спиня  його  скронь  сивина,
Ані  долі  життєві  курсиви.
Під  ногами  –  осінній  поріг,
На  крилі  і  синочки,  і  доні…
У  косі  вже  непроханий  сніг,
А  кохання  не  знає  кордонів.
І  хоч  роки  в  осіннім  танку,
Але  ж  душі  в  спекотному  літі,
П'ють  мелодію  вальсу  п'янку,
Не  дозволять  коханню  зотліти.
11.12.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935450
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.12.2021

Полковникові Гончаруку

Він  той,  хто  мову  знає  українську,
Та  головне  в  нім  –  батьківська  душа.
Колись  він  юнаком  прийшов  до  війська
І  залишать  його  не  поспіша,
Бо  ж  ворог  землю  топче  його  рідну,
І  з  цим  змиритись  –  не  його  посил,
Цьому  противиться  сумління  його  й  гідність,
Адже  він  України  вірний  син.
Вона  ж  горить  в  війні  давно  зі  сходу
І  четвертує  матерям  серця,
А  він  ще  й  син  великого  народу,
Йому  й  військова  форма  до  лиця.
Коли  людина,  маючи  посаду,
В  путі  не  розгубила  доброти,
То  поклику  душі  вона  не  зрадить
І  буде  гідність  до  кінця  нести!
7.07.2020.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935446
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.12.2021

"За Україну"

Наближається  Новий  2022  рік.  Хочеться  всіх  привітати  з  ним  і  побажати  здоров'я,  щастя  і  миру.  А  він  залежить  від  наших  захисників,  які  в  люті  зимові  холоди  знаходяться  на  передовій.  Члени  літературно-мистецької  групи  "Та  неоднаково  мені"  (а  це  71  автор  віршів  на  патріотичну  тему)  склалися  коштами  і  випустили  колективну  збірочку  "ЗА  УКРАЇНУ".  Сотню  таких  книг  відправили  нашим  захисникам  у  Донбас.  Хай  і  наші  вірші  зігріють  воїнам  душі.  Серед  публікацій  і  кілька  моїх  творів.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935359
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.12.2021

Завдяки інету

Із  цілим  світом  я  тепер  на  «ти»,
Адже  дружу  із  дивом-інтернетом,
До  всіх  материків  маю  мости,
І  друзі  в  мене  –  не  лише  поети.
Це  –  земляки  (не  дюжина,  не  дві),
Є  й  ті,  котрі  шанують  моє  слово.
В  нім  співчуття  матусі  і  вдові,
Пейзаж  казковий,  кажуть  друзі:  «кльово».
Є  й  незнайомці,  з  міста  чи  з  села,
Вручаю  й  їм  своє  словесне  гроно,
Й  зникає  поміж  нас  ота  стіна,
Яка  на  мапі  названа  кордоном.
І  мимоволі  ловляться  думки:
Чи  не  дешевше  замість  вогнеметів
Словами  воювати.  Залюбки
В  смартфонах  це  робити  в  інтернеті.
Не  будуть  гинуть  донечки  й  сини,
Та  й  слово  силу  має  немаленьку,
Не  наживатимуться  на  крові  чини,
Сивіть  не  будуть  рано  вдови  й  неньки.
Тоді  і  світ  зрадіє  за  людей:
Поменшає  сиріток  на  планеті,
І  посмішку  ясну  одягне  день,
Й  це  завдяки  смартфонам  і  інету.
25.12.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935262
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.12.2021

Гарт

Втекла  десь  молодість  завзята
У  відголосся  дивне  літ,
Де  кожна  мить  була,  мов  свято,
У  світі  сонячнім  політ.
Таких  миттєвостей  немало
Зібралось  за  моє  життя,
Саме  вони  мене  тримали,
Вели  дорогою  звитяг.
І  я  сильнішою  ставала,
Бо  ж  гартувала  тіло  й  дух,
Як  сталь  гартують  сталевари.
Здолала  не  одну  біду.
Тепер  зі  мною  моя  осінь,
Я  в  її  царство  забрела,
Та  мрії  в  молодість  заносять.
Дай,  Боже,  сили  для  крила.
25.12.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935165
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.12.2021

Катюзі по заслузі

У  зоні  ризику  сьогодні  Україна,
Бо  доля  її  знову  на  кону,
Щоб  нас  поставить  знову  на  коліна,
Росія  почала  брудну  війну.
Кремлівський  карлик  хитро  поглядає,
Бач,  апетит  який  вже  нагуляв,
Не  чує,  як  за  вбитими  ридають,
Вважає,  й  Київ  –  теж  його  земля.
Європу  своїм  газом  підкупляє,
Шле  ультиматуми  сенату  США,
Так  звані  «гумконвої»  посилає,
Невинних  у  в’язниці    посаджав.
Пів  світу,  ніби  діток,  запевняє,
Що  України  й  зроду  не  було.
Цікаво,  чи  він  сам  себе  не  лає,
Що  був  царем,  а  став  лише…  мурлом.
І  хочеться  катюзі  нагадати,
Чи  мудрість  він  народну  пам’ята:
Катюзі  по  заслузі  мусим  дати,
Та  й  сам  Господь  за  все  таки  ж  спита.
Кадирову  чомусь  також  не  спиться,
Відчув  себе,  як  кажуть,  на  коні.
Росію,  бач  ся,  жаль  йому.  Грозиться
Наш  Київ  приєднати  до  Чечні…
Що  діється  у  світі,  люди  милі,
Усім  кортить  завоювати  нас,
Та  волю  берегти  ми  не  втомились,
Поперек  горла  стане  їм  Донбас!
27.12.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935116
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.12.2021

Війни чужої не буває

Війни  чужої  не  буває,
Якщо  землі  ти  тої  син,
Що  диким  полум’ям  палає,
А  в  травах  кров  поверх…  роси.
Війни  чужої  не  буває,
Як  аксіому  це  затям,
На  долю  всіх  вона  впливає,
Рятує  кожному  життя.
Війни  чужої  не  буває,
Коли  горить  твоя  земля,
Хто  істину  цю  забуває,
Той  під  собою  сук  пиля.
Війни  чужої  не  буває  –
Всім  зрозуміти  це  пора,
Бо  ж  восьмий  рік  війна  триває,
Життя  найкращих  забира.
Війни  чужої  не  буває,
Це,  як  молитву,  пам’ятай,
Лиш  той  у  світі  виживає,
Для  кого  воленька  свята.
25.12.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934912
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.12.2021

Є люди

Є  люди  –  видні,  в  душі  не  злидні,
Стрункі,  мов  ружі,  мудрі  і  дужі.
А  є  і  «гниди»:  іншого  виду:
Дрібні  й  байдужі,  гнилі  в  них  душі.
Перші  тримають  світ  у  порядку,
Інші  для  світу  цього  загадка.
Є  люди  гідні,  хоча  і  бідні,
А  є  багаті  –  підлі,  пихаті.
Є  люди-«зорі»:    світлі  й  прозорі,
А  є  подібні  до  інфузорій.
Вони  безбарвні,  часто  безликі.
Звичка  їх  –  сіять  навколо  лихо.
Є  люди  щедрі,  а  є  і  скнари,
Місця  у  світі  всім  вистачає…
Перші  –  удома,  ті  ж  –  на  Канарах.
Одні    –  рабують,  інші  –  грабують,
Але  країна  не  на  плечах  їх.
Є  люди  сильні,  немов  титани,
Не  зодягають  пишні  сутани,
Розуму  й  сили  не  демонструють,
Нове  майбутнє  вони  будують.
17.12.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934906
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.12.2021

Земле рідна моя (Слова для пісні)

Земле  рідна  моя,
Край  дібров  і  лісів  смерекових,
В  тобі  чари  Карпат,
І  краса  водограїв  гірських,
Там  річок  рясота
І  високі  мости  веселкові,
І  небес  висота,
Де  зерном  золотим  зірочки.
Земле  рідна  моя,
Край  тополі,  верби  і  калини,
Де  вони,  ніби  страж,  
Наших  доль  вікові  вартові,
Де  кульбабовий  рай
Простелився  у  кожній  долині,
І  роси  дивограй
Засміявся  в  житах  і  траві.
Земле  рідна  моя,
Краю  волі  святої  і  болю,
Із  прадавніх  часів
Ти  несеш  у  собі  це  тавро.
Очі  сум  застеляв
Тим,  хто  бачив  пожежі  й  розбої,
І  як  кров'ю  синів
Умивався  геть  сивий  Дніпро.
Ти  зродила  народ
І  трудящий,  і  надто  терплячий,
Що  навік  полюбив
Найбагатший  у  світі  –  свій  край,
За  яким  не  одна
В  чужині  українка  заплаче,
І  шукатиме  шлях
Українець  в  покинутий  рай.
Земле  рідна  моя,
Сивоока  і  змучена  нене,
Потонувши  в  журбі,
Не  здаєшся,  не  любиш  тужить.
Доки  дихаю  я,
Оберегом  ти  будеш  для  мене.
Я  ж  готова  тобі
І  душею,  і  словом  служить.
14.12.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934753
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.12.2021

МІНІ-ВІРШІ

Розумних  і  успішних  в  нас  не  люблять  –
Так  історично  склався,  бач,  народ  –
І  заздрощі  таких  частенько  гублять,
Це  заважає  й  ворога  збороть.
29.11.2021.
Життя  завжди  складним  було,  є  й  буде,
Запам'ятати  твердо  мусим  це,
Й  історії  уроки  не  забудем,
Лиш  так  впізнаєм  ворога  лице.
29.11.2021.  
Любов  і  черствість  –  надто  різні  речі,
Аби  вміститись  ув  одній  душі,
Як  не  бува  в  одній  ріці  двох  течій,
Так  і  в  людей  ці  якості  чужі.
14.12.2021.
Із  правдою  жить  не  зручно,
Хоч  іноді  та  й  беззвучна,
Буває  правда  й  колюча,
Тоді  вона  ще  й  болюча.
Та  правда  лиш  світ  врятує,
Як  совість  її  відчує.
14.12.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934272
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.12.2021

Кохаю більше за життя (Невигадана історія)

Добридень,  моя  зіронько  ясна,  
Вітаю  тебе  щиро  з  ювілеєм,
За  тебе  кращої  я  у  житті  й  не  знав,
Щоб  сяяла  так  сонячно  для  мене.
Тобі  сьогодні  перші  СІМДЕСЯТ!
Між  нами  –  роки,  діти  і  онуки.
Вони  вже  на  побачення  спішать,
Кохання  першого  смакують  дивні  муки.
Цілунків  перших  слід  на  їх  устах,
Такий  буває  тільки  у  п’ятнадцять…
Чом  доля  повелася  з  нами  так?
Чи  не  тому,  що  я  не  вмів  зізнаться?!
Нас  пів  століття  з  гаком  відділя…
Волосся  у  сніги  давно  прибралось.
У  кожного  стезя  своя,  сім’я.
Вже  й  старість  несподівано  підкралась…
Але  ж  душа  не  хоче  ще  старіть,
І  з  цим  боротись  люди,  бач,  безсилі,
Бо  саме  душі  –  наші  бунтарі
І  в  юності,  і  коли  скроні  сиві.
Я  теж  десяток  восьмий  розміняв,
А  в  снах  тебе  з  собою  поруч  бачу.
Твоє  життя  –  колюча  теж  стерня…
Чому  ж  ми  так  зробили  необачно!?
Ріки  життя  назад  не  розвернуть,
Адже  й  вода  тече  згори  –  не  вгору.
Буває,  що  у  спогади  пірну…
Там  кожен  пригубив  свій  келих  горя.
Мобілку  твою  довго  я  шукав,
Аби  хоч  так,  на  віддалі,  зізнатись.
Надія,  часом,  геть  була  крихка,
Щоб  через  стільки  літ  тобі  сказати:
«Тебе  кохаю  більше  за  життя
Ще  з  першого  юнацького  зітхання
І  зрозумів:  нетлінні  почуття,
Якщо  це  справжнє  у  людей  кохання.
Кохаю  так,  як  і  тоді  кохав,
Не  буде  хай  секретом  це  для  тебе,
Й  немає  в  цьому  жодного  гріха:
Це  –  воля  неба!»
 16.12.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934183
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.12.2021

Напередодні Нового 2022 року

Наближається  2021  рік  до  завершення.  Кожна  людина  аналізує  пережите,  держава  підбиває  підсумки  зробленого.  І  цей  рік  ми  прожили  у  війні  і  з  ковідом.  На  жаль,  маємо  втрати  людських  життів,  сотні  поранених,  брехню  і  зраду.  Це  все  дуже  болить  кожному  українцю..  Але  поезія  нас  по-своєму  рятує,  і  я  безмежно  вдячна  Всеукраїнській  поетичній  родині  за  світлий  промінчик  у  вікні  кожного,  хто  надсилав  свої  твори  у  цю  групу.  Не  дивлячись  ні  на  що,  література  в  Україні  живе,  розвивається.  Народжуються  нові  імена,  і  це  прекрасно.  ДЯКУЮ  СЕРДЕЧНО  ЗА  НАГОРОДУ  ДЛЯ  ДУШІ  !!!  З  річницею,  Родино!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934082
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.12.2021

Людмилі Баштовій у День народження

Дорога  Людмила  Сергіївна!  Щиро  вітаємо  Вас  із  Днем  народження!  Здоров'я,  миру,  щастя  і  тепла.  А  ще  оці  слова:  
Багато  у  себе  вмістив  місяць-грудень:
Розмаї  весняні  і  літа  тепло,
Осінньої  казки  багряне  крило,
Зими  перший  крок.  Це  вмістили  і  люди,
Народжені  в  грудні.  Це  ж  року  фінал.
Так  є  і  було,  і  так  буде  достоту:
Живуть  вони  у  повсякденній  турботі.
Хвилює  життя  їх  і  мир,  і  війна.
«Людмила»  походить  від  слова  «людина».
Приніс  її  в  пазусі  грудень  у  світ,
До  серця  тулив,  щоби  вижив  цей  квіт.
Тепер  вона  рідним  і  людям  всім  мила.
Отож  привітаймо  її  з  її  святом.
Здоров’я  бажаємо,  щастя  й  тепла,
Щоб  доля  прихильною  завжди  була
Й  хотіла  сміятись,  радіти,  співати,
І  нитку  життєву  ще  довго  плела!
16.12.2020.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934051
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.12.2021

Зустріч з осінню.

Пестить  хтось  ніжно-ніжно  щоки…
Не  здогадуюсь:
–  Хто  б  же  це?
–Я  приходжу  сюди  щороку,  –
Чую  відповідь.  
–  Ой,  лице!
Це  ти,  осене,  жовтокоса?
Звідки  в  тебе  така  краса?
Зодягла  сиві  ранки  в  роси  –
Божеволіють  небеса!
Полонила  ж  ти  всіх  собою.
Сон  тікає  і  від  зірок,
Коли  ніч  накрива  габою
Все  навколо.  Співа  й  ярок,
Де  струмочок  біжить-хлюпоче,
Напува  запізнілий  квіт.
–Ти  зваблива  і  серед  ночі,  –
Обізвався  вітрець  із  віт.
11.01.2021.  
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933992
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.12.2021

Хочеться дожить!

У  світ  прийшла  я  в  час  післявоєнний,
Ще  дихала  руїнами  земля.
Тоді  світ  розум  славив  Маннергейма*,
Що  зупинив  загарбників  Кремля.
Кровили  й  нили  ще  солдатські  рани,
І  матері  кляли  вождя  й  війну.
Компартія  ще  славила  тирана**,
Котрий  народ  свій  у  дугу  зігнув.
Безпаспортний,  пригнічений  і  кволий,
Народ  в  ярмі  радянському  стогнав…
Борцям  УПА  за  України  волю
Режим  безжально  голови  стинав.
Немало  їх  посипалось  додолу,
Й  води  немало  утекло  з  Дніпра,
А  ми  усе  ще  боремось  за  волю.
Й  так  званий  «брат»  не  хоче  нам  добра!
За  полудень  літа  мої  схилились…
Онуки  вже  крилаті  –  піднялись…
Тепер  вони  в  Донбасі  кров’ю  вмились…
Лиш  вороги  ті  самі,  що  й  колись…
Все  ж  віриться,  що  зло  ми  переможем,
Здолаємо  ненависний  режим!
Нову  державу  збудувати  зможем.
Так  хочеться  до  тих  часів  дожить!
4.07.2021.
*  –  Під  керівництвом  Густава  Маннергейма  фінські  війська  зуміли  витримать  перший  удар  частин  радянської  армії  і  успішно  вести  бойові  дії  проти  сильнішого  ворога,
**  –  Й.В.Сталіна.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933875
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.12.2021

Це наша осінь (Слова для пісні)

Не  поспішай  у  зиму.  Ще  не  час…
Милуймося  осінньою  красою.
Хай  сонечко  живе  в  твоїх  очах,
Умите  радості  нетлінною  сльозою.

Не  поспішай,  кохана,  зачекай,
Хай  вечори  освятять  нам  зірниці,
Адже  краса  твоя  іще  п'янка,
А  ти  не  просто  жінка  –  чарівниця.

Не  поспішай  у  зиму,  я  прошу,
Щоби  туди  ми,  люба,  запізнились.
Тобі  ж  зірок  у  небі  накошу,
Аби  вони  нам  сяять  не  втомились.

Не  поспішай  у  зиму.  Ще  не  час.
Ще  стільки  слів  не  сказано  важливих,
Які  народжує  кохання,  зазвичай:
«Це  наша  осінь.  Будьмо  в  ній  щасливі!»
5.12.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933789
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 13.12.2021

Мушу Україну рятувать!

Краса  її  –  у  пасмах  сивини,
А  серце  –  у  рубцях  твердих  від  болю.
У  них  сліди  останньої  війни,
Де  здобуває  Україна  волю.
Усе,  що  мала,  жінка  віддала:
І  чоловіка,  й  сина…  (То  ж  –  дитина)…
Лишилась  без  надійного  крила…
П’є  полини  й  журбу  у  самотині…
І  все  ж  вона  не  повна  сирота  –
Рідня  у  неї  є  і…  Україна.
І  думка  народилась  непроста:
Тих  замінити,  хто  в  бою  загинув.
З  коханим  попрощалась  і  синком,
І  в  Господа  поради  попросила.
Знайомий  уже  був  їй  і  військком
(Допомагав  ховати  мужа  й  сина).
Переконала…  «Краще  так  для  всіх,
Адже  вона  не  просто  жінка  –  мати.
Росія  чинить  непростимий  гріх,
Коли  прийшла  до  нас  дітей  вбивати.
Нічого,  що  за  сорок  їй  давно,»  –
Думки  ловило  небо  у  зірницях,
І  місяць  слухав  також  крізь  вікно,
Втопивши  погляд  у  її  зіницях.
Вона  не  спить..  Як  стріне  її  Схід?
Обов’язок  її  туди  покликав,
Адже  забрав  у  неї  все  «сусід»,
Тож  має  заплатить  за  її  лихо.
«Я  мушу  Україну  рятувать,
Адже  чоловіки  мої…  убиті,  –
Будильник  нагадав,  –  пора  вставать…»
Проснувся  й  ранок,  росами  умитий…
13.12.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933688
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.12.2021

Бродить осінь

Бродить  осінь  по  дібровах,
Заглядає  під  пеньки,
Зашерха  вода  в  цеброві,
Чистять  хутро  русаки.
Затуманилися  луки,
Гниллю  пахнуть  болота.
Наступає  час  розлуки  –
І  в  очах,  і  скрізь  сльота.
Стогне  яблуня  від  болю:
Вітер  всі  плоди  відняв  –
Всіх  ростила  із  любов’ю  –
Обтрусив  це  за  пів  дня.
Зажурилася  калина,
Воду  з  потічка  п’ючи,
Бо  не  бачить  журавлиних
Попід  хмарами  ключів.
Бродить  осінь  по  калюжах,
Завернула  й  на  ріллю.
Ба,  до  всього  не  байдужа.
От  за  це  її  й  люблю!
18.11.2012
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933585
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.12.2021

Подаруй, осене… (Слова для пісні)

   ·  
Подаруй  мені,  осене,  казку,
Де  навколо  все  в  теплих  тонах,
Бо  душа  прагне  сонця  і  ласки,
Щоб  розквітла  красою  вона.
Подаруй  мені  пізнє  кохання,
Хай  дуетом  воно  заспіва,
Це  моє  потаємне  прохання:
Захмеліє  нехай  голова.


Подаруй  мені,  осене,  щастя
І  того,  з  ким  його  смакувать,
Будем  пити  його,  мов  причастя,
Залоскочуть  най  душу  слова.
Подаруй  мені  зоряний  вечір,
Що  зорітиме  тільки  для  двох.
Будуть  сипатись  зорі  на  плечі,
Й  запалають  серця  у  обох.
17.11.2020.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933456
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.12.2021

Казка осіння

Казка  осіння
В  золото  вбрана,
Квіточка  пізня
Серденько    ранить.
Казка  осіння
Плодом  багата,
Хлів  –  повен  сіна,    
Втеплена  хата.
Казка  осіння
Пахне  грибами,
Річка  зустріне
Вранці  рибалок.
Казка  осіння
Бродить  туманом,
Стихли  весілля,
Ліс,  мов  дрімає.
Казка  осіння
Лине  вітрами,
Дощиком  сіє
Над  журавлями.
Казка  осіння
Завжди  в  турботі,
Тільки  калина
Трохи  в  скорботі…  
20.11.2012
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933385
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2021

Люблю я осінь

Вона  торкає  землю,  душу,  небо,
Ще  вчора  монотонно  дощ  бринів,
Так  осінь  нам  нагадує  про  себе…
Листочки  мокрі  тулить  нам  до  ніг.
То  запряже  вітри  швидкі,  крилаті,
Й  ганяють  вершники  із  заходу  на  схід,
То  плачуть,  то  заходяться  співати,
То  з  дерева  зіб'ють  останній  плід.
Бува,  й  дорогу  стануть  замітати
Прозорою  мітлою.  Хто  ж  іще?
Давно  і  верби,  й  клени  не  патлаті.
Під  ними  –  листя,  а  у  серці  –  щем.
І  все  ж  люблю  я  осінь,  її  мряку,
І  довгу  ніч,  і  закороткий  день,
Люблю  бродити  й  слухать  тишу  парку.
Цікаво,  куди  муза  поведе?
7.12.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933179
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.12.2021

Тихо молодію

Літа  мої  до  осені  спішать,
За  ними  –  слід  у  долі  перевеслах…
Радіє  і  хвилюється  душа,
Неначе  пташка  синьооким  веснам.
Екватор  перетнувши  вже  давно,
Летять  вони  в  тривожну  невідомість,
Смакуючи,  немов  старим  вином,
Гуманністю,  що  визнача  свідомість.
Минають  дні  і  тижні,  й  місяці,
Карбуючи  у  пам'яті  події,
Які  мережками  розквітли  на  лиці,
А  я  на  зло  їм  тихо  молодію.
2.12.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933147
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.12.2021

Одягся світ укотре у печаль

Одягся  світ  укотре  у  печаль,
Хоча  й  не  личить  зовсім  йому  чорне.
Упав  на  полі  бою  хтось  учора,
Благальні  погляди  у  біженців  очах.
Уся  планета  нині  у  біді:
Там  COVID  робить  чорну  свою  справу,
А  там  пів  неба  у  війни  загравах,
Той  знемагає  в  рабському  труді.
Повзе  гадюкою  і  наша  теж  біда,
Здригнулись  плечі  і  Землі-планети:
Там  снайпери  і  «Гради»,  й  кулемети…
Карпатські  гори  сиві  від  ридань…
Лежить  Донбас  в  руїнах  і  крові
Синів,  що  волю  й  правдоньку  рятують,
Десь  полонених  виродки  катують,
Непросто  сиротині  і  вдові.
Невже  утратив  світ  свій  оберіг,
Чи  молитви    застрягли  у  дорозі,
Не  хоче  чути  раша  і  погрози,
Лиш  плаче  отчий  за  дитям  поріг…

Та  ніч  розтане.  Сонечко  зійде…
Розправить  крила  світло  дня  нового.
Над  злом  здобудем,  врешті,  перемогу
Й  нової  України  дім  зведем.
5.12.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933009
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.12.2021

Від Бога, мабуть, така є?

Від  Бога,  мабуть,  така  є?
Чи  доля  була  крилата,
Чи  кликали  вже  крилята,
Коли  вона,  мов  лелека,
Полинула  в  світ  далекий  –
Далекий  і  невідомий,
З  тривогою:  як  там  вдома?
Той  світ  часто  був  жорстокий:
І  заздрощів  їло  око,
Й  жалило  жало  зміїне,
Збивались  не  раз  коліна…
Йшла,  падала  й  підіймалась
І  з  долею  знов  змагалась.
Стрічалися  жорна  й  труби…
Все  мала:  і  ласку,  й  грубість,
А  доля  тоді  сміялась
Ще  й  подругою  назвалась…
Та  чи  була  вона  нею,
А  чи  відбулась  брехнею,
Ніхто  вже  цього  не  знає.
І  все  ж  вона  не  одна  є,
Бо  подругу  має  МУЗУ:
Рве  квіти  із  нею  в  лузі,
П’є  запахи  абрикоси,
Стрічає  життєву  осінь.
Уперто  прямує  в  зиму,
Десь  –  видну,  а  десь  –  незриму.
Від  дійсності  ж  не  втікає  –
Від  Бога,  мабуть,  така  є.
28.09.2020.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932906
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.12.2021

Прощайте, пацани…

Він  пішов  з  життя  12  серпня  2014  року,  виступивши  проти  російського  танка  Т-72.  Днями  пізніше  вийшла  стаття  –  розповідь  матері  Артема,  Світлани  про  свого  сина.
Пошуковики  місії  “Евакуація-200”  розповіли  мені,  як  пішов  із  життя  Артем.  Збираючи  тіла,  вони  поспілкувалися  з  трактористом,  який  тоді  спостерігав  за  подіями.  З’ясувалося,  що  два  танки,  один  з  них  Артема,  прикривали  відступаючих,  але  незабаром  на  них  пішли  російські  танки.
Наші  давали  відповідь,  маневруючи  по  полю.  Зуміли  навіть  підбити  один  танк  противника.  Але  потім  наш  другий  танк  чи  підбили,  чи  то  ще  щось,  але  він  потягнувся  “до  зеленки”.  Хлопці  повідомили  Артему,  що  заклинило  дуло  –  і  він  дав  їм  наказ  відступити  або  евакуюватися.  Вони  потрапили  в  полон,  але  всі  повернулися  додому.
В  результаті  танк  Артема  залишився  один,  і  на  нього  вискочив  ще  один  російський  Т-72.  Далі  у  них  сталося  зіткнення.  Тільки  цього  літа,  мені  сказало  його  начальство,  що  останні  слова  Артема  у  відкритому  ефірі  були:  «Прощайте  пацани  –  на  мене  йдуть  Т-сімдесят  другі».
“Другий  раз  ми  поховали  синочка  в  хорошій  домовині,  а  не  в  цинковій,  як  в  перший  раз.  І  парадну  форму  його  поклали,  туфельки  весільні,  в  яких  в  загсі  був  і  сказав,  що  на  вінчанні  буде  в  них.  Я  йому  погони  купила  капітанські.  Поклала  в  кишеню  «Снікерс»  і  пачку  сигарет.  Зараз  я  живу  заради  того,  щоб  не  забули  про  Артема  і  про  інших  хлопчиків.  Знаю  і  відчуваю,  що  мені  Артемко  допомагає.
Весь  час  розмовляю  з  фотографіями,  зі  свічкою,  немов  з  ним.  І  так  хочеться,  щоб  він  відповів.
Сказав  ось  так:  «Мусь,  …  ..я  повернувся»  …

Йому  було  не  все  одно,  я  вірю,
Як  з  ворогом  лишився  сам-на-сам,
Згадав,  як  жартував  іще  допіру,
Що  світ  врятує  і  його  краса.
Йому  було  не  все  одно,  я  знаю,
Коли  собою  друзів  прикривав,
Красиві  очі  залились  сльозами,
Та  твердо  друзям  линули  слова:
«Прощайте,  пацани…  Ідуть  на  мене
Московські  танки  Т-72…
Відходьте,  замаскуйтесь,  де  зелене…»
Снаряд  ворожий  поряд  завивав…
Йому  було  не  все  одно,  як  діять,
Хоч  був  іще  занадто  молодим,
На  перемогу  ніс  в  собі  надію
І  друзів  рятував  для  їх  родин…
Йому  було  не  все  одно,  та  воїн
Наказ  останній  кинув  їм  услід:
«За  Україну  гину  і  за  волю…»
Слова  ці  сколихнули  білий  світ:
«Прощайте,  пацани…  Ідуть  на  мене
Московські  танки  Т-72…
Відходьте,  замаскуйтесь,  де  зелене…»
У  чорний  дим  запнулися  слова…
Йому  було  не  все  одно,  як  вмерти,
Й  героєм  стати  він  не  поспішав,
Та  бій  оцей  із  пам’яті  не  стерти
Й  слова  його  зронила  вже…  душа:
«Прощайте,  пацани…  Ідуть  на  мене
Московські  танки  Т-72…
Відходьте,  замаскуйтесь,  де  зелене…»
І  ангелом  невидимим  ставав…
3.12.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932755
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2021

МІНІ-ВІРШІ

Хто  проти  власного  народу
Затіє  зраду  чи  війну,
Отримає  прокляття  роду
Й  повік  не  змиє  цю  вину.
24.10.2021.
У  тобі  сила  власної  родини,
З  її  коріння  і  із  віри  теж,
Назве  тебе  тоді  усяк  ЛЮДИНА,
Коли  любов  не  буде  мати  меж.
24.10.2021.
Аби  собі  додати  сили,
Ти  добрим  людям  не  нашкодь,
Стань  для  народу  вірним  сином,
Знай  мову  –  то  народу  код.
24.10.2021.
Людське  добро  завжди  непереборне,
Бо  створене  на  противагу  злу,
Які  би  не  мололи  його  жорна,
Воно  живе  і  радує  наш  слух.
9.11.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932682
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2021

Тікає листопад

Тікає  листопад,  уже  дев'ятий,
Нам  нагадавши  про  народний  гнів,
Про  осінь,  оту  пам'ятну  й  розп'яту,
Як  голос  правди  вкотре  задзвенів.
У  ньому  чулась  та  велика  сила,
Котра  будила  Київ,  Суми,  Львів,
І  владу  неабияк  це  бісило,
Тому  й  Майдан  втопила  у  крові.  
Не  просто  був  Майдан  –  на  гідність  проба  –
Чи  позбулася  ланцюгів  душа…
Стурбовані  Америка  й  Європа,
Зате  Росія  вкотре  мала  шанс.
Вже  й    восьму  осінь  живемо  в  осаді,
На  полі  бою  впали  тисячі…
П'ємо  пігулки  чергової  зради,
Та  силу  іще  маємо  в  плечі.
22.11.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932517
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2021

Танюшці в День народження

Танюшко,  з  Днем  народження  вітаєм,  
Адже  ти  наше  ще  одне  дитя!
Здоров'я,  миру,  успіхів  бажаєм
І  довгого-предовгого  життя!
Хай  сонце  посміхається  ласкаво
І  дмуть  вітри  тобі  лише  услід,
Хай  доля  не  зустрінеться  лукава
І  радує  багатогранний  світ.
У  листопаді,  у  число  тридцяте,
Тобі  всміхнулось  дев'ятнадцять  літ.
Хай  день  цей  стане  і  родинним  святом
Із  квітами  і  тортом  на  столі.
Бажаєм,  щоб  купалась  ти  в  любові,
Була  коханою  й  закоханою  теж,
Благословіння  щоб  лилось  від  Бога,
А  щастя  й  радість  щоб  не  мали  меж!
29.11.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932487
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2021

Перлина

Ти  йшла  крізь  гул  важких  тисячоліть,
Свій  слід  карбуючи  в  згорьованих  століттях,
Розламуючи  гніту  чорну  кліть,
Не  боячись  у  полум’ї  згоріти.
Йшла,  не  ховаючи  чола  і  сивини,
Пізнавши  смак  і  перемог,  і  зради,
Стрічала  не  один  вогонь  війни
І  з  відчаєм  дивилась  на  паради,
Влаштовані  вождями,  що  в  Кремлі,
Котрі  забули,  хто  підставив  груди,
Де  біль  пройшовсь  по  душах  і  землі,
І  зрозуміла,  хто  такий  Іуда.
Але  ішла,  аби  зустріти  день,
В  який  про  незалежність  заявити,
Озброївшись  гуманністю  ідей
І  вже  не  кров’ю  –  росами  умитись!
Ніхто  твою  не  спинить  вже  ходу,
Адже  ти  світом  визнана  перлина,
Живе  в  тобі  непереможний  дух,
Який  народ  єдна  твій,  Україно!
29.11.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932406
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2021

Ненька

Не  поспішай  у  вирій  відлітать,
Матусенько-матусю  наша  рідна,
Адже  для  нас  ти  є  й  була  свята,
Ти,  як  повітря,  нам  завжди  потрібна.
Цей  світ,  святий  і  грішний,  не  лишай,
Хай  довше  він  побуде  кольоровим,
Бо  прикраша  його  твоя  душа,
Красива,  ніжна,  зі  слабким  здоров'ям.
Найважчий  біль  –  утрата  матерів,
Що  за  дітей  молитви  посилають,
Це  найвірніший  в  світі  оберіг,
Він  діє  й  там,  де  вороги  стріляють,
І  де  пістеріга  дітей  біда,
Й  тоді,  як  скроні    в  інеї  біленькім.
За  них  життя  готова  теж  віддать,
І  це  тому,  що  ймення  має  –  ненька.
25.11.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932303
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.11.2021

Остання хата

В  старій  хатині…  Син  і  мати…
Опухлі,  та  живі…  Лежать…
Їх  доля  хоче  доконати…
До  фінішу…  вузька  межа…
Недоля  в  закутку  регоче
Над  матір'ю  й  її  дитям…
«Мамо,  я  їсти,  хлібця  хочу…»
«Якби  ж  могла  своє  життя
Тобі  віддать,  моя  дитино,  –
Ця  думка  б'ється,  не  втиха:
Дай,  Боже,  цю  лиху  годину
Нам  пережити  без  гріха…»
А  смерть  вже  руки  простягає,
Смачним  дратує  калачем…
Синочка  жінка  не  встигає
Урятувати  і  плачем
Зайшлася,  бідна…  
Сон  чи  дійсність,
Ніяк  не  може  зрозуміть…
І  крик  сича  десь  лиховісний…
«Моєї  хати  лиш  не  міть,  –
Кричить,  знесилена  до  краю,
І  чує:  голос  теж  ослаб,  –
За  що  ж  нас,  Боже,  ти  ка-ра-єш?»
Остання  хата  це  села…
Недоля  в  запічку  регоче:
«Та  й  що,  синочка  підняла?»
У  сина  вже…  закриті  очі,
А  сита  шашіль*  ніжку  точить
Колись  багатого  стола…
24.11.2021.
*  –    коричневий  жук  завдовжки  2—3  мм,  личинки  якого,  живуть  і  розвиваються    переважно  у  мертвій  деревині  (меблях,  будівлях  тощо).
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932174
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2021

Про совісних

Хто  совістю  в  житті  хворіє,
Свій  погляд  має  і  на  світ,
Таким  щедріше  сонце  гріє,
П'янить  кохання  й  весен  квіт.
Вони  не  прагнуть  ані  слави,
Ні  визнання  серед  людей,
Бо  серце  іншого  в  них  сплаву,
А  совість  по  землі  веде.
З  такими  у  житті  комфортно,
Бо  вони  правди  носії,
Завжди  дієві  –  не  аморфні.
Усюди  люди  ці  –  свої.
Хоч  доля  їм  і  виставляє
Уроки  непрості  свої,
Але  й  цього  не  вистачає,
Тож  помиляються  в  бутті.
Які  б  не  мучили  страждання,
Ховають  у  душі  на  дно,
Щасливі  не  завжди  в  коханні,
Та  люди  класні,  все  одно.
Занадто  вперті  і  гуманні
І  з  долею  завжди  на  «ти»,
Прибережуть  патрон  останній
Собі,  коли  згорять  мости.
Отож,  хто  совістю  хворіє,
Не  може  зрадою  хворіть
І  заздрістю.  В  них  світлі  мрії,
Що  не  дозволять  постаріть.
24.11.2021
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932071
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2021

Чи є чужі сини?

Чи  є  чужі  сини  у  час  війни,
Коли  вони  твій  сон  оберігають?
Ніхто  із  них  нічим  не  завинив  –
Вони  ворожу  рать  перемагають.
Ті  вої  –  діти  нашої  землі,
А  значить,  і  твої,  громадянине,
Їх  ненавидять  ті,  хто  у  Кремлі,
Для  нас  усіх  вони  –  надія  нині.
Тож  краще  помолись  за  їх  життя,
Аби  їх  куля-злодійка  минула.
Подумай  про  їх  одяг  і  взуття,
Поки  ще  воїв  «Градом»  не  розбуло.
Бо  війни  виграє  лиш  той  народ,
Який  живе,  немов  одна  родина.
І  в  кожного  тавро:  ти  патріот,
Бо  ж  не  дарма  ім'я  твоє  –  людина.
25.11.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932008
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2021

Осінь пізня покірно лягла

Осінь  пізня  покірно  лягла
У  землі  вузлуваті  долоні.
Опустошені  всюди  поля
В  бурштиново-зеленім  полоні.
Їх  кордони  –  ряди  лісосмуг
У  змаганні  зі  злими  вітрами.
Загорнулись  в  журбу  ліс  і  луг.
Норки  мишок  повнісінькі  краму.
Темні  ночі  й  осіння  печаль
Поєднали  тепер  свої  долі
І  до  ранку  ніяк  не  спішать.
Прохолодно  надворі  і  вдома.
Притомилося  сонце  за  рік,
Ледве  двері  у  день  прочиняє.
Довше  сплять  восени  косарі  –
Тільки  смеркне  –  вони  вже  куняють.
25.11.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931989
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2021

Кіно

Виплескується  з  пам'яті  кіно
Про  повоєнні  чорно-білі  роки.
Дивлюсь  на  них,  неначе  крізь  вікно,
Де  по  землі  роблю  я  перші  кроки.
Дівчам  плетусь  поволі  в  споришах,
Немов  мураха  немічна,  двонога.
Вгорі  хмаринки  знов  кудись  спішать…
Невже  нема  їм  діла  до  земного?
«Чому?»  –  про  це  питаю  у  думках,
І  погляд  їм  услід  поплив  мрійливо.
Дорослі  ми  були  не  по  роках,
Хоч  по-дитячому  прямі  і  пустотливі.
«Бабусю,  а  хмаринки  де  живуть?
А  як  вони  потрапили  на  небо?
Чому  без  весел  і  без  рук  пливуть?
Ну,  хто  про  це  розкаже,  окрім  тебе?»
Та  ж  посміхнеться  ледь  краєчком  губ,
Умостить  мене  поряд,  як  годиться,
Й  почне  про  хмари,  про  молочний  зуб,
Що  мишка  вкрала.
Це  і  досі  сниться.
17.11.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931912
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2021

«Сєдой»

Людмилі  Володимирівні  Житніковій,  матері  єдиного  сина    Ігора  Нешка,  який  загинув  у  Російсько-Українській  війні  8.11.2015.
Її  Всевишній  матір'ю  назвав,
Подарувавши  сина-музиканта,
Який  на  сході  гідно…  воював…
Як  же  без  нього  їй  тепер  звикати!?
«Сєдой»
Минає  осінь…  І  ця  теж…  без  тебе…
Синочку  мій,  промінчик  у  вікні,
Сьогодні  знов  холодне  плаче  небо,
Згадало,  мабуть,  профіль  твій  в  вікні.
Міцний,  мов  дуб,  високий  і  плечистий,
Дитяча  посмішка  принишкла  на  вустах.
В  очах  –  вогонь  упертого  хлопчиська  –
Від  батька  в  спадок  ти  її  дістав.
«Сєдой»  –  тебе  назвали  побратими,
Хоча  не  мав  ти  навіть  сорока.
Війна  багато  сивих  наплодила,
Тож  виглядали  ви  не  по  роках.
Ще  не  оговталась  земля  після  Майдану,
І  тіні  ангелів  металися  вгорі,
А  вже  війною  Крим,  Донбас  гойдало  –
Росії  кігті  там  і    пазурі.
Ти  розумів,  що  коїться  на  сході
Й  стояти  осторонь  від  тих  подій  не  зміг,
Бо  вірним  сином  був  свого  народу,
Залишив  наш  навік  тоді  поріг.
Вітри  іще  шурхочуть  падолистом,
А  осінь  виглядає  перший  сніг,
Тебе  ж  у  снах  я  бачу  то  в  колисці,
То  на  кордоні…  Саксофон,  пісні  –
Усе  злилося  в  безперервнім  русі:
Війна  і  спогади,  і  неспокійні  сни.
Я  ж  хоч  у  них  до  тебе  пригорнуся…
А  мо’,  то  ти  послав  нам  дощ  рясний?!
10.11.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931806
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2021

Україну листопад рятує

Мож,  і    непереконливо  звучить,
Та  Україну  листопад  рятує.
Чи  рокова  година  не  мовчить
Й  як  діяти,  їй  небеса  диктують.
Коли  стихА  осіння  суєта
Й  перепочинку  просять  руки  й  ноги,
Турбує  мозок  воленька  свята,
Отож  народ  боротись  має  змогу.
В  полоні  зла  й  за  долю  хвилювань
Знаходить  чергового  він  месію,
Який  би  вже  не  тільки  на  словах
Повів  народ  в  Європу  б  –  не  в  Росію.
Що  принесе  цьогоріч  листопад?
Чи  стане  доленосною  ця  осінь?
Чи  маємо  створить  нову  УПА,
Аби  ми  не  лишились  голі  й  босі?
22.11.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931682
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2021

МІНІ-ВІРШІ

Той,  хто  волі  вдихнув  у  груди
І  пізнав  смак  п’янкий  свободи,
Той  ніколи  рабом  не  буде.
Так  –  з  людиною  і  з  народом.
7.08.2021.
Нема  в  житті  нічого  випадкового,
Адже  всьому  причини  є  й  ціна,
І  смерті  не  буває  загадкової,
Бо  ж  кимось  запланована  вона.
Усім  давно  відома  й  інша  істина:
Як  ворогом  стає  вчорашній  брат,
Закінчується  це  війною-місивом,
Бо  не  своє  збирається  забрать.
7.09.2021.
Народження  і  вірша,  і  дитини
Завжди  жде  особливої  години,
А  тим,  хто  хоче  тезі  цій  перечить,
Скажу:  талант  і  слово  –  Божі  речі.
17.09.2021.
Аби  тобі  не  мстилася  земля,
Знай  код  її,  а  це  народу  мова,
Тож  тільки  нею  завжди  розмовляй,
Повторюю  слова  ці  знову  й  знову.
14.10.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931549
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2021

Біля могили Олени Белеванцевої

Сьогодні  рік  ,  як  відійшла  від  нас  у  інші  світи  донька  Білорусі  ,  Велика  громадянка  та  патріотка  України,  незабутня  Олена  Белеванцева.

Могила  й  жінки  сонячний  портрет…
Вражають  очі  –  дві  великі  сливи…
Артистка,  жінка,  мати  і…  поет,
Та  чи  була  вона  в  житті  щаслива?!
У  ній  давно  усе  переплелось:
І  доброта  людська,  й  свята  наївність,
І  нерозтрачене  матусине  тепло,
І  особлива  вроджена  чарівність.
Їй  Бог  послав  букет  випробувань…
Найважче  з  них  –  Володі-сина  втрата…
А  скільки  ж  вона  мала  сподівань
На  те,  що  у  житті  ще  буде  свято!
Та  не  судилось…  Лєна  відійшла
У  ті  світи,  ізвідки  не  вертають,
І  вже  зорею  в  небі  зацвіла,
Де  син  її  і  вояки  вітають.
3.09.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931471
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2021

На згарищі війни

Ми  сотні  літ  жили  й  плодились  в  рабстві,
Хліб  цінували  більше  від  ідей.
Останнє  з  них  назвалось  мило  «братство»,
Хоч  «старший  брат»  не  мав  нас  за  людей.
Заковані  в  невидимі  кайдани
Свою  ми  волю  бачили  і  в  сні,
Були  і  ті,  хто  ймення  «раб»  стидались,
Тоді  втрапляли  в  камери  тісні.
Ходили  ми  і  прямо,  і  по  колу
Й  знов  опинились  там,  де  і  були,
Здавалось,  не  повернемось  ніколи,
Адже  Майдан  ще  багатьом  болить.
А  може,  то  якась  магічна  сила
До  світла  пригальмовує  ходу?
Під  прапором  крокуєм  жовто-синім,
Та  стріли  на  шляху  своїм  орду.
Упали  перші,  кров  святу  проливши,
Героїв  не  один  ліг  батальйон.
В  потилицю  «колона  п’ята»  дише,
А  у  Кремлі  –    напівнаполеон.
Ми  ж  той  народ,  що  не  утратив  віри,
Хоч  за  роки  губив  її  не  раз,
Терпимості  не  має  у  нас  міри,
Та  мудрості  навчить  таки  Донбас.
Хоча  вітри  історії  дмуть  в  груди
І  прес  незгоди  давить  нас  униз,
Нову  ж  державу  будувати  будем
На  згарищі  гібридної  війни!
17.11.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931468
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2021

Чайкою б до Бога полетіла

(Пам'яті  мого  учня  Скубенка  Анатолія  Володимировича)


Знову  листопад  насупив  брови
Й  учня  мого  вирішив  забрать.
Чи  то  випав  долі  туз  виновий,
Вимовив:  «Пора,  Толя,  пора!»
«Як  пора?  –  погодитись  не  можу,  –
Ще  ж  немає  і  шістдесяти!
Рано  забирать  людей  не  гоже.
Чом  немилосердний  такий  ти?
Як  би  я  змінити  все  хотіла,
Щоб  здорові  всі  були  й  живі!
Чайкою  б  до  Бога  полетіла,
Аби  смерті  Він  спинив  нові,
Щоб  не  умирали  люди  в  муках,
Не  хворіла  пам'ять  забуттям,
Не  страждали  душі  від  розлуки
Й  вічним  на  Землі  було  життя!»
19.11.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931394
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2021

Ніч обняла землю

Ніч  обняла  нашу  землю,
В    тиші  дрімала  імла.
То  не  золочені  зерна  –
Зорями  вись  зацвіла
Вмитій  росою  травиці
Раптом  добавилось  сил,
Зорі  упали  в  криниці  –
Свідки  нічної  краси.
Ген  зачепилась  у  хмарах
Тиша  ранкова,  дзвінка,
Під  посивілим  туманом
Плине  у  далеч  ріка.
А  коли  сонце  постука
В  темне  небесне  вікно,
Перші  птахів  перегуки
Вмочать  край  неба  в  вино.
І  запала  калиново
Край  той  холодним  вогнем.
Сонце  заявиться  знову
Світ  повінчати  із  днем.
4.11.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931299
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2021

Не розлюблю

Ув  осінь  мої  роки  заблукали,
Залишивши  в  душі  свій  дивний  слід,
Та  я  ніяк  до  неї  не  звикаю  –
Не  втомлююсь  любити  білий  світ
З  його  і  таємничістю,  й  красою,
Де  є  немало  благ  і  навіть  див,
Де  пісня  ще  чергується  з  попсою,
Де  мій  народ  укотре  відродивсь.
Де  ранки  умиваються  у  росах,
Поля  дарують  щедрі  врожаї,
Ледь  не  по  груди  трави  в  сивих  лозах,
Колишуть  небо  й  зорі  солов’ї.
І  хоч  земля  моя  в  ворожім  колі,
Де  гостряться  багнети  проти  нас,
Не  розлюблю  цей  край  я  вже  ніколи
Й  любитиму,  як  нас  учив  Тарас!
16.11.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931211
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2021

Віру не втрача

Літа  його  в  полоні  сивини…
Чи  то  лишила  слід  глибока  осінь…
О,  скільки  пережить  їм  довелося!
О,  скільки  перебачили  вони!
Частіше  йшов  на  повен  зріст  життям…
Бувало,  що  траплялася  й  недоля,
Та  гідність  шанував  і  власну  волю,  
Тож  мав  немало  на  шляху  й  звитяг.
Він  переміг  не  'дну  голодну  смерть,
І  на  війні  вона  йому  стрічалась,
З  коханою  при  зорях  повінчались…
Замість  ноги  –  протез  і…  документ.*
Про  друзів  пам'ятав,  коли  й…  молився
І  Господові  дякував  за  те,
Що  ще  й  для  нього  білий  світ  цвіте,
І  від  життя  такого  не  втомився.
Та  доля  таки  з  нього  поглумилась,
Її,  бач,  не  об'їдеш  і  конем.
Донецький  край  палав  тепер  вогнем,
Й  його  онуки  кров'ю  там  умились.
Ця  новина  старого  підкосила,
Бо  дійсність  не  вкладалась  в  голові.
Тепер  ще  й  ненависний  цей  covid…
І  залишили  ветерана  сили.
Зсутулився…  Знесилений  до  краю,
Він  віру  в  перемогу  не  втрача:
«За  те,  що  Кремль  війну  з  нами  почав,
Всевишній  таки  Рашу  покарає».
2.11.2021.
*  –  посвідчення  інваліда  Великої  Вітчизняної  війни.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931118
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2021

Мово моя українська

Мово  моя,  українська,
Вільна  й  крилата,  мов  птах,
Наша  окраса  і  військо,
Знана  в  далеких  світах.
Мово  моя,  срібнодзвонна,
Голос  наш  і  оберіг,
Все  в  тобі:  й  запах  півоній,
Й  батьківський  рідний  поріг.
Мово,  ти  зброя  незрима,
Що    визначає  кордон,
То  ти  стаєш  пілігримом*,
То  завойовуєш  трон.
Мово,  ти  то  кольорова,
То,  мов  кришталь,  серед  мов,
Ти  й  в  молитвах  до  Покрови.
Славлю  тебе  знов  і  знов!
Мово  моя,  та  єдина,
Що  зрозуміла  й  свята,
Код  України  й  родини,
В  селах  лунай  і  містах.
Мово,  колиско  пісенна,
З  прадіда-діда  й  мій  код,
Дивна,  сумна  і  весела,
Як  і  мій  сивий  народ.
14.11.2021.
*  –  паломник,  що  йде  до  святих  місць.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931032
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2021

Ховали сьогодні матір

Ховали  сьогодні  матір,
Що  мала  найвищий  ранг,  –
Не  золото,  не  палати  –
Лишилася…  дітвора.
Ховати  зійшлося  неньку.
Здавалось,  усе  село,
Провести  щоби  стареньку,
Посидіти  за  столом.
Згадати  цю  добру  жінку.
Всьому  що  давала  лад,
Життя  нелегку  сторінку
Не  верне  ж  ніхто  назад.
Свіча  пахне  теплим  воском,
Горить,  аж  палахкотить…
Жила  й  відійшла…  Так  просто?..
Не  буде  боліть,  крутить…
Як  віск,  і  сльоза  стікала,
Гаряча,  гірка,  як  дим,
Не  вірилось,  що  зникала
Людина  ця…назавжди…
 4.06.2014.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930923
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2021

Сопілочка

Де  сопілочка  осіння  виграє
Й  день  конем  гарцює  вкотре  над  землею,
Там  берізка  подарунки  роздає:
То  грибочки  в  темних  бриликах  під  нею,
То  у  росах  чистих  скупані  листки,
Заціловані  і  сонцем,  і  дощами,
Що,  мов  жовті  особливі  літачки,
Приземляються  на  вогкий  грунт  піщаний.

А  сопілочка  все  грає  –  не  втиха,
Розважає  свою  кралю  жовтокосу,
До  душі  її  мелодія  птахам,
Із  якими  подружилася  вже  осінь.
Чом  не  всі  вони  залишили  цей  рай?
Чи  любов  зробити  це  не  дозволяє?
А  сопілочка  іще  гучніше  гра,
Й  плине  осінь  жовтоптахою  над  плаєм…
13.11  2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930909
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2021

Плине веснонька пташиною (Слова для пісні)

Плине  веснонька  пташиною  веселою
Над  лісами  і  містами,  й  понад  селами,
Зацвіла  у  лісі  проліском  синесеньким,
Пишним  котиком  у  лозах  геть  сивесеньким.
Де  у  світ  вона  журавликом  озвалася,
Там  берізка  із  ліщиною  кохалися,
А  де  плинула  над  гаєм,  понад  річкою,
Луг  озвався  молоденькою  травичкою.
Плине  ластівкою  веснонька  крилатою,
Загубила  дивне  пір’ячко  над  хатою,
Де  ж  летіла  вона  білою  лебідкою,
Там  земля  ураз  озвалась  першоквіткою.
Де  пливла  весна  лелекою  сіренькою,
Дощик  стрів  її  підковою-веселкою.
Встала-встала  вона  гордо  понад  нивами,
Щоби  люди  почувалися  щасливими.
8.01.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930815
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2021

Каїн (Слова для пісні)

Гомін,  гомін  понад  бором,
Полем  і  водою,
Упилась  Вкраїна  горем,
Запила  бідою.
З  півдня  рвуть  її  й  зі  сходу
Ординці  прокляті,
Нищать  цвіт  мого  народу
І  руйнують  хати.


Гомін  шириться  над  плаєм,
Роздирає  душі,
Серця  болем  пеленає
Тим,  хто  не  байдужий.
Очі  сльози  застеляють  –
Припухли  повіки:
Мати  сина  виглядає,
Жона  –  чоловіка.


Вкотре  гомін  світ  тривожить  –
Війною  лякає,
Придивися,  святий  Боже,
Підняв  руку  Каїн:
Ланцюги  ізнов  готує
Моїй  Україні!
Волю  боронить  святую
Будем  до  загину!


Гомін  всюди:  над  Десною
Й  понад  Борисфеном  –
Раша  шкіриться  війною,
Тріщать  груди  й  вени,
Та  чужинців  ми  здолаєм  –
Бог  нам  допоможе  –
Дніпро  хвилями  заграє…
Будем  жить  заможно!
6.10.2018.  
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930775
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2021

Пережите викреслить непросто

Ми  виїжджали  й  назавжди  прощались
Із  хатою,  яку  ліпили  вдвох,
Насиджене  гніздечко  залишали,
Де  нас  любив  й  сварив  частенько  Бог.
Так,  ми  прощались  з  мертвими  й  живими,
Умила  око  зрадниця-сльоза,
Адже  тут  не  одне  життєве  жниво
Зібрали  ми,  було  про  що  сказать.
У  щасті  не  купались  –  не  судилось,
Хоча  й  без  сонця  в  хаті  не  жили:
Це  тут  внучатко  перше  народилось,
Його  за  руки  в  світ  ми  повели.
Усе  було:  і  проводи,  й  весілля,
І  щастя  –  кусень,  й  горя  –  цілих  два.
Його  ми  запили  сльозою  з  сіллю,
Та  все  ж  стрічались  іноді  й  дива.
Ці  спогади    болючі  і  солодкі
Із  нашого  подружнього  життя:
Було  й  кохання  вірне,  карооке,
І  перед  ликом  Божим  каяття.
Сьогодні  з  нами  внуків  два.  Дорослі.
Квартира,  син,  оточення  нове,
Та  пережите  викреслить  непросто  –
Воно  в  минуле  іноді  зове.
27.10.2020.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930713
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2021

Лишитися людьми

Без  протеже  не  солодко  живеться
Та  ще  й  коли  ти  для  усіх  –  чужак.
Ніхто  й  на  захист  твій  не  озоветься,
І  ти  стаєш  колючим,  як  їжак.
Когось  кольнеш,  ба,  здачу  щоб  віддати,
Нехай  відчують,  як  це,  як  болить,
Не  буть  слабким,  а  значить,  не  ридати,
Ім'я  своє  уміти  відбілить.
Хтось  називає  все  це  гартуванням,
Але  ж  про  душу  мова  тут  іде,
Котра  проходить  через  біль,  цькування,
І  так  –  роки  –  не  місяць  і  не  день.
І  все  ж  душа  гартується  лиш…  болем,
Чи  хочем  чи  не  хочем  цього  ми.
Та  маєм  буть  готовими  до  бою,
Коли  лишитись  хочемо  людьми.
31.10.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930701
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2021

Ти прийди! (Сл. для пісні)

–  Ти  до  мене  прийди,
Коли  промінь  погасне  останній,
І  на  хвильках  води
Засміються  сріблясті  зірки.
Ми  ж,  неначе  меди,
Станем  пити  кохання  вустами,
Будем  я  тільки  й  ти,
Й  тепла  ніжність  твоєї  руки.
–  Я  до  тебе  прийду,
Коли  небо  озветься  зітханням,
Коли  ще  не  проклю…,
Коли  ще  не  проклюнеться  день.
Ми  ж  зорю  не  одну  –
Зберемо  усі  зорі  й    останні,
Котрі  нас  поведуть
У  луги,  де  немає  людей.
–  Ти  до  мене  прийди,
Коли  птахи  зустрінуть  світання,
Доторкнувшись  крилом
До  бентежної  в  росах  краси.
Свого  серця  тепло
Принеси,  най  моє  теж  розтане,
В  тихий  рай  запроси,
Де  лиш  ми  і  птахів  голоси.
–  Я  до  тебе  прийду,
Адже  серце  не  знає  вагання,
І  по  цьому  сліду
Будем  разом  іти  до  кінця,
Де  немає  біди,
В  океані  потонем  кохання,
Залишивши  сліди
У  п'янких  росяних  чебрецях.
7.11.2021.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930611
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2021